ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 320/9959/20
адміністративне провадження № К/9901/27216/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року (головуючий суддя Аверкова В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року (головуючий суддя Земляна Г.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В.) у справі № 320/ 9959/20 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також відповідач), в якому просив:
зобов`язати відповідача виконати рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 25 травня 2011 року і виплатити позивачу згідно з рішенням, яке набрало законної сили, 191,30 євро;
зобов`язати відповідача остаточно виконати ліквідаційну процедуру і подати документи для внесення запису про припинення ПАТ "КБ "Надра" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року у задоволені позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року залишено без змін.
26 липня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, надіслана 21 липня 2021 року, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2021 року і прийняти нову постанову, якою у задоволені відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
26 серпня 2021 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 25 травня 2011 року у справі № 2-604/11, яке відповідно до відмітки на рішенні набрало законної сили 10 серпня 2011 року, стягнуто з ВАТ "КБ "Надра" на користь ОСОБА_1 відсотки за договором строкового банківського вкладу у розмірі 191,30 євро.
ОСОБА_1 звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з заявою від 09 серпня 2020 року щодо виплати присуджених рішенням суду коштів, у відповідь на яке позивачу було відмовлено у виплаті коштів, оскільки вимоги позивача задоволені в порядку, передбаченому нормами спеціального законодавства.
IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовляє у виплаті коштів, ігноруючи рішення суду, яке набрало законної сили, про стягнення з банку на користь позивача суми вкладу. Також, позивач вважає, що через протиправні дії представників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та банку, необхідно прискорити процес закінчення ліквідаційної процедури ПАТ "КБ "Надра".
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вимоги позивача задоволені в порядку, передбаченому приписами Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі також Закон № 4452-VІ).
Судами попередніх інстанцій не взято до уваги посилання позивача на статтю 26 Закону № 4452-VI, оскільки ця норма регулює порядок гарантованого відшкодування коштів за вкладами, тоді як зазначена норма не регулює порядок погашення кредиторської заборгованості відповідного банку, а тому у діях Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні ознаки протиправності щодо порушення порядку виплати позивачу коштів за рішенням суду.
Водночас суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами конкретні порушення його прав, свобод та інтересів, та зазначається лише про потенційне порушення, яке може вплинути на невизначене коло суб`єктів, у зв`язку з чим ці вимоги не підлягають задоволенню.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Вважає, що неприйняття відповідачем рішення про повну ліквідацію Банку, у визначений законом строк, не дає можливості застосувати статтю 609 Цивільного кодексу України, а саме припинити зобов`язання за кредитним договором ліквідацією юридичної особи, які, як стверджує позивач, ще у 2013 році рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 червня 2013 року у справі № 334/353/13 визнані недоведеними.
Акцентує увагу на тому, що до позовної заяви надавав в якості доказу заяву до Фонду від 08 вересня 2020 року, в якій зазначено, що відповідач виставив на торги право вимоги за кредитом в сумі 713636,27 гривень, а 21 травня 2020 року це право вимоги було відчужено.
З огляду на зазначене, не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність доказів та доводів щодо порушення його прав тим, що остаточно не виконана ліквідаційна процедура і не подано документи для внесення запису про припинення ПАТ "КБ "Надра" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
Водночас наполягає на тривалому невиконанні рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 25 травня 2011 року у справі № 2-604/11, яким стягнуто з ВАТ КБ "Надра" на користь ОСОБА_1 відсотки за договором строкового банківського вкладу у розмірі 191,30 євро.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що вимоги за зобов`язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідаційної процедури можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Стверджує, що чинним законодавством встановлений спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а задоволення таких вимог кредиторів здійснюється за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб через відповідні позасудові механізми, передбачені чинним законодавством України.
Акцентує увагу на тому, що в реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Надра" обліковуються кредиторські вимоги на суму 2 203,78 гривень, які включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "КБ "Надра" та віднесені до сьомої черги реєстру кредиторів, дата включення 17 липня 2015 року, тобто вимоги позивача задоволені в порядку, передбаченому нормами спеціального Закону і жодного порушення прав позивача із сторони Фонду гарантування вкладів не відбулося.
Також зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати)індивідуально виражені права та інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Звертає увагу, що 14 вересня 2020 року Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 1676 відповідно до якого було затверджено ліквідаційний баланс банку та звіт про виконання ліквідаційної процедури ПАТ "КБ "Надра". Тобто ліквідація ПАТ "КБ "Банк" знаходиться на завершальному етапі і позовні вимоги щодо зобов`язання Фонду остаточно виконати ліквідаційну процедуру і подати документи для внесення запису про припинення ПАТ "КБ "Надра" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є безпідставними та необгрунтованими.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).
Перша позовна вимога позивача стосується зобов`язання відповідача виконати рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 25 травня 2011 року у справі № 2-604/11 (набрало законної сили 10 серпня 2011 року), яким стягнуто з ВАТ "КБ "Надра" на користь ОСОБА_1 відсотки за договором строкового банківського вкладу у розмірі 191,30 євро
Законом № 4452-VI встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Відповідно до частини п`ятої статті 34 Закону №4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.
За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
За такого правового регулювання, на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону № 4452-VI є спеціальними і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону № 4452-VI тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону № 4452-VI ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року № 83 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 лютого 2015 року № 26 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний Банк "Надра", згідно з яким з 06 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Надра".
На час звернення позивача до суду процедура ліквідації ПАТ "КБ "НАДРА" триває.
Відповідно до пункту 5-4 частини 1 статті 2 Закону № 4452-VI кредитор - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов`язань.
Отже, позивач на час звернення до суду з позовом має статус кредитора банку, оскільки має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов`язань.
Водночас вимоги кредиторів задовольняються у порядку черговості, визначеному статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних у результаті реалізації і продажу майна банку.
За такого правого правового регулювання та встановлених обставин, правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб`єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних у наслідок ліквідації та продажу майна банку.
Зміст наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової та спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.