ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 756/15397/19
провадження № 51-3647 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 березня 2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, без місця реєстрації на території України, остання відома адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 та ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, частинами 2 і 3 ст. 307 КК України, і призначено йому покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 307 КК України -у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України вирішено зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання його попереднє ув`язнення в цьому кримінальному провадженні в період з 25 березня 2021 року по 14 жовтня 2022 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до вироку суду ОСОБА_7 у невстановлений час та в невстановленому місці незаконно придбав і почав зберігати без мети збуту за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1, пістолет "Beretta" моделі "950 BS", № НОМЕР_1, калібру 25 (6,35 мм), що належить до нарізної вогнепальної зброї та є самозарядним пістолетом; 12 патронів із маркуванням АКБС 9РА калібру 9 мм P.A., які належать до боєприпасів гладкоствольної вогнепальної зброї і є пістолетними патронами; 36 патронів із маркуванням "S&B 9 mm P.A. Blanc" калібру 9 мм P.A., які належать до боєприпасів гладкоствольної вогнепальної зброї; 6 патронів із маркуванням "Geco 6.35" калібру 6,35 Вг, які належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї та є пістолетними патронами.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на придбання і зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_7 поклав указані вище предмети до шухляди столу у своїй кімнаті за місцем свого проживання, де і продовжив зберігати без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_7 придбав та зберігав вогнепальну зброю і бойові припаси без передбаченого законом дозволу, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім того, у не встановлені досудовим розслідуванням час та місці невстановленим способом ОСОБА_7 з метою здобування коштів і матеріальних благ для свого існування незаконно придбав п`ять поліетиленових зіп-пакетів із кристалоподібною речовиною всередині, та 21 пігулку, які містять психотропну речовину - МДМА, загальною масою не менше 6,042 г, що є великим розміром, 8 поліетиленових зіп-пакетів із речовиною рослинного походження, що містить в собі особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, загальною масою не менше 3,35 г, 5 поліетиленових зіп-пакетів, усередині яких знаходилася кристалоподібна речовина, та 2 пігулки, які містять психотропну речовину 4-ММС загальною масою не менше 2,414 г, що є великим розміром, а також психотропну речовину - гама-бутиролактон масою не менше 21,13 г, що є великим розміром, після чого переніс вищевказані наркотичні засоби та психотропні речовини до автомобіля "Mazda 6", д.н.з. НОМЕР_2, який перебував у його користуванні, де почав незаконно зберігати особливо небезпечний наркотичний засіб та психотропну речовину у великих розмірах з метою збуту.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачувався в незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу і психотропної речовини у великих розмірах з метою збуту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Крім того, у не встановлені досудовим розслідуванням час та місці й у невстановлений спосіб ОСОБА_7 з корисливих мотивів, незаконно придбав 32 поліетиленові зіп-пакети, з порошкоподібною речовиною, котра містить психотропну речовину - амфетамін, загальною масою не менше 30,255 г, що є особливо великим розміром, після чого переніс вищевказану психотропну речовину до автомобіля "Mazda 6", д.н.з. НОМЕР_2, який перебував у його користуванні, де почав незаконно зберігати психотропну речовину в особливо великих розмірах з метою збуту.
Таким чином, ОСОБА_7 незаконно придбав та зберігав психотропну речовину в особливо великих розмірах з метою збуту, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України.
Київський апеляційний суд своєю ухвалою від 23 березня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок Оболонського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2022 року стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційних скаргах ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий судовий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування доводів поданих касаційних скарг зазначають, що апеляційний суд не мотивував свого рішення в частині того, що:
· матеріали кримінального провадження не містять документів, які б підтверджували повноваження прокурорів та слідчих у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 за частинами 2 і 3 ст. 307 КК України, у зв`язку з чим докази у справі є недопустимими;
· право ОСОБА_7 на захист було порушено, оскільки останнього не було забезпечено захисником під час проведення обшуку автомобіля та його затримання.
Крім того, ОСОБА_7 у своїй касаційній скарзі стверджує, що
· положення ч. 3 ст. 263 КК України не регламентують конкретного порядку здачі органам влади зброї та боєприпасів;
· суди не надали оцінки доводам сторони захисту про те, що він добровільно передав працівникам поліції зброю і бойові припаси;
· апеляційний суд безпосередньо не дослідив доказів у справі.
Також сторона захисту вважає, що апеляційний суд не врахував практики Верховного Суду та постановив ухвалу з порушенням статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК України).
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг, просив залишити рішення судів без зміни.
Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційні скарги, просив їх задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Натомість зазначені обставини, на які посилається в касаційних скаргах сторона захисту, були предметом перевірки в судах першої та апеляційної інстанцій.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суди дійшли висновку про винуватість ОСОБА_7 у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 263, частинами 2 і 3 ст. 307 КК України, та призначили йому відповідне покарання.
Так, суди обґрунтували свої рішення в частині доведеності винуватості ОСОБА_7 у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 263 КК України показаннями ОСОБА_7, свідка ОСОБА_9, письмовою заявою-згодою ОСОБА_7, написаною власноручно, про надання добровільної згоди працівникам поліції на проведення огляду квартири, протоколом огляду місця події від 28 вересня 2019 року, ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року, висновком експерта від 24 жовтня 2019 року № 8-2/825, постановою слідчого від 11 листопада 2019 року про визнання предметів речовими доказами.
Крім того, суди обґрунтували свої рішення в частині доведеності винуватості ОСОБА_7 у кримінальних правопорушеннях, передбачених частинами 2 і 3 ст. 307 КК України, поясненнями ОСОБА_7, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, протоколом обшуку автомобіля від 25 березня 2021 року, відеозаписом вказаного обшуку, ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 26 березня 2021 року про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля, висновками судових експертиз від 24 червня 2021 року № СЕ-19/111-21/14286-НЗПРАП, від 26 березня 2021 року № СЕ-19/111-21/13872-НЗПРАП, протоколом затримання від 25 березня 2021 року, протоколом огляду вилучених телефонів від 03 травня 2021 року.
Щодо доводів касаційної скарги про наявність добровільної передачі зброї органам влади
Доводи в цій частині були предметом розгляду судів попередніх інстанцій.
Так, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнав, що заява ОСОБА_7 про надання згоди на огляд квартири є підставою для проникнення до житла за добровільною згодою особи, яка ними володіє, а не добровільною здачею органам влади зброї і бойових припасів у розумінні ч. 3 ст. 263 КК України.
Як установили суди попередніх інстанцій, згідно з письмовою заявою від ОСОБА_7 (без дати), написаної власноручно на ім`я начальника Оболонського УП ГУНП в м. Києві, ОСОБА_7 надав добровільну згоду працівникам поліції на проведення огляду квартири АДРЕСА_1, де він мешкає.
Крім того, за даними протоколу огляду місця події від 28 вересня 2019 року в період з 08:57 до 09:20 було здійснено невідкладний огляд квартири АДРЕСА_1, в ході якого в ОСОБА_7 за місцем його проживання було виявлено та вилучено такі предмети: один - схожий на пістолет, один - схожий на револьвер, і предмети, схожі на боєприпаси. Зазначене також підтверджується й ілюстративними таблицями до вказаного протоколу огляду та відтвореним у судовому засіданні відеозаписом вказаної слідчої дії - огляду житла обвинуваченого, протоколом огляду предмета від 30 вересня 2019 року, відповідно до якого був переглянутий відеоматеріал з огляду місця події від 28 вересня 2019 року.