ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №360/17/23
адміністративне провадження № К/990/24997/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Адміністрації Державної прикордонної служби України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Адміністрації Державної прикордонної служби України
на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року (ухвалене суддею Борзаницею С.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., судді Казначеєва Е.Г., судді Сіваченко І.В.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - також відповідач, скаржник), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо неприйняття заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років на умовах, передбачених пунктом "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), неоформленні подання про призначення пенсії та інших документів, необхідних для призначення пенсії та ненаправленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - Управління);
- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби прийняти заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років на умовах, передбачених пунктом "а" частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оформити подання про призначення пенсії, та інші документи, необхідні для призначення пенсії та направити до Управління, із зарахуванням до вислуги років, що дає право на призначення пенсії, вислуги років ОСОБА_1 в пільговому обчисленні.
2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що проходив службу у Луганському прикордонному загоні імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Згідно наказу про звільнення з військової служби, вислуга років станом на день звільнення становить: пільгова - 20 років 03 місяці 07 днів; календарна - 17 років 01 місяців 05 днів, а всього - 37 років 04 місяці 12 днів. З метою оформлення подання про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ позивач направив до Адміністрації Державної прикордонної служби України заяву про призначення пенсії, оформлену відповідно до пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного Фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), та відповідні документи. Однак, відповідач листом №11/К-8327-15485 від 8 листопада 2022 року відмовив, у зв`язку з відсутністю підстав щодо підготовки та направлення документів для призначення в подальшому пенсії за вислугу років у відповідності до пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року, позов задоволено.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" від 17 липня 1992 року №393 (далі - Порядок № 393).
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Адміністрація Державної прикордонної служби України звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з неправильним застосуванням статті 12 Закону № 2262-XII та положень Порядку № 393 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 (далі - постанова КМУ № 119), у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для зобов`язання Адміністрації підготувати та направити необхідні документи до Управління для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12, статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії вислуги років у пільговому обчисленні.
7. Скаржник у касаційній скарзі звертає увагу на те, що правовий висновок, який викладено в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а стосувався застосування пункту "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ у співвідношенні до Порядку№ 393 в його попередній редакції. Тобто норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини у справі № 805/3923/18-а та у даній справі № 360/17/23 є різними, оскільки до спірних правовідносин у справі № 360/17/23 застосуванню підлягає Порядок № 393 в редакції постанови КМУ № 119.
8. З огляду на це скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо визначення вислуги років військовослужбовця для призначення пенсії після набрання чинності постанови КМУ № 119, якою внесені зміни до постанови КМУ № 393.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
9. Касаційна скарга надійшла до Суду 17 липня 2023 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 360/17/23 витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.
11. Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 18 жовтня 2023 року.
12. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
13. 08 серпня 2023 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання зарахувати вислугу років позивача на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.
14. Позивач у відзиві на касаційну скаргу визнає, що за оновленою редакцією Порядку № 393 календарна вислуга років не може бути зарахована на пільгових умовах. Однак вказує, що оскільки пункт 3 Постанови №393 в редакціях до 19 лютого 2022 року визначав, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці участі у бойових діях у воєнний час, а також час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, то відповідач зобов`язаний зарахувати вислугу років в пільговому обчисленні для призначення пенсії позивачу щонайменше з 14 квітня 2014 року до 19 лютого 2022 року.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
15. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що позивач проходив службу у Луганському прикордонному загоні імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
16. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 906-ОС від 25 травня 2022 року позивача звільнено з військової служби за підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в запас. Згідно наказу вислуга років станом на день звільнення становить: пільгова - 20 років 03 місяці 07 днів; календарна - 17 років 01 місяців 05 днів, а всього - 37 років 04 місяці 12 днів.
17. З метою оформлення подання про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ позивач направив до Адміністрації Державної прикордонної служби України заяву про призначення пенсії, оформлену відповідно до пункту 7 Порядку № 3-1, та відповідні документи.
18. Листом № 11/К-8327-15485 від 8 листопада 2022 року відповідач відмовив у прийнятті цієї заяви та наданні доручення про підготовку документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років, оскільки у позивача відсутні підстави щодо підготовки та направлення документів для призначення в подальшому пенсії за вислугу років у відповідності до пункту "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
19. Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
21. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
22. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
23. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
24. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
25. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 березня 2023 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2023 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є прийнятними з огляду на таке.
26. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
28. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
29. У статті 1 та частині першій статті 2 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.
30. Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
31. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
32. Також, відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини перша, друга, п`ята статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (частина перша статті 65).
33. Громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
34. Обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей установлено частиною п`ятою статті 17 розділу I "Загальні засади" Конституції України, який визначає основи конституційного ладу в Україні, зокрема, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України, захист яких покладено на Збройні Сили України та інші військові формування, створені відповідно до законів України.
35. Конституційний Суд України неодноразово вирішував питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за Конституцією України певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).
36. У Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 констатовано, що відповідні конституційні принципи є осердям конституційного ладу України, від захисту яких залежить його втілення загалом, зокрема й гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина (друге речення пункту 5 мотивувальної частини), а також наголошено на головній ролі Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні України, які своєю мужньою боротьбою забезпечують ефективний захист Української держави та Українського народу від агресії Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, яка набула повномасштабного характеру з 24 лютого 2022 року (абзац перший підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини).
37. За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України [абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019].
38. Конституційний Суд України також висловлював ще низку юридичних позицій, які є значущими для розгляду справи №380/10714/22, а саме: "З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України"; припис частини п`ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов`язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей; "виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності"; заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України [абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022].