Постанова
Іменем України
16 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 570/3667/19
провадження № 61-6699св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року в складі колегії суддів: Хилевич С. В., Вейтас І. В., Ковальчук Н. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що 20 травня 2011 року між ОСОБА_2 в особі її повіреного ОСОБА_3, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності, та нею укладено договори купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва та земельних ділянок, посвідчені приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В. П. та зареєстровані в реєстрі за № 937 та 941, відповідно до умов яких позивач набула у власність об`єкт незавершеного будівництва, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, площею забудови 246,8 кв. м. з надвірними будівлями, земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер - 5624681500060000649, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, на якій розташований вказаний об`єкт незавершеного будівництва, а також земельну ділянку площею 0,119 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5624681500060000650.
17 червня 2014 року між ОСОБА_2 в особі її повіреного ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено угоди про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва та договору купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчені приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В. П. та зареєстровані в реєстрі за № 1280 та № 1282.
Позивач зазначала, що угоди про розірвання договорів купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва та земельних ділянок є фіктивними правочинами, оскільки вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.
Вказувала на те, що на виконання укладених договорів купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва і земельних ділянок позивач зареєструвала за собою право власності та фактично вступила в користування придбаним майном, виготовила відповідні документи на об`єкти нерухомості. Однак, після укладення угод про розірвання договорів купівлі-продажу двостороння реституція не відбулася, покупець не повернув майно продавцю, а останній в свою чергу такого майна не прийняв. Тому жодних дій на виконання оспорюваних правочинів сторонами вчинено не було.
У зв`язку з чим позивач просила суд:
- визнати недійсною угоду про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 17 червня 2014 року, укладену ОСОБА_2 в особі повіреного ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчену приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В. П. та зареєстровану в реєстрі за № 1280;
- визнати недійсною угоду про розірвання договору купівлі-продажу земельних ділянок від 17 червня 2014 року, укладену ОСОБА_2 в особі повіреного ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчену приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В.П. та зареєстровану в реєстрі за № 1282.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рівненський районний суд Рівненської області рішенням від 26 березня 2020 року позов задовольнив.
Визнав недійсною угоду про розірвання договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, що укладена 17 червня 2014 року між ОСОБА_2 в особі повіреного ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчена приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В. П. та зареєстрована в реєстрі за № 1280.
Визнав недійсною угоду про розірвання договору купівлі-продажу земельних ділянок, що укладена 17 червня 2014 року між ОСОБА_2 в особі повіреного ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчена приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В. П. та зареєстрована в реєстрі за № 1282.
Стягнув із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 536,80 грн судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості вимог позивача, оскільки укладення сторонами оспорюваних угод про розірвання договорів купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва та земельних ділянок не були спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, що суперечить вимогам закону і є підставою для визнання їх недійсними внаслідок їх фіктивності.
Крім того, суд врахував визнання позову ОСОБА_3, тоді як ОСОБА_2 самоусунулася від вирішення справи, не отримувала судових повісток і документів, які направлялися їй судом, не реагувала на оголошення про розгляд справи на веб-сайті Рівненського районного суду Рівненської області. Такі дії відповідача суд розцінив як підтвердження доводів ОСОБА_1 про те, що жодна зі сторін не бажала настання наслідків, зазначених в угодах про розірвання договорів купівлі-продажу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рівненський апеляційний суд постановою від 11 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ковалевича С. П. задовольнив.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 26 березня 2020 року скасував. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а також зазначив, що ОСОБА_1 не надала об`єктивних і переконливих доказів того, що оспорювані правочини укладено без наміру створення правових наслідків, які ними обумовлювалися, тобто не довела своїх вимог про фіктивність угод щодо розірвання договорів купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва та земельних ділянок. Крім того, суд врахував, що позивач є стороною оспорюваних правочинів, а тому підписуючи оспорювані угоди, вона виявила своє волевиявлення на їх укладання. Також суд врахував, що ОСОБА_2 вчинено дії на виконання оспорюваних угод, а саме зареєстровано право власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва та спірні земельні ділянки, у зв`язку з чим суд визнав безпідставними доводи позивача про невчинення жодних дій на виконання оспорюваних правочинів в порядку реституції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
02 травня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також в касаційній скарзі заявник посилається на пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України, та вказує на те, що в ухвалені оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції брав участь суддя, якому позивач під час розгляду справи у судовому засіданні усно заявив про наявність у нього підстав для самовідводу, у зв`язку з тим, що він входив до складу колегії суддів цього суду, в якій брав участь представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 . Однак суд самоусунувся від виконання, покладеного на нього обов`язку щодо вирішення питання наявності чи відсутності підстав для самовідводу головуючому судді Хилевичу С. В.
