ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 914/127/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) - Посікіра Р.Р. (адвокат),
відповідача - акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (далі - Банк, відповідач, скаржник) - Перцова О.І. (адвокатка), Іверук Н.О. (адвокатка),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Банку
на рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 (головуючий - суддя Петрашко М.М.),
додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 14.07.2022 (головуючий - суддя Петрашко М.М.)
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 (головуючий - суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.)
у справі №914/127/20
за позовом ОСОБА_1
до Банку
про стягнення збитків у розмірі 3 320 191,28 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для стягнення збитків.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Банку про стягнення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) збитків у розмірі 3 320 191,28 грн, що визначаються різницею між вартістю об`єкта нерухомого майна [нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 92749346101)], визначеної станом на 25.03.2016, та заборгованістю позивача перед відповідачем за рамковою угодою та договором про надання траншу, яка станом на 25.03.2016 становила 4 798 180,72 грн.
1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що Банк занизив ринкову вартість предмета іпотеки на момент набуття нерухомості у власність. Надіслана Банком письмова вимога не містить відомостей щодо вартості предмета іпотеки. Правовою підставою позову зазначено статті 3, 11, 14, 16, 22, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції, постанов суду апеляційної та касаційної інстанції
2.1. Дана справа розглядалася судами неодноразово.
2.2. Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 позов задоволено.
2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 14.07.2022 заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено; стягнуто з Банку на користь ОСОБА_1 50 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
2.4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 у справі №914/127/20 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 14.07.2022 у справі №914/127/20 скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
2.5. Постановою Верховного Суду від 25.04.2023 у справі №914/127/20 касаційну скаргу позивача задоволено, постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 скасовано, а справу №914/127/20 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
2.5.1. У вказаній постанові Верховним Судом зазначено, зокрема, таке:
- колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 у справі № 910/15177/18 вбачається, що Банк набув право власності на предмет іпотеки без визначення вартості предмета іпотеки на час його набуття у власність, що є порушенням вимог закону та договору, тому ОСОБА_1 не може просити задовольнити його позовні вимоги на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку", оскільки, набуття Банком у власність нерухомого майна відбулось з порушенням умов договору та зазначеного Закону: оформлення права власності без визначення вартості майна (або неправомірно визначеної вартості). Позивач наполягає саме на протиправності дій відповідача під час проведення оцінки та доводить іншу вартість предмета іпотеки станом на дату набуття права власності Банком. Положення статті 37 Закону застосовуються лише за наслідками правомірних дій учасників правовідносин та дотримання послідовності дій: оцінка, набуття у власність, повернення перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою. Наслідком неправомірних дій сторони (на чому наполягає позивач) згідно з положеннями чинного законодавства є стягнення збитків;
- з огляду на викладене, колегія суддів не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки є наслідком невиконання договірних зобов`язань позивача перед Банком, таке звернення стягнення на предмет іпотеки та визначення його вартості не може розглядатися як винні дії Банку;
- у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором (договором траншу), Банком було реалізовано предмет іпотеки шляхом державної реєстрації права власності на предмет іпотеки. Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 26.07.2016 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 у справі №914/1321/1, які набрали законної сили, за позовом Банку до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 1 839 805,92 грн. При цьому, звіт про оцінку майна від 31.03.2016, виконаний на замовлення Банку, у справі №914/1321/16 судом визнано протиправним, до того ж цей звіт датований 31.03.2016 (оцінку зроблену 30.03.2016), тобто датою після набуття відповідачