ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 200/12242/21
адміністративне провадження № К/990/18843/23, №К/990/17995/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції справу № 200/12242/21
за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Донецької обласної прокуратури
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 січня 2022 року, постановлене суддею Шуваловою Т.О.
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Донецької обласної прокуратури (далі - відповідач), де просила:
1.1. визнати незаконним та скасувати наказ виконувача обов`язків керівника Донецької обласної прокуратури від 09.09.2021 № 2334-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області та органів прокуратури області;
1.2. зобов`язати керівника Донецької обласної прокуратури змінити дату звільнення позивачки у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки та вважати датою звільнення дату видачі трудової книжки;
1.3. зобов`язати керівника Донецької обласної прокуратури нарахувати та виплатити позивачці середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки з дати звільнення по дату видачі трудової книжки, яку обчислити у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, провівши її індексацію у відповідності до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та "Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
1.4. стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь позивачки вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням;
1.5. зобов`язати керівника Донецької обласної прокуратури поновити позивачку на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області з дати звільнення;
1.6. зобов`язати керівника Донецької обласної прокуратури нарахувати (обчислити) та виплатити позивачці заробітну плату за час вимушеного прогулу з дати звільнення по дату фактичного поновлення на роботі, яку обчислити у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995, провівши її індексацію у відповідності до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
1.7. стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000000 (один мільйон) грн.
2. В обґрунтування протиправності оскаржуваного наказу позивачка зазначає, спірний наказ є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він прийнятий усупереч положенням Конституції України, міжнародних договорів, ратифікованих Україною, Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), порушує її право на працю, на свободу віросповідання, на повагу до приватного життя, порушує засади рівності громадян.
2.1. Позивачка вказує, що нею у встановлений законом строк 13.11.2020 подано заяву про її переведення до обласної прокуратури та намір у зв`язку із цим пройти атестацію шляхом її надіслання листом з повідомленням до спливу п`ятиденного строку, після видання керівником органу прокуратури наказу від 10.11.2020 № 1602-к про поновлення її на посаді. У поданій заяві ОСОБА_1 зазначила, що, як віруюча людина, не може надати згоду на обробку персональних даних, яку "безальтернативно примушують надати" вимоги Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ), зокрема, вказавши про відсутність в неї реєстраційного номера облікової картки платника податків у фізичній (паперовій) формі.
2.2. Позивачка наголошує, що подана нею заява свідчить про наявність волевиявлення позивачки, спрямованого на проходження атестації та переведення позивачки на посаду прокурора в обласній прокуратурі, тобто, на переконання позивачки, зазначене волевиявлення є тим необхідним вираженням волі, що доступне для зовнішнього сприйняття, а підтвердженням цього факту є підпис позивачки із зазначенням дати, про що, також, на її думку, може свідчити її звернення до Голови Верховної Ради України, до Генерального прокурора щодо надання можливості проходження атестації без обробки її персональних даних. А тому, на думку позивачки, підстави для звільнення її з посади на підставі підпункту 1 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, відсутні.
2.3. Крім того, позивачка зауважує, що датою її звільнення слід вважати не 10.09.2021, як це зазначено в наказі, а день, коли їй було видано трудову книжку. Також, уважає, що має право на отримання вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
3. ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури України на прокурорсько-слідчих посадах з серпня 2004 року.
4. Наказом прокурора Донецької області № 333-к від 22.04.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII. Підставою для прийняття такого рішення став лист виконувача обов`язків начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України від 01.11.2019 № 11/1/1-2417вих19 зі списком працівників прокуратури Донецької області, які не подали Генеральному прокурору у встановлений строк заяви установленої форми про переведення до обласної (окружної) прокуратури та про намір пройти атестацію.
5. Не погодившись із зазначеним наказом позивачка оскаржила його до суду. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі № 200/4456/20-а скасовано наказ прокурора Донецької області № 333-к від 22.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.
6. На виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі № 200/4456/20-а наказом Донецької обласної прокуратури від 10.11.2020 № 1602-к скасовано наказ прокурора Донецької області № 333-к від 22.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області та поновлено її на посаді з 28.04.2020
7. Позивачкою 13.11.2020 на адресу Генерального прокурора Венедиктової І.В. подана заява про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію наступного змісту:
"На підставі пункту 10 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону 113-ІХ прошу перевести мене на посаду прокурора в обласній прокуратурі і для цього допустити до проходження атестації.
Проведення моєї атестації прошу здійснювати без обробки персональних даних, у тому числі автоматизованої, без використання (штрих-кодового) ідентифікатора, про причини зазначеного детально викладено у поясненні з додатками.