Крім того, заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення норм частини другої статті 358 ЦПК України, помилково поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрив апеляційне провадження у справі після спливу більше як двох років з дня набрання рішення суду законної сили.
Також заявник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх недоведеністю. Вказує на те, що після купівлі спірних об`єктів нерухомості, а також після укладення оспорюваних угод про розірвання договорів купівлі-продажу, позивач протягом 12 років користувалася ними, здійснювала їх утримання, забезпечувала їх належний стан, а також проживала у спірному будинку, на підтвердження чого вона надала суду апеляційної інстанції належні докази, однак суд у порушення норм процесуального права вилучив їх з матеріалів справи та повернув позивачу. Зазначає, що відповідач не надала жодних доказів про наявність наміру у сторін оспорюваних угод розривати договори купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва та земельних ділянок, що свідчить про фіктивність оспорюваних правочинів, що підтверджується тим, що укладення угод про розірвання договорів купівлі-продажу було здійснено через декілька днів після того, як позивач 04 червня 2014 року вийшла заміж за ОСОБА_3 (повіреного та рідного брата ОСОБА_2, який і підписував вказані угоди про розірвання договорів купівлі-продажу).
Крім того, зазначає, що ОСОБА_2 після укладення оспорюваних правочинів протягом п`яти років не вчиняла ніяких дій на їх виконання, що також свідчить про фіктивність оспорюваних угод.
Доводи інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки суду апеляційної інстанції - законними та обґрунтованими. Вказує на те, що укладаючи оспорювані правочини, вона не мала умислу на укладення фіктивних правочинів та бажала настання правових наслідків після їх укладення, що свідчить про здійснення нею державної реєстрації свого права власності на спірні об`єкти нерухомості 10 червня 2019 року, тобто до подання ОСОБА_1 позову у цій справі. ОСОБА_2 не заперечує користуванням позивачем спірним майном, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 була дружиною її брата ОСОБА_3, якому вона залишила майно у володіння, оскільки сама була на заробітках за кордоном. Тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
У липні 2023 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Рівненського районного суду Рівненської області.
Зупинено дію постанови Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
У червні 2023 року витребувана цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 20 травня 2011 року між ОСОБА_2 в особі її повіреного ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В. П. 19 травня 2011 року за реєстраційний номером 926, та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений цим же нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 937, відповідно до умов якого позивач набула у власність об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок АДРЕСА_1 площею забудови 246,8 кв. м з надвірними будівлями, що розташований на земельній ділянці площею 0,10 га, кадастровий номер 5624681500060000649, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку (а. с. 10, 11).
Відповідно до пункту 4 договору купівлі-продажу сторони підтвердили факт повного розрахунку за проданий незавершений будівництвом житловий будинок.
Того ж дня між ОСОБА_2 в особі її повіреного ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В. П. та зареєстрований в реєстрі за № 941, згідно з умовами якого ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку загальною площею 0,219 га, з яких: 0,10 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 5624681500060000649; 0,119 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5624681500060000650, що розташовані на території с. Бармаки Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області (а. с. 12, 13).
Факт повного розрахунку підтверджено умовами пункту 4 зазначеного договору.
08 вересня 2011 року Комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" проведено державну реєстрацію права власності на спірний незавершений будівництвом житловий будинок з надвірними будівлями на ім`я ОСОБА_1 (а. с. 15).
Перехід до ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки посвідчений приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В. М. шляхом проставляння відповідної відмітки на державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-РВ № 028328, який зареєстровано в Поземельній книзі 24 листопада 2011 року за реєстровим № 5624681500060000649301.
Після укладання 20 травня 2011 року договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 вступила у володіння та користування придбаним майном, а також замовила та провела інженерно-геодезичні вишукування для будівництва житлового будинку, виготовила ескізний проект будинку та отримала у Відділі містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Рівненської районної державної адміністрації будівельний паспорт на продовження незавершеного будівництва індивідуального житлового будинку та господарської будівлі (а. с. 16-19).
17 червня 2014 року між ОСОБА_2 в особі її повіреного ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладена угода про розірвання договору купівлі-продажу спірного об`єкта незавершеного будівництва, що посвідчена приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В. П. та зареєстрована в реєстрі за № 1280 (а. с. 8).
Також 17 червня 2014 року між ОСОБА_2 в особі її повіреного ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладена угода про розірвання договору купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчена приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Олинцем В. П. та зареєстрована в реєстрі за № 1282 (а. с. 9).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постанова апеляційного суду відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У вказаній справі предметом позову є визнання недійсними угод про розірвання договорів купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва та земельних ділянок, з підстав, передбачених статтею 234 ЦК України.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.