ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа №910/9742/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранця О. М. - головуючий, Губенко Н.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Андреїшиної І.О.
від 22.03.2023 (повний текст складено 03.04.2023)
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Барсук М.А., Кропивної Л.В., Руденко М.А.,
від 04.07.2023 (повний текст складено 17.07.2023)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк"
до: відповідача - 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг";
відповідача - 2 - ОСОБА_1
про солідарне стягнення 12 856 109,58 грн,
за участю представників:
від позивача: Кожуховська О.Л.,
від відповідача-1: не з`явилися,
від відповідача-2: не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №010/150-2/1667 "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів" до Генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/01-00-3-0/322 від 09.12.2014 у розмірі 12 856 109,58 грн, з яких 12 000 000,00 грн основного боргу та 856 109,58 грн відсотків.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач-1 порушив умови договору в частині своєчасного погашення заборгованості, у зв`язку з чим позивач має право вимагати виконання позичальником та поручителем своїх зобов`язань за договором.
Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
09.12.2014 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (далі - банк, кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" (далі- позичальник, відповідач -1) було укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 01/01-00-3-0/322.
До зазначеного Генерального договору між сторонами було підписано ряд додаткових угод.
Відповідно до умов Генерального договору кредитор зобов`язався здійснювати на користь позичальника кредитні операції у межах загального ліміту та сублімітів, передбачених пунктами 1.2, 1.3 Генерального договору, в порядку, визначеному статтею 2 Генерального договору, а позичальник зобов`язався виконати усі обов`язки, що витікають зі змісту Кредитної операції, Генерального договору, умов та договорів, і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредитної операції.
Додатковою угодою №01/01-00-3-0/322/15 від 15.04.2021 до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № № 01/01-00-3-0/322 від 09.12.2014 були внесені зміни до п. 1.3., відповідно до яких в межах загального ліміту сторони можуть здійснювати фінансування поточної діяльності з сублімітом в розмірі 12 000 000,00 грн у вигляді відновлювального субліміту з можливістю повторного укладання договорів та наступним графіком зменшення субліміту:
- з 15 квітня 2021 по 08 березня 2022 включно - 12 000 000,00 грн;
- з 09 березня 2022 по 08 квітня 2022 включно - 6 000 000,00 грн.
29.04.2020 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" було укладено кредитний договір № 010/150-2/1667 "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів" до Генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/01-00-3-0/322 від 09.12.2014.
15.04.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду № 010/150-2/1667/1 до кредитного договору № 010/150-2/1667 від 29.04.2020 "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів" до Генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/01-00-3-0/322 від 09.12.2014 (далі - кредитний договір №010/150-2/1667 від 29.04.2020 разом з додатковою угодою іменуються Кредитний договір).
За умовами Кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит у формі відновлювального ліміту з видачею кредитних коштів траншами на підставі повідомлення про вибірку кредитних коштів з лімітом кредитної операції (ліміт) 12 000 000,00 гривень, а позичальник зобов`язаний здійснити повне погашення заборгованості не пізніше останнього дня строку дії ліміту (08.04.2022) та з урахуванням графіку зменшення ліміту кредитної операції, що є додатком №4 до Кредитного договору, шляхом перерахування суми траншу в дату погашення траншу на рахунки, відкриті на підставі повідомлень про вибірку кредитних коштів (п.п. 1.1., 1.2., 1.12. Кредитного договору).
Відповідно до п. 1.7. Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом (траншем) зазначається у повідомленнях та є фіксованою і не може бути змінена кредитором в односторонньому порядку. У випадку неповернення траншу в останній день строку дії траншу, позичальник зобов`язаний сплатити проценти, що нараховуються на залишок основної заборгованості за траншем, що не була сплачена в останній день строку дії траншу, визначеного повідомленням, з дня, наступного за останнім днем строку дії траншу до дня погашення основної заборгованості за траншем. Порядок сплати процентів - щомісячно, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно в останній день строк дії ліміту (п. 1.10. Кредитного договору).
Крім того, 29.04.2020 з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Генеральним договором на здійснення кредитних операцій №01/01-00-3-0/322 від 09.12.2014 та кредитним договором № 010/150-2/1667 "Кредитування траншами для корпоративних клієнтів" від 29.04.2020 між АТ "Райффайзен Банк" та громадянином України ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2) було укладено договір поруки №12/150-2/2924 (далі - договір поруки), за яким поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов договорів, за умовами яких позичальник зобов`язаний повернути кредит у розмірі 12 000 000,00 гривень (кредит) в порядку передбаченому договорами; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі, порядку та строки, визначені договорами або у будь-якому розмірі, зміненому відповідно до умов договорів та/або визначеному додатковими договорами/правочинами до Кредитного договору, укладеними після набуття чинності цим договором поруки; сплатити комісії в розмірах, передбачених договорами; сплатити пені, штрафи, передбачені договорами, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов`язані з неналежним виконанням позичальником умов договорів.
Відповідно до п. 2.1 договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань в порядку та строки, встановлені договорами, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов`язаннями.
