Постанова
Іменем України
16 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 953/2959/23
провадження № 61-9616 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Держава Україна в особі Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2023 року у складі судді Губської Я. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Маміної О. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення недоплаченої частини разової грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що в період проходження військової служби він отримав статус учасника бойових дій та йому було призначено щорічну разову грошову допомогу, передбачену Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", яку здійснено у 2021 році у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325.
Розмір виплаченої йому у 2021 році грошової допомоги суперечить частині п`ятій статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно з якою грошова допомога повинна виплачуватись у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.
Вважає, що відповідачем протиправно утримано частину разової грошової допомоги до 05 травня 2021 року у розмірі 7 354 грн (8 845 грн - 1 491 грн).
Такими діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у порушенні звичного ритму життя, він змушений був докладати значних зусиль для захисту своїх прав, витрачати кошти на правову допомогу, що призвело до нервових переживань. Розмір моральної шкоди розраховано ним на підставі методики проф. ОСОБА_3 та становить 603 349,56 грн.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на свою користь 7 354 грн недоплаченої частини разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік, а також стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України моральну шкоду в розмірі 603 349, 56 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2023 року у відкритті провадження у цій справі відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідно до покладених завдань і функцій Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат грошової допомоги, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, вирішення яких належить до юрисдикції адміністративних судів.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2023 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що, оскільки предметом спору є стягнення з Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат недоплаченої частини разової допомоги та моральної шкоди, а відповідно до покладених завдань і функцій Обласний центр є суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат грошової допомоги, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, то їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2023 року й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вказував, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 638/14694/18, постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №263/5125/18, від 18 листопада 2021 року у справі № 200/6104/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2023 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 953/2959/23 із Київського районного суду м. Харкова.
У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що вимоги про вирішення публічно-правового спору (визнання протиправними дій/бездіяльності чи рішення Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) позивачем не заявлялося, тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства є помилковими.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 вказував, що не погоджується із виплатою разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, виплаченої в розмірі, меншому, ніж передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.