ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 466/8736/17
провадження № 61-3142св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2022 року, прийняту колегією у складі суддів: Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та вимог заяви про ухвалення додаткового рішення
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними.
В обґрунтування позову вказував, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за його позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. У вказаній справі ОСОБА_3 на підтвердження походження грошових коштів подала копії договорів дарування грошових коштів, нібито укладених 24 квітня 2014 року, 29 травня 2014 року, 3 червня
2014 року, 26 вересня 2014 року, 2 липня 2014 року, 30 липня 2014 року, 5 серпня 2014 року, 21 серпня 2014 року, 4 грудня 2014 року, 21 січня 2015 року, 27 січня 2016 року нею та ОСОБА_2, і 28 серпня 2014 року - нею з ОСОБА_5 .
Позивач вважав, що зазначені договори укладені відповідачами в день відкриття провадження у справі за його позовом до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності на грошові кошти, тобто виготовлені значно пізніше їх дати.
За таких обставин просив визнати недійсними вказані договори дарування грошових коштів.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Львівського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2018 року і ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсними договори дарування грошових коштів, оформлені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 24 квітня 2014 року, 29 травня 2014 року, 3 червня 2014 року, 26 вересня 2014 року, 2 липня 2014 року, 30 липня 2014 року, 5 серпня 2014 року, 21 серпня 2014 року, 4 грудня 2014 року, 21 січня 2015 року, 27 січня 2016 року, і договір дарування грошових коштів від 26 серпня 2014 року, сторонами якого зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У листопаді 2021 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що, приймаючи постанову
від 17 листопада 2020 року, судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Зазначав, що за подання апеляційної скарги він сплатив судовий збір у розмірі 2 112 грн, а в суді першої інстанції - за подання позовної заяви і при збільшенні розміру позовних вимог. Ухвалою апеляційного суду від 6 березня 2019 року йому відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 9 408 грн до ухвалення судового рішення у справі. Вважав, що оскільки судом апеляційної інстанції його позов задоволено у повному обсязі, на відповідачів необхідно покласти обов`язок з відшкодування судових витрат за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
За таких обставин просив:
- звільнити його від сплати недоплаченого судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції;
- стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на його користь судовий збір, сплачений за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій;
- стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави суму недоплаченого судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 28 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 1 328 грн у відшкодування судового збору, з ОСОБА_4 - 800 грн.
Стягнено з ОСОБА_3 в дохід держави 8 272 грн недоплаченого судового збору, з ОСОБА_2 - 7 472 грн.
Апеляційний суд виходив з невирішення цим судом у постанові від 17 листопада 2020 року питання щодо розподілу судових витрат, понесених сторонами в судах першої та апеляційної інстанцій, що вважав підставою для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 і прийняття додаткової постанови відповідно до статті 270 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2022 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить, зокрема, скасувати додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2022 року і змінити розподіл судових витрат шляхом стягнення зі ОСОБА_1 на користь держави 6 336 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 9 408 грн - за її апеляційний перегляд.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права - частини п`ятої статті 270 ЦПК України, яке полягає в неповідомленні відповідачів про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення.
Заявник вважає, що, приймаючи додаткову постанову, суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18 (провадження №К/9901/21650/19),
від 24 червня 2020 року у справі № 759/9300/13-ц (провадження № 61-35409св18) та від 15 грудня 2021 року у справі № 161/3482/21
(провадження № 61-14457св21).
Позиція інших учасників справи
У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, в якому зазначив про безпідставність її доводів та прийняття судом апеляційної інстанції додаткової постанови з додержанням норм процесуального права.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ОСОБА_4 постанови Львівського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2022 року відкрито касаційне за касаційною скаргою ОСОБА_4 на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 28 січня 2022 року та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_4 на додаткову постанову апеляційного суду були доводи про:
- застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2019 року
у справі № 240/6150/18 (провадження №К/9901/21650/19), від 24 червня 2020 року у справі № 759/9300/13-ц (провадження № 61-35409св18) та
від 15 грудня 2021 року у справі № 161/3482/21 (провадження № 61-14457св21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- розгляд судом апеляційної інстанції заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі за відсутності відповідачів, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.