Згідно з п. 2.2 договору поруки поручитель зобов`язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов`язань.
Повідомленням про вибірку кредитних коштів №010/150-2/1667/12 від 23.10.2021 позичальник повідомив про намір отримати кредитні кошти (транш) у сумі 6 000 000 грн, зі строком траншу - з 23.10.2021 по 08.04.2022, з процентною ставкою за користування траншем у розмірі 12,00% річних.
Також повідомленням про вибірку кредитних коштів №010/150-2/1667/13 від 23.10.2021 позичальник повідомив про намір отримати кредитні кошти (транш) у сумі 6 000 000 грн, зі строком траншу - з 23.10.2021 по 07.03.2022. За користування кредитними коштами встановлено процентну ставку у розмірі 12,00% річних.
Позивач у позовній заяві зазначає, що виконав зобов`язання, передбачені Кредитним договором, і надав позичальнику 23.10.2021 кредитні кошти в розмірі 6 000 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 23.10.2021 та випискою по ОР №206302154616 за період з 23.10.2021 по 22.09.2022; 6 000 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №1 від 23.10.2021 та випискою по ОР №206302154617 за період з 23.10.2021 по 22.09.2022.
Листом, який було направлено 09.05.2022 за допомогою системи клієнт-банк, позичальнику строк повернення коштів було подовжено до 31.05.2022 (включно).
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем-1 порушено строки сплати кредиту, зокрема, не погашено 12 000 000,00 грн в строк до 31.05.2022, а тому заборгованість відповідача-1 за тілом кредиту станом на дату подачі позовної заяви складає 12 000 000,00 грн.
13.07.2022 на адресу відповідача-2 позивачем направлена вимога про погашення заборгованості вих. № 188/2/181 від 04.07.2022. Зазначена вимога отримана відповідачем-2 - 15.07.2022.
Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" заборгованість за кредитом у розмірі 12 000 000 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 481 315 грн 06 коп. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ДНІПРО-торг" на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 93 609 грн 86 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 93 609 грн 86 коп.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що позивачем документально доведено заборгованість відповідача-1 за кредитним договором, що складається із заборгованості по поверненню кредитних коштів у розмірі 12 000 000,00 грн. Водночас, в частині нарахування відсотків за користування тілом кредиту, суд першої інстанції вказав, що після спливу визначеного строку кредитування, у позивача відсутні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами у визначеному договором розмірі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі №910/9742/22 рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 змінено в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрат по сплаті судового збору в розмірі 93 609 грн 86 коп., виключивши з резолютивної частини рішення абзац 5. Доповнено резолютивну частину рішення абзацом 5 наступного змісту: "Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 93 609 грн 86 коп". В решті рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/9742/22 залишено без змін.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої про те, що після спливу визначеного строку кредитування, у позивача відсутні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами у визначеному договором розмірі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023, в якій (з урахуванням нової редакції скарги) просить скасувати рішення та постанову, прийняти нове рішення, яким передати справу повністю на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (скаржник вказує на підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
Скаржник зазначає, що апеляційним господарським судом не вірно застосовано висновки Верховного Суду, викладені в постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №910/2116/21 (910/12050/21), та не враховано, що проведення судового засідання не у встановлений час у зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" зумовило неможливість надання доказів до Господарського суду міста Києва, а тому вже до апеляційної скарги були долучені копії платіжних інструкцій №1 від 14.03.2023 на суму 220 000,00 грн., №2 від 21.03.2023 на суму 191 500,00 грн., від 03.03.2023 на суму 200 000,00 грн. Ці документи були надані представнику ОСОБА_1 напередодні судового засідання, і, наприклад, платіжна інструкція від 21.03.2023 не могла бути передана завчасно.
Тому на думку скаржника, Північний апеляційний господарський суд дійшов до передчасного висновку, що відповідачем-2 не наведено обґрунтованих пояснень та не надано відповідних доказів, які підтверджують неможливість подання доказів до суду першої інстанції до винесення оскаржуваного рішення з підстав, що об`єктивно не залежали від нього.
Також скаржник вважає, що апеляційним господарським судом не були застосовані висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 щодо положень ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1050 ЦК України та ст. 625 ЦК України, зокрема про те, що за користування кредитними коштами в межах строку кредитування стягуються проценти на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України, а поза межами строку дії кредитного договору) - на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Скаржник вважає необґрунтованим нарахування відсотків за період з 01.06.2022, оскільки таке нарахування відсотків вже виходячи з аналізу наведеної судової практики відбувається на підставі ст. 625 ЦК України, а тому враховуючи наявність воєнного стану в Україні підлягає списанню позивачем.
За твердженням скаржника, Північний апеляційний господарським суд при застосуванні норм матеріального прав не враховував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.06.2018 у справі №910/7389/17 і від 29.05.2019 у справі №910/11429/18, в яких зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки, а випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов`язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.
У скарзі зазначається, що Північним апеляційним господарським судом не досліджувалось питання ефективності захисту прав позивача, враховуючи в тому числі, що ОСОБА_1 є не тільки поручителем, але й майновим поручителем за зобов`язаннями відповідача-1, зокрема, в заставу (іпотеку) були передані належні йому на праві приватної власності транспортні засоби і нерухоме майно, а обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).