Висловлюю своє волевиявлення на проходження атестації, у разі неуспішного проходження атестації не даю згоди на моє звільнення.
Даю згоду кадровим комісіям на надсилання мені листів та запитань на адресу моєї електронної пошти".
7.1. У письмових поясненнях до вищевказаної заяви ОСОБА_1 зазначила, що під час проведення атестації з релігійних переконань не дає згоду на обробку персональних даних із наведення детальних пояснень щодо цього.
8. Офіс Генерального прокурора листом від 09.12.2020 за № 07-23335-19 повідомив позивачку, що її заяву від 13.11.2020 зареєстровано 20.11.2020 за № 233897-20 та копія вказаної заяви направлена до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур для розгляду та вирішення питання щодо можливості включення до графіку проходження атестації.
9. Листом від 01.02.2021 за № 07-23335-19 Офіс Генерального прокурора повідомив позивачку, що Генеральний прокурор не наділений повноваженнями щодо формування списків прокурорів для проходження атестації, включення їх у відповідний графік, скасування рішень кадрових комісій. Щодо оплати праці повідомив, що керівникам надано право, у межах затвердженого фонду оплати праці, установлювати надбавки, здійснювати преміювання, надавати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та для оздоровлення.
10. Далі Офіс Генерального прокурора 27.08.2021 направив лист виконувачу обов`язків керівника Донецької обласної прокуратури ОСОБА_2, в якому повідомив що кадровою комісією при розгляді питання щодо включення ОСОБА_1 до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, остання подала заяву Генеральному прокурору, відмінну від встановленої Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221). Також, додатково направив витяг з протоколу засідання Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 16.12.2020 № 12.
11. Із протоколу № 12 засідання Шістнадцятої кадрової комісії від 16.12.2020 слідує, що відповідно до пунктів 9, 10, 13, 14 розділу ІІ Закону № 113-ІХ, пунктів 3, 9, 13 розділу І, пункту 1 розділу ІІ, пункту 2 розділу ІІІ, пунктів 1, 18 розділу ІV Порядку № 221, за результатами розгляду заяви відмовлено у включенні ОСОБА_1 до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням коп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, у зв`язку із поданням заяви про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію за невстановленою формою і ненаданням згоди на обробку персональних даних.
12. Наказом Донецької обласної прокуратури від 09.09.2021 № 2334-к звільнено ОСОБА_1 із займаної посади на підставі підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ з 10.09.2021 у зв`язку із неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.
13. Відповідач 10.09.2021 на адресу позивачки та на електронну адресу надіслав лист № 07-1337вих-21, в якому повідомив про необхідність невідкладно прибути до відділу кадрової роботи та державної служби Донецької обласної прокуратури (м. Маріуполь, вул. Університетська, 6) для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки.
13.1. У цю ж дату відповідачем проведено із позивачкою розрахунок при звільненні, що підтверджується платіжними дорученнями.
14. Позивачка звернулася 13.09.2021 до відповідача із заявою про видачу копії наказу про звільнення, копію рішення кадрової комісії, передачу трудової книжки та запитом щодо надання інформації про нарахування вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки.
15. Відповідач листом за № 07-1450вих-21 від 06.10.2021 повідомив позивачку, що їй неодноразово спрямовувався лист з повідомленням про звільнення та необхідність прибуття до відділу для ознайомлення з наказом і отримання трудової книжки. Разом із вказаним листом позивачці було надіслано трудову книжку.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
16. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2022, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2023, позов задоволено частково:
16.1. визнано незаконним та скасовано наказ виконувача обов`язків керівника Донецької обласної прокуратури від 09.09.2021 № 2334-к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та органів прокуратури області;
16.2. поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області з 11.09.2021;
16.3. стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням у сумі 8184,11 грн;
16.4. стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 31975,44 грн з відрахуванням суми обов`язкових податків і зборів.
16.5. в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
17. Задовольняючи позовні вимоги в означеній частині, суд першої інстанції, із висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачкою у визначений строк подана заява, в якій висловлено намір пройти атестацію, що свідчить про відсутність підстав для її звільнення за підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ.
17.1. Так, за висновком судів Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ), Закон № 113-ІХ та Порядок № 221 не передбачають ототожнення невідповідності поданої позивачкою заяви від 13.11.2020 формі, встановленій додатком 2 до вказаного Порядку, неподанню такої заяви взагалі. Тобто Закон № 113-ІХ не пов`язує звільнення з посади прокурора на підставі підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону в зв`язку з відсутністю у поданій прокурором заяві абзаців, зміст яких визначений у формі типових заяв відповідно до додатку 2 до Порядку № 221, за умови подання таким прокурором у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури із зазначенням про намір пройти атестацію, на застосування процедур та умов проведення атестації.
