ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 426/10756/18
провадження № 51-7602км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 30 липня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2023 року, які постановлено в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 22017130000000117, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Осетненське Новоукраїнського району Кіровоградської області, зареєстрованої у АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Рубіжанський міський суд Луганської області ухвалою від 30 липня 2021 року закрив кримінальне провадження № 22017130000000117 за обвинуваченням ОСОБА_7, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 109, ч.2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування.
Не погоджуючись із указаним рішенням міського суду, прокурор подав апеляційну скаргу.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 02 березня 2023 року залишив рішення місцевого суду без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені у справі судові рішення і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Суть доводів у касаційній скарзі прокурора зводиться до його вказівок на те, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку про можливість закриття цього кримінального провадження на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Зазначає, що зміни до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК щодо визначення підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку зі спливом строків, визначених ст. 219 КПК, передбачені Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VII від 03 жовтня 2017 року (далі - Закон №2147-VII), почали діяти з 16 березня 2018 року, і як вказує законодавець у цьому Законі не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в ЄРДР після вказаної дати.
Натомість відомості про це кримінальне провадження були внесені до ЄРДР 14 червня 2017 року (виділені з кримінального провадження № 22014130000000377 від 31 жовтня 2014 року), а тому положення пункту 10 вищевказаної норми процесуального закону не застосовуються до цієї справи.
Прокурор вважає помилковими висновки апеляційного суду про можливість закриття цього кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, через недопустимість погіршення становища обвинуваченого і можливість застосування зворотної дії закону у часі, а також у зв`язку з тим, що ніби строк досудового розслідування у цій справі сплив після набрання чинності вказаним пунктом 10.
Як наполягає прокурор, твердження суду апеляційної інстанції про те, що фактично в апеляційній скарзі прокурором не оспорюється висновок суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 направлено до суду поза межами строку досудового розслідування, є хибним, оскільки матеріали кримінального провадження містять заперечення прокурора щодо закриття кримінального провадження з цих підстав у суді першої інстанції, зокрема надані усно під час судового засідання.
За таких обставин прокурор вважає, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість постановлених судових рішень та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для їх скасування.
У запереченні на касаційну скаргу прокурора, захисник ОСОБА_6, посилаючись на безпідставність наведених у ній доводів, зазначає про законність постановлених у справі судових рішень та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
Прокурор, навівши відповідні пояснення, підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити на зазначених в ній підставах.
Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги, просила постановлені у кримінальному провадженні судові рішення залишити без зміни.
Також, Верховний Суд, перевіривши матеріали кримінального провадження встановив, що ОСОБА_7 перебуває на тимчасово окупованій території України у м. Луганську і остання обізнана з тим, що відносно неї здійснюється кримінальне провадження (в суді першої інстанції вона через захисника ОСОБА_6 надала відповідні заяви, в яких зазначала про те, що вину в пред`явленому обвинуваченні не визнає, підтримує своїх захисників та просить судовий розгляд цієї справи проводити за її відсутності, але з обов`язковою участю її захисників) (т. 4, а.к.п. 63 "а", 71).
Верховний Суд просив захисника ОСОБА_6, який, як слідує із зазначених заяв, підтримував зв`язок із ОСОБА_7 і раніше інформував її щодо судових засідань, повідомити свою підзахисну про касаційний розгляд цієї справи, або ж надати її адресу електронної пошти для направлення їй відповідного повідомлення і матеріалів за касаційною скаргою.
До дати здійснення касаційного розгляду повідомлень щодо контактної інформації ОСОБА_7 не надходило ні від захисника, ні від ОСОБА_7 .
Крім того, Суд здійснив повідомлення ОСОБА_7 шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному сайті Верховного Суду і в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті "Урядовий кур`єр" № 191 (7589).
Отже, враховуючи, що, з одного боку, ОСОБА_7 поінформована про направлення кримінального провадження щодо неї до суду, представлена в суді захисником за договором, мала можливість надати суду контактну інформацію, наприклад, e-mail, але не зробила цього, а з іншого боку Суд виконав передбачені законом вимоги щодо повідомлення особи, яка перебуває на тимчасово окупованій території шляхом публікації відповідної інформації на сайті суду та в засобах масової інформації, Верховний Суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 була належним чином повідомлення про дату, час і місце касаційного розгляду, і тому вважав за можливе здійснювати такий розгляд за її відсутності.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 412 КПК, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи прокурора про безпідставність висновків судів попередніх інстанцій щодо можливості закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, заслуговують на увагу.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що місцевий суд, здійснивши оцінку хронології зупинення і відновлення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, дійшов висновку, що після останнього відновлення досудового розслідування (15 березня 2018 року) та ознайомлення сторони захисту з матеріалами, строк досудового розслідування у цій справі закінчився 09 квітня 2018 року, натомість обвинувальний акт направлений прокурором до Сватівського районного суду Луганської області за супровідним листом від 11 квітня 2018 року, який фактично надійшов до суду 16 квітня 2018 року, тобто після завершення двомісячного строку досудового розслідування.
З огляду на це, суд першої інстанції задовольнив клопотання сторони захисту та закрив кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 109, ч.2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.