Постанова
Іменем України
16 жовтня2023 року
м. Київ
справа № 755/48/22
провадження № 61-11764св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року у складі судді Арапіної Н. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позовну заяву
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що з 30 травня 2018 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року.
Під час шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3, який наразі проживає разом із нею у квартирі АДРЕСА_1 .
Зазначала, що у неї з малолітнім сином є психологічний контакт та прив`язаність один до одного, проте відповідач категорично заперечує проти проживання дитини разом з матір`ю, мотивуючи це тим, що син повинен проживати виключно у його квартирі.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з нею.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 заперечив проти позову та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що він має можливість брати повноцінну участь у вихованні дитини, забезпечити сину належні умови проживання та догляд, розвиток здібностей, захист здоров`я, навчання тощо.
Зазначав, що він веде здоровий спосіб життя, активно займається спортом та усіляко сприяє цьому разом із сином, схильностей до негативних звичок немає, антисоціальними проявами та аморальною поведінкою, яка може зашкодити розвитку дитини не вирізняється, за місцем проживання характеризується позитивно, у взаємовідносинах з сином має порозуміння.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року позов задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 створила належні умови для проживання та гармонійного розвитку сина, вона має самостійний дохід та позитивно характеризуються.
Крім того, взявши до уваги ставлення позивача до виконання своїх батьківських обов`язків, суд дійшов висновку, що якнайкращим інтересам малолітньої дитини відповідатиме її проживання саме з матір`ю.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку.
Встановивши, що і батьком, і матір`ю створено належні умови для виховання та розвитку дитини, суд першої інстанції, виходячи із найкращих інтересів малолітнього ОСОБА_3, врахувавши у тому числі вік дитини, право на гармонійний розвиток і належне виховання, дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини саме з матір`ю.
Під час розгляду справи, будь-яких виняткових обставин, які б давали підстави для висновку, що дитина може бути розлучена з матір`ю не встановлено.
Доводи заявника про те, що в суді першої інстанції він був позбавлений можливості надати документи, додані до апеляційної скарги, з причин, що об`єктивно не залежали від нього, колегія суддів не взяла до уваги, вказавши, що відповідач мав таку можливість. Слухання справи неодноразово відкладалося, у тому числі за клопотаннями сторони відповідача.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 рокуі направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21 та у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15, від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19, від 10 травня 2023 року у справі № 405/1117/20, від 12 червня 2023 року у справі № 205/7739/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що в порушення норм процесуального права суд першої інстанції провів одне підготовче засідання, у яке він не зміг з`явитися через хворобу, за його відсутності та без здійснення дій, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Підійшовши формально до вирішення завдань підготовчого судового засідання, суд першої інстанції тим самим позбавив його права надати усі наявні у нього докази у справі у встановлений законом строк та здійснити інші необхідні дії для забезпечення всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
У свою чергу апеляційний суд не навів обґрунтованих мотивів відмови у прийнятті доданих ним до апеляційної скарги доказів, які не були подані до суду першої інстанції у зв`язку з розглядом справи без його участі (без належного виклику та повідомлення про час та місце проведення судових засідань), тобто з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Крім того, судами не надано належної оцінки висновку органу опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини від 28 вересня 2022 року № 105/01-554, згідно з яким комісія вважала за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 як з матір`ю, так і з батьком.
Також суди залишили поза увагою, що після розлучення сторін дитина проживала у рівній мірі з обома батьками.
Аргументи інших учасників справи
У вересні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Дніпровського районного суду міста Києва.
14 вересня 2023 року справа № 755/48/22 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини, встановлені судами
З 30 травня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року (том 1 а. с. 11, 13-14).
Під час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3, який наразі проживає разом з матір`ю у квартирі АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 12, 22).
