ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № П/811/597/15
касаційне провадження № К/9901/64895/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.01.2018 (суддя - Петренко О.С.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2018 (головуючий суддя - Божко Л.А., судді - Дурасова Ю.В., Лукманова О.М.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив" до Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Кіровоградській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Інспекції від 16.01.2015 №000022205, №000032205, №000042205, №000062205, №000072205, №000082205, №0000011703.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "ЛюКоР- агро", ТОВ "Авантаж Оптимум", ТОВ "Альпек", ТОВ "Неоком", ПП "Арзаміт", ТОВ "Зернопром Дніпро", СФГ "Саксагань", ТОВ "Укр-Еко-Транзит", ТОВ "Укрвіт", ТОВ "Сінекс Груп", ТОВ "Ніка Транс Груп", ТОВ "Рене Рум", ТОВ "Новаклін", ПП "Господар", ТОВ "Вариант Групп", ПП "Агрофірма "Хлібодар", ПАТ "Імперія-С", ТОВ "МКС-2011", ПП "Пантеон", ТОВ "Схід-Агро-Інвест", ТОВ "Альпек", ТОВ "Сервіс-Трейд-Груп". Зазначив, що господарські операції із зазначеними контрагентами фактично відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Товариства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки базуються лише на припущеннях, наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача та суб`єктів господарювання, з якими контрагенти позивача мали господарські відносини по ланцюгу постачання, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.
Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 23.01.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2018, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 16.01.2015 №0000062204, №0000072204. В задоволені решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи у частині позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами позивача, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою непідтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами з підстав неможливості підтвердження таких взаємовідносин з підстав відсутності первинних документів в підтвердження таких господарських операцій, наявності недоліків у первинних документах, наявності негативної податкової інформації відносно контрагентів позивача, відсутності основних, фондів, виробничих і трудових ресурсів у зазначених вище контрагентів позивача.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.11.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.10.2023 призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 18.10.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 22.12.2014 №33/11-23-22-02/31146251 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, підпунктів 138.10.2, 138.10.3, 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого платником занижено податок на прибуток на суму 78809450,00 грн;
пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого позивачем завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 Декларації з ПДВ) на суму 10873270,00 грн, занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 43113864,00 грн
статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" по експортному по експортному контракту від 19.12.2012 №2693, укладеному з нерезидентом з ООО "Креатив-Восток" (Росія);
статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" по імпортованому контракту від 24.09.2012 №2631, укладеному з нерезидентом з фірмою "Creativ Group Publik Limited";
пункту 1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" від 18.06.1994 №319/94, в наслідок чого позивачем порушено порядок декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, станом на 01.04.2013, 01.07.2013, 01.10.2013 та 01.01.2014;
пункту 160.2 статті 160 ПК України при виплаті доходу нерезиденту в розмірі 54581,92 грн.
підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України, в наслідок чого позивачу нараховано пеню в сумі 259270,51 грн;
статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176, пункту 119.2 статті 199 ПК України, в наслідок чого позивачем недостовірно відображено сплату утриманого (нарахованого) податку на доходи фізичних осіб за 4 квартал 2012 року.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.01.2015:
№0000022205, яким позивачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків за експортними та імпортними операціями у сумі 36 068,04 грн;
№0000032205, яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення порядку декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України та знаходиться за її межами у розмірі 1360,00 грн;
№0000042205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 54582,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 27291,00 грн;
№0000062205, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 10873270,00 грн;
№0000072204, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 43113864,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 21556932,00 грн;
№0000082205, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 78809450,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 39404725,00 грн
№0000011703, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов`язання на доходи фізичних осіб та застосована штрафна санкція (штраф) на загальну сум 1308614,24 грн.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов на підставі наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача, відсутності документів в підтвердження здійснення таких господарських операцій, наявності недоліків у первинних документах, відсутності у контрагентів позивача необхідних для здійснення господарської діяльності основних фондів, виробничих та трудових ресурсів.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16.01.2015 №0000062204, №0000072204, в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).
Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 ПК України).
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.
Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.