ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 120/1929/20-а
адміністративне провадження № К/9901/12528/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №120/1929/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.10.2020 (головуючий суддя Бошкова Ю.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021 (головуючий суддя Мацький Є.М., судді: Сушко О.О., Залімський І.Г.),
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" звернулось до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2020 №0000405304 та №0000385304.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.10.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021, адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось з касаційною скаргою до Верхового Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28.04.2021 відкрито касаційне провадження у справі №120/1929/20-а за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
До суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу податкового органу.
Ухвалою суду від 16.10.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 17.10.2023.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.
Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначає, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту, є фактичне здійснення господарської операції платником податків. У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами. Як вказує позивач, товар поставлявся насипом автомобільним та залізничним транспортом на умовах DAP "поставка в місці": назва Елеватора ТОВ "TIC-Зерно" - надалі Елеватор у відповідності із правилами "Інкотермс-2010". На підтвердження факту постачання товару до перевірки було надано видаткові накладні, складські квитанції, акти приймання-передачі, товаро-транспортні накладні.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов виходив з того, що враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається податковий орган, суб`єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за відсутності на те правових підстав, а отже, є протиправними та підлягають скасуванню. Суди вказали, що відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування, не надано жодних доказів на підтвердження викладених у запереченнях та акті перевірки обставин щодо непідтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Підставою касаційного оскарження відповідач визначає застосування судами норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах. В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, судові рішення прийняті без повного з`ясування обставин у цій справі. Як вважає відповідач, висновки судів про товарність господарських операцій і про те, що вони підтверджуються первинними та іншими документами - не можна визнати повними, всебічними і обґрунтованими. На переконання відповідача, у цій справі не підтверджується здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання товару. Крім іншого, відповідач зауважує, що суд апеляційної інстанції у судовому рішенні посилається на Закон України "Про податок на додану вартість", який втратив чинність. З огляду на викладене, відповідач просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві, посилаючись на висновки Верховного Суду в подібних спорах, Товариство зазначає про законність рішення судів попередніх інстанцій, вважає, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення. Товариством зазначено, що висновок контролюючого органу щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій із контрагентом не відповідає дійсності, адже такі операції підтверджені усіма необхідними первинними документами. Також позивач вказав, що недотримання його контрагентом податкової дисципліни може мати правові наслідки саме для останнього, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Одеським управлінням Офісу великих платників податків ДПС України проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Агропросперіс Трейд" з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2019 року за результатами якої складено акт перевірки від 20.12.2019 №14/28-10-53-04/36328597 (т.1, а.с.17-56).
Згідно з Актом перевірки, контролюючим органом зроблено висновки щодо порушення ТОВ "Агропросперіс Трейд" п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, абз. "б" та "в" п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, п. 4 Розділу V "Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за №159/28289 в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1) податкової декларації за вересень 2019 року на суму 2000075 грн.; виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період вересень 2019 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 65122 грн., завищено суму від`ємного значення за вересень 2019 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на суму 504807 грн.
За результатами проведеної перевірки, контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 13.01.2020 №0000405304, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 504807грн. та №20000385304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2000075грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1000038грн. (т.1, а.с.11-16).
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Агропросперіс Трейд" до Державної податкової служби України подано адміністративну скаргу.
Рішенням Державної податкової служби України від 27.03.2020 №11358/6/99-00-08-05-03-06 адміністративна скарга задоволена частково, скасовано податкові повідомлення-рішення в частині непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між скаржником та ТОВ "АГРОСВІТ-ЖИТОМИР" (т.1, а.с.114-119).
ТОВ "Агропросперіс Трейд" не погодилося з вищенаведеними податковими повідомленнями-рішеннями в частині зменшення суми бюджетного відшкодування та від`ємного значення щодо взаємовідносин з ПП "Окко-Бізнес Контракт", оскільки вважає їх необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням норм Податкового кодексу України.
28.05.2020 Офісом великих платників податків винесено нові податкові-повідомлення рішення щодо взаємовідносин ТОВ "Агропросперіс Трейд" та ПП "Окко-Бізнес Контракт":
податкове повідомлення-рішення №0002755304 на підставі акта перевірки від 20.12.2019 №14/28-10-53-04/36328597 та висновку за результатами розгляду заперечень від 09.01.2020 №1/28-10-53-04/36328597 з урахуванням рішення про результати розгляду скарги від 27.03.2020 №11358/6/99-00-08-05-03-06 - зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за вересень 2019 року в сумі 193547грн.;
податкове повідомлення-рішення №0002735304 на підставі акта перевірки від 20.12.2019 №14/28-10-53-04/36328597 та висновку за результатами розгляду заперечень від 09.01.2020 №1/28-10-53-04/36328597 з урахуванням рішення про результати розгляду скарги від 27.03.2020 №11358/6/99-00-08-05-03-06 - зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1620618 грн. (т.2, а.с.150-153).
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, Товариство звернулося до суду з позовом про їх скасування.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.