За твердженням скаржника, відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норм Закону України від 15.03.2022 №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" в частині солідарного стягнення з основного боржника та поручителя неустойки (штрафу, пені), нарахованих процентів, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання.
Скаржник вважає, що судам попередніх інстанцій необхідно було перевірити розрахунок позивача щодо дійсного розміру заборгованості з метою уникнення надмірного покладення на відповідачів цивільно-правової відповідальності, а тому формальне застосування норм законодавства без врахування його виконання позивачем, що підтверджується наданим розрахунком поданим до Північного апеляційного господарського суду (додаток до відзиву на апеляційну скаргу), нівелює фактично реалізацію вказаної правової норми.
Також скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що позивач самостійно 22.03.2023 не повідомив суд першої інстанції про часткове погашення боргу, на що розраховував ОСОБА_1, і підтримав у вказаному засіданні позовну заяву у повному обсязі, хоча мало місце зменшення боргу. Також вже після ухвалення судом першої інстанції судового рішення було здійснено часткове погашення боргу перед позивачем. Північним апеляційним господарським судом не було надано належну правову оцінку того факту, що судом першої інстанції не було забезпечено дослідження і встановлення фактичної суми заборгованості, що наявна у ТОВ "Торговий дім "ДНІПРО-торг" перед AT "Райффайзен Банк" на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення, зокрема не було враховано часткове погашення заборгованості.
Також звертає увагу, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не було враховано, що Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) внесло банківську групу Raiffeisen Bank International, до переліку міжнародних спонсорів війни.
На думку скаржника апеляційним господарським судом всупереч п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України було відмовлено у задоволені клопотання про відкладення розгляду справи, яке було обґрунтоване тим, що оскільки позивачем додано до відзиву на апеляційну скаргу розрахунок заборгованості лише по договору №010/150-2/1667/12 від 23.10.2021 та останній не повідомив суд про часткове погашення боргу, а тому вбачається за необхідне надати такий розрахунок, в тому числі враховуючи п. 18 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. У порушення норм п. 4 ч. 3 ст. 310 ГПК України апеляційним господарським судом було проігноровано, що позивач у відзиві на апеляційну скаргу надає інші розрахунки боргу відповідача-1.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" вважає касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На думку позивача, як Господарським судом міста Києва, так і Північним апеляційним судом були застосовані та враховані при винесені оскаржуваних рішень висновки щодо застосування частини 1 статті 1050 та статті 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв`язку з посиланням на відповідну судову практику.
Також позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій при винесені оскаржуваних рішень було застосовано висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, а також норма Закону України від 15.03.2022 №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" та частково відмовлено позивачу у стягненні відсотків нарахованих за період після кінцевого терміну повернення кредитних коштів.
За твердженням позивача, відповідач-2 був належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки його представники приймали участь у розгляді справи, подавали свої письмові пояснення щодо поданого позову, які були враховані судом першої інстанції, що підтверджує надання сторонам рівних шансів у заслуховуванні їх аргументів та доводів. Оскільки справа №910/9742/22 слухалась з 21.11.2022 та неодноразово відкладалась, Господарським судом міста Києва не було визнано явку учасників справи обов`язковою, в матеріалах справи були наявні необхідні документи та докази для винесення рішення по справі в судовому засіданні 23.03.2023, а також, враховуючи, що відповідачем-2 не доведено, як відсутність його представника під час ухвалення судового рішення вплинула на вирішення справи, позивач вважає, що у даному випадку процесуальні порушення під час ухвалення оскаржуваного рішення відсутні. Відповідач-2 будь-яких доказів оплати ним заборгованості за кредитним договором у суд першої інстанції не надавав, а ні при подачі письмових пояснень (заперечень) щодо позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, а ні будь-яким іншим способом, що передбачений процесуальним кодексом. Квитанції про сплату заборгованості за Кредитним договором були подані відповідачем-2 лише разом з апеляційною скаргою, що суперечить ч. 3 ст. 80 ГПК України.
Також позивач зазначає, що правовідносини у справах, на висновки яких посилається відповідач-2 у касаційній справі, не є подібними даній справі.
Також позивачем подано до Суду заяву, в якій останній просить закрити касаційне провадження у справі №910/9742/22 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України. Заява обґрунтована, зокрема, тим, що судами попередніх інстанцій було застосовано висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, а правовідносини у інших справах, на висновки яких посилається скаржник, не є подібними з правовідносинами у даній справі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Верховний Суд звертає увагу, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана не тільки на підставі пункту 1, а й на підставі пункту 3 та пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, за положеннями пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України касаційне провадження, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України закривається у разі, якщо правовідносини у всіх справах, на висновки яких посилається скаржник, є неподібними з правовідносинами у даній справі.
Таким чином, Верховний Суд не вбачає підстав для закриття касаційного провадження у справі №910/9742/22 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частини 1, 3 статті 1049 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).