Постанова
Іменем України
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 199/3988/20
провадження № 61-5514св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Несен Володимир Андрійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 березня 2023 року у складі колегії суддів Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Халаджи О. В., у справі за позовом ОСОБА_1, правнаступником якого є ОСОБА_2, до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Несен Володимир Андрійович, про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений 02 лютого 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Несеном В. А., зареєстрований в реєстрі за № 153, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1158839112101 недійсним.
В обґрунтування позову зазначив, що йому за ордером від 20 квітня 1984 року № 478, виданим на підставі списку Житлово-будівельного кооперативу № 342, затвердженого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 22 червня 1983 року № 400, належить квартира АДРЕСА_1 . В даній квартирі він зареєстрований з 23 квітня 1990 року та постійно в ній проживав.
Позивач є особою похилого віку, стан його здоров`я погіршився і про нього стали турбуватися його родичі, племінниця та її донька ( ОСОБА_3 ). Вони запропонували укласти позивачу договір довічного утримання. 02 лютого 2017 року він підписав договір, вважаючи, що укладається договір довічного утримання. Після цього ОСОБА_3 перестала приїжджати до нього, допомагати, що змусило його звернутися за юридичною допомогою, де він дізнався, що ним підписано у нотаріуса договір купівлі-продажу квартири, а не договір довічного утримання.
Зазначав, що він не мав намір продавати квартиру, грошових коштів він не отримував, залишається проживати в цій квартирі, це його єдине житло.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська заочним рішенням від 21 грудня 2020 року позов задовольнив.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений 02 лютого 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Несеном В. А., зареєстрований в реєстрі за № 153, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1158839112101.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення мотивоване тим, що після укладання зазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_1 продовжував проживати у спірній квартирі, сплачувати комунальні платежі, крім спірної квартири, він іншого житла не мав, а згідно, поданих ним медичних довідок позивач мав вади зору та слуху.
Доказів того, що ОСОБА_3, як власник спірної квартири, виконувала обов`язки власника - сплачувала комунальні послуги, отримала ключі від квартири, передала ОСОБА_1 за договором обумовлену договором купівлі-продажу грошову суму, суду не надано.
З огляду на викладене суд вважав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_1 погодився на продаж квартири, яка є його єдиним житлом та у якій він продовжував проживати після укладення договору купівлі-продажу, у власність ОСОБА_3 лише за умови піклування про нього, забезпечення його допомогою, й, укладаючи спірний договір, помилявся щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення між ним і відповідачем.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 08 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Нестеченко Д. С., задовольнив.
Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2020 року скасував.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не доведено, що договір купівлі-продажу укладений ним під впливом помилки, тобто, що він неправильно сприймав істотні умови договору - предмет, ціну, свої права та обов`язки в силу певних суттєвих обставин, зокрема, через нероз`яснення йому нотаріусом суті та змісту договору, його прав та обов`язків, наслідків укладання тощо, що це вплинуло на його дійсне волевиявлення, та у випадку належного роз`яснення нотаріусом умов договору купівлі-продажу він би відмовився від його укладання.
Так, в позовній заяві позивач не заперечував, що договір підписаний у нотаріальній конторі та посвідчений нотаріусом за його особистою участю.
Відтак, позивач знав та розумів, який саме договір буде підписано, добровільно, свідомо, особисто підписав його, ніяких зауважень щодо його змісту нотаріусу не виказував. Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Несен В. А. в судовому засіданні апеляційного суду також підтвердив ці обставини.
Ті обставини, що позивач нібито не міг прочитати або сприйняти текст договору на слух та не отримав гроші за спірним договором спростовуються письмовими доказами справи - договором купівлі-продажу, де в пункті 5 договору зазначено, що продавець ( ОСОБА_1 ) одержав повністю від покупця ( ОСОБА_3 ) гроші при підписанні цього договору.
Власна недбалість при ознайомленні зі змістом договору не є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Не можуть свідчити про недійсність спірного договору ті обставини, що спірну квартиру фактично не було передано відповідачу, тоді як, після укладення цього договору, позивач продовжував проживати у відчуженій квартирі. В даному випадку, це право сторін договору, а не обставина, яка свідчить, що договір купівлі-продажу не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 березня 2023 року, в якій просить оскаржене судове рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2021 року у справі № 493/1677/17.
Разом з тим касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 під час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу було 78 років, він потребував стороннього догляду та згідно з медичних довідок мав вади зору і слуху, тому позивач помилився щодо правової природи правочину, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладання між сторонами, волевиявлення позивача на укладення договору купівлі-продажу власної квартири не було вільним і не відповідало його волевиявленню. Поставлений позивачем підпис при укладенні договору, не є свідчення наміру позивача продати єдине житло та вираженням його внутрішньої волі.
Відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Нестеченко Д. С., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Вказує, що нотаріус підтвердив, що при укладенні оспорюваного договору позивач, не зважаючи на вік, розумів свої дії та наполягав саме на підписанні договору купівлі-продажу, а також роз`яснив вимоги законодавства щодо змісту і правових наслідків договору. Крім того, встановлено відсутність у сторін заперечень щодо умов договорів.
Разом з тим, позивач сам вчиняв дії, направлені саме на купівлю-продаж квартири, а саме: отримав довідку про склад родини необхідну для купівлі-продажу житла; довідку житлово-будівельного кооперативу від 24 січня 2017 року; провів реєстрацію права власності на квартиру 30 січня 2017 року; отримав оцінку вартості майна від 31 січня 2017 року.
Відповідач доглядала позивача до його смерті, лікувала його, він проживав у неї вдома, коли перебував у безпорадному стані, вона його поховала, що свідчить про те, що вона не мала наміру захопити квартиру позивача, скориставшись його віком чи довірливістю.
ОСОБА_3 не була належним чином повідомлена судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брала участь у розгляді справи, тому просить застосувати позовну давність у цій справі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 25 квітня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.
Справа № 199/3988/20 надійшла до Верховного Суду 29 червня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 20 квітня 1984 року на підставі списку Житлово-будівельного кооперативу № 342, затвердженого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 22 червня 1983 року № 400 видано ордер № 478 на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 21).
20 січня 2017 року виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 98-100).
02 лютого 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Несеном В. А. (т. 1 а. с. 17-19).
Відповідно до пункту 6 договору купівлі-продажу квартири при підписанні договору продавець передав покупцю, зокрема, технічний паспорт на квартиру та ключі від квартири.
Пунктом 12 цього договору передбачено, що договір прочитано сторонами вголос, кожною окремо. Після прочитання договору сторони підтвердили нотаріусу, що зміст цього договору повністю відповідає їх дійсним намірам.
Договір підписано сторонами у присутності приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Несена В. А. Особи сторін ним встановлено, їх дієздатність перевірено.
Відповідно до довідок Житлово-будівельного кооперативу від 24 січня 2017 року та 01 лютого 2017 року № 342 ОСОБА_1 зареєстрований та постійно проживав у квартирі АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 22, 23).
З квитанцій про сплату комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що платником вказаний ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 25-48, 93-97).
У матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (т. 1 а. с. 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61).
Як вбачається з договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 15 травня 2018 року, договір з боку споживача підписаний ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 80-83).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 21 січня 2022 року ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 201).
З заповіту ОСОБА_1 від 04 липня 2020 року вбачається, що все майно, що належало йому на час смерті він заповів ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 199).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.