ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 640/11862/20
касаційне провадження № К/9901/621/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2020 року (головуючий суддя - Іщук І.О.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Єгорова Н.М.; судді - Сорочко Є.О., Федотов І.В.)
у справі № 640/11862/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГФІНАНС"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІЗИНГФІНАНС" (далі - ТОВ "ЛІЗИНГФІНАНС"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 травня 2020 року № 00004744207 та від 20 травня 2020 року № 00004734207.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 14 вересня 2020 року адміністративний позов задовольнив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 грудня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на об`єктивності викладених в акті перевірки висновків.
Верховний Суд ухвалою від 01 березня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.
22 березня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами з`ясовано, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "ЛІЗИНГФІНАНС" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, валютного - за період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 квітня 2012 року по 30 вересня 2019 року та іншого законодавства за відповідний період, за результатами якої складено акт від 20 грудня 2019 року № 59/26-15-05-10-02-10/35466779.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2, пункту 164.5 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неутриманням податку на доходи фізичних осіб та військового збору із суми доходу (додаткового блага - суми знижки), утвореного при реалізації легкових автомобілів фізичним особам нижче середньоринкової.
Так, до позапланової перевірки позивачем надано: наказ про облікову політику підприємства; методологію розрахунків лізингових платежів за договорами фінансового оперативного лізингу; форвардні контракти; договори купівлі-продажу транспортних засобів.
За наслідками аналізу зазначених документів відповідач дійшов висновку про те, що продаж рухомого майна, а саме автомобілів ВMW X5 (рік випуску 2017), ВMW X5 (рік випуску 2017), BMW X6 (рік випуску 2016), BMW X6 (рік випуску 2015), Fiat Nuovo Doblo (рік випуску 2016), Fiat Nuovo Doblo (рік випуску 2013), Mersedec-Benz GLE 250 (рік випуску 2017), Volkswagen Multivan (рік випуску 2016), Volvo XC90 (рік випуску 2017), Mersedec-Benz GLE 350D 4 Matic (рік випуску 2016), Mersedec-Benz GL 320 CDI універсал-В (рік випуску 2008), Mersedec-Benz S 500L (рік випуску 2010), Toyota Land Cruiser (рік випуску 2011), Lada Largus універсал-В (рік випуску 2015), Заз Forza F5XM55D (рік випуску 2015), Кia Sportage універсал-В (рік випуску 2017), Renault Dokker (рік випуску 2015), здійснювався за договірною ціною (форвардний контракт), але нижче середньоринкової ціни.
Дані щодо середньоринкової вартості вищевказаних автомобілів отримано ГУ ДПС у м. Києві від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України листом від 11 грудня 2019 року № 3805-05/53051.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 20 травня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 00004744207, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1965378,59 грн за основним платежем та 1452556,72 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 00004734207, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 134302,21 грн за основним платежем та 99259,03 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпунктів 173.1, 173.2 статті 173 ПК України дохід платника податку від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Дохід від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об`єкта, визначеної згідно із законом.
Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).
Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 173.3 статті 173 ПК України передбачено, що у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об`єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа-підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов`язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).