17.2. При цьому, як зауважили суди, в заяві від 13.11.2020 позивачка висловила намір пройти атестацію без обробки персональних даних з релігійних мотивів, надавши до заяви детальні пояснення цих причин.
17.3. Суди попередніх інстанції також врахували позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17, де зазначено, що принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних. Законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону, порушення конституційних прав такої особи та виконання нею обов`язків.
17.4. Беручи до уваги наведене, суди обох інстанцій констатували про протиправність наказу Донецької обласної прокуратури від 09.09.2021 № 2334-к про звільнення позивачки із займаної посади та наявність підстав для його скасування та поновлення позивачки на попередній роботі з 11.09.2021.
17.5. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення на користь позивачки вихідної допомоги при звільненні, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що частиною п`ятою статті 51 Закону № 1697-VII та частиною четвертою статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Проте, в такий перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.
17.6. Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивачки, суди дійшли висновку про необхідність стягнути з відповідача на її користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 31 975,44 грн, яка має бути сплачена з відрахуванням сум обов`язкових податків і зборів.
17.7. Щодо позовної вимоги про врахування індексу інфляції при обрахунку суми стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанцій дійшов висновку про наявність підстав для відмови у її задоволенні, позаяк відповідно до норм Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку № 1078 середній заробіток за час вимушеного прогулу не є об`єктом індексації.
17.8. Стосовно позовних вимог про зобов`язання керівника Донецької обласної прокуратури змінити дату звільнення позивачки у зв`язку з затримкою видачі трудової книжки та вважати датою звільнення дату видачі трудової книжки, зобов`язання керівника Донецької обласної прокуратури нарахувати та виплатити позивачці середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки з дати звільнення по дату видачі трудової книжки, яку обчислити у відповідності до Порядку № 100, провівши її індексацію у відповідності до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та "Порядку № 1078, суд першої інстанції зазначив, що положення статті 47 КЗпП України (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі" від 05.02.2021 № 1217-ІХ, який набрав чинності 10.06.2021) не передбачають таких правових наслідків несвоєчасності видачі трудової книжки, як виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зміна дати звільнення.
17.9. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивачки моральної шкоди, суди обох інстанцій виходили із того, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів завдання моральної шкоди.
17.10. Суд апеляційної інстанції зазначив, що підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Разом з тим, як зауважив суд, необхідно надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
17.11. Зважаючи на те, що позивачкою не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння їй сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачкою, суди обох інстанцій констатували, що підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відсутні.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
18. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення на її користь відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, де просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2022 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2023 у справі № 200/12242/21 в означеній частині та задовольнити цю вимогу повністю.
18.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
18.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржниця указує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 1167 ЦК України, зокрема без врахування положень статті 237-1 КЗпП України та частини четвертої статті 82 ЦПК України.
18.3. Як зазначає позивачка, стаття 237-1 КЗпП України встановлює відмінні правові підстави для виникнення обов`язку відшкодування шкоди моральної шкоди аніж стаття 1167 ЦК України.
18.4. Скаржниця зауважує, що стаття 237-1 КЗпП України містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. У цьому випаду визначальним є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
18.5. Із посиланням на правову позицію висловлену Верховним Судом України у постанові від 25.04.2012 у справі № 6-23цс12 та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19.12.2018 у справі № 640/14909/16-ц, позивачка зазначає, що за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто незаконного звільнення, що доведено преюдиційним судовим рішенням в адміністративній справі і згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України не підлягає доведенню, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
18.6. Позивачка підкреслює, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.04.2022 у судовій справі №200/4456/20-а доведено факт незаконного попереднього звільнення ОСОБА_1 із посади, що свідчить про порушення її прав у сфері трудових відносин, тобто наявний факт незаконного звільнення позивачки.
18.7. Також зазначає, що з першого звільнення 22.04.2020 позивачка вимушена постійно звертатися до суду за поновленням її порушених прав (як приклад, судові справи №№ 200/1636/21-а, 200/10909/20-а, 200/11700/20-а, 200/10844/20-а та інші). Зокрема, відповідач, за твердженнями скаржниці, створював перешкоди стосовно реалізації її права на працю, а спричинені протиправні дії відповідача, який всупереч нормам міжнародного права, вимогам діючого законодавства звільнив позивачку за релігійними мотивами двічі, завдали моральної шкоди.
19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.06.2023 відкрите касаційне провадження № К/990/17995/23 за наведеними підставами.
20. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених судами позовних вимог Донецька обласна прокуратура звернулася до Суду із касаційною скаргою, де просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.01.2022 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2023 у справі № 200/12242/21 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
20.1. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
20.2. В обґрунтування вказаної підстави скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не правильно застосовано підпункт 1 пункту 19 розділу II "Прикінцевих і перехідних положень" Закону № 113-ІХ, статей 40, 44, 235 КЗпП України без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 420/6641/19, від 24.06.2022 у справі № 120/3846/19-а щодо подання прокурором заяви не встановленого зразка.
20.3. Так, скаржник доводить, що у цьому випадку для звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту 1 пункту 19 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ вона мала би або не подати у встановлений строк заяву про намір пройти атестацію, або подати таку заяву без зазначення відомостей, зазначення яких є обов`язковим в силу наведеної вище норми, а саме, відомостей про переведення на посаду прокурора в обласну прокуратуру; про намір пройти атестацію; про надання згоди на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Аналогічним чином вирішено питання змісту заяви, що її має бути подано прокурором, й безпосередньо в Порядку № 221, зокрема згідно із пунктом 9 Розділу І Порядку № 221.
20.4. Відповідач підкреслює, що позивачкою при написанні заяви не виконано в повному обсязі вимог Закону № 113- IX, оскільки в ній зазначено лише окремі елементи змісту такої, що визначені Порядком № 221. Отже, на переконання скаржника, висновки суду про незаконність звільнення ОСОБА_1 не ґрунтуються на нормах матеріального права, оскільки позивачкою подано заяву відмінну від заяви, встановленої Порядком № 221 та пункту 10 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ.
20.5. За твердженнями відповідача, законодавцем чітко передбачено неможливість подання прокурором заяви у довільній формі, оскільки це призведе до її невідповідності вимогам пункту 10 Розділу ІІ Закону № 113-ІХ та її затвердженій типовій формі відповідно до пункту 9 розділу І Порядку № 221.
20.6. У цьому аспекті зазначає, що Верховний Суд, у постановах від 26.05.2022 у справі № 420/6641/19, від 24.06.2022 у справі № 120/3846/19-а констатував, що у зв`язку з неподанням прокурором заяви про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію, Генеральний прокурор обґрунтовано та правомірно на підставі підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ видав наказ про звільнення прокурора з посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697- VII.
20.7. Щодо позовної вимоги про стягнення вихідної допомоги при звільнення на користь позивачки, то скаржник зазначає, що у попередній редакції пункт 19 розділу II Закону № 113-ІХ передбачав, що прокурори, які неспішно пройшли атестацію, звільняються із посиланням на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII (ліквідація, реорганізація, скорочення органів прокуратури). Проте, пунктом 7 розділу І Закону України "Про внесення змін до розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" щодо окремих аспектів дії перехідних положень" від 15.06.2021 № 1554-ІХ внесено зміни до пункту 19 розділу II Закону 113-ІХ, виключивши положення, які передбачають звільнення прокурорів з посиланням на пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII (набрали законної сили 11.07.2021).
20.8. Отже, оскільки позивачку звільнено за пунктом 19 розділу II Закону № 113-ІХ (неуспішне проходження атестації), на переконання Донецької обласної прокуратури, у неї не виникло права на отримання вихідної допомоги, оскільки така підстава для звільнення не передбачена статтею 44 КЗпП України.
20.9. Крім того, як наголошує відповідач, факт поновлення позивачки на посаді унеможливлює виплату їй вихідної допомоги при звільненні, оскільки фактично саме звільнення визнане судом незаконним та позивачка є поновленою у статусі працевлаштованої.
21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.06.2023 відкрите касаційне провадження №К/990/18843/23 за наведеними підставами.
22. Позивачка, скориставшись процесуальним правом, надіслала до Суду відзив на касаційну скаргу відповідача, де просить відмовити у її задоволенні з огляду на безпідставність доводів останньої, а судові рішення в оскаржуваній частині залишити без змін.
23. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду у зв`язку із обранням судді Шевцової Н.В. рішенням зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді № 13 від 18.07.2023 до Великої Палати Верховного Суду, що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, про що складено протоколи від 20.07.2023. Для розгляду справи № 200/12242/21 визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Єресько Л.О., судді: Соколова В.М., Білак М.В.
24. Ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 24.07.2023 прийнято справу № 200/12242/21 до свого провадження.
25. Ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 18.10.2023 закінчено підготовчі дії за касаційними провадженнями № К/990/17995/23, №К/990/18843/23 у справі № 200/12242/21 та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Позиція Верховного Суду