На підтвердження позовних вимог та заперечень на відзив відповідача на позовну заяву ОСОБА_1 надано:
- медичну довідку № 74836 про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричного оглядів (том 1 а. с. 15);
- копію договору дарування грошових коштів від 19 грудня 2021 року, за яким позивач отримала у дар 200 000 грн (том 1 а. с. 16);
- копію договору дарування частки у праві власності на квартиру, за яким позивач отримала у дар 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 17-18);
- копію договору дарування нежитлових приміщень, за яким позивач отримала у дар нежитлові приміщення з № 1 по АДРЕСА_2 (том 2 а. с. 14-17);
- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця (том 1 а. с. 19-20);
- витяг № 209530 з реєстру платників єдиного податку (том 1 а. с. 21);
- податкову декларацію платника єдиного податку (том 2 а. с. 11);
- акти обстеження житлово-побутових умов проживання у квартирі АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 23, том 2 а. с. 10);
- довідку про отримання позивачем допомоги на дитину за період з 01 вересня 2018 року по 31 серпня 2021 року (том 1 а. с. 24);
- консультативні висновки (том 1 а. с. 25-31);
- довідку про відвідування ОСОБА_4 дитячого центру "Футбік" з 16 листопада 2020 року (том 1 а. с. 32);
- позитивну характеристику (том 1 а. с. 33);
- посвідчення майстра спорту України з художньої гімнастики (том 1 а. с. 34);
- копію диплома (том 1 а. с. 33);
- світлини нагород позивача (том 1 а. с. 33а-37);
- висновок експерта № 03/22-а за результатами проведення судово-психологічної експертизи, згідно з яким психологічно доцільнішим є проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю (том 2 а. с. 18-28);
- протокол за результатами проведення індивідуального психологічного консультування та дослідження ОСОБА_1 від 03 лютого 2022 року (том 2 а. с. 29-32).
На підтвердження наведених у відзиві на позовну заяву обставин ОСОБА_2 надано:
- копію договору купівлі-продажу квартири, за яким відповідач набув у власність квартиру АДРЕСА_3 (том 1 а. с. 102-104);
- акт від 18 листопада 2021 року № 152 обстеження умов проживання у квартирі АДРЕСА_3 (том 1 а. с. 92);
- витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у відповідача на праві власності гаражів за № АДРЕСА_4 (том 1 а. с. 105-110);
- копію декларації № 0001-638Р-63АО про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу для дитини (том 1 а. с. 93);
- довідку Міністерства внутрішніх справ України про відсутність у відповідача судимості (том 1 а. с. 95);
- позитивну характеристику, надану Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Озерні Зорі" (том 1 а. с. 96);
- копію трудової книжки (том 1 а. с. 97-101);
- довідку Комунального некомерційного підприємства "Київська міська наркологічна клінічна лікарня "Соціотерапія" (том 1 а. с. 111);
- копію договору про надання медичної програми "педіатричне спостереження за дитиною до одного року" від 31 серпня 2018 року (том 1 а. с. 112-120);
- квитанцію про оплату послуг на суму 25 354,55 грн за договором про надання медичної програми "педіатричне спостереження за дитиною до одного року" від 31 серпня 2018 року (том 1 а. с. 121);
- копію договору від 13 листопада 2020 року № 1803/20 щодо раннього розвитку програм "Футбік" (том 1 а. с. 122-124);
- довідку про оплату відповідачем навчання дитини у дитячому центрі "Футбік" (том 1 а. с. 125);
- договір на навчання сина у Еко-студії дитячого розвитку БОНОБО (том 1 а. с. 127-130);
- характеристику дитини від Еко-студії дитячого розвитку БОНОБО (том 1 а. с. 126);
- копії ваучерів та підтвердження бронювання туристичних послуг (том 1 а. с. 131-133);
- скріншоти інформації з мережі інтернет (том 1 а. с. 134-142);
- скріншот з верифікованої криптовалютної біржі (том 1 а. с. 143-144);
- декларацію про доходи за 2020 рік (том 1 а. с. 145-150);
- копії грамот (том 1 а. с. 151-168);
- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію відповідача як фізичної особи-підприємця (том 1 а. с. 170-171);
- виписки з особового рахунку, відкритого на ім`я відповідача у Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк", та з історії по картковому рахунку (том 1 а. с. 172-235).
Згідно з висновком органу опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини від 28 вересня 2022 року № 105/01-554, комісія вважала за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, як з матір`ю ОСОБА_1, так і з батьком ОСОБА_2, оскільки обоє батьків спроможні виховувати сина та мають самостійний дохід, який дозволяє його утримувати (том 2 а. с. 107-109).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, предметом спору є визначення місця проживання дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (стаття 7 Сімейного кодексу України, далі - СК України).
У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок про те, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV "Про міжнародні договори України", а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
Відповідно до частини першої статті 18 Конвенції про права дитини держави -учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, з огляду на те, що дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, судовий розгляд сімейних спорів, в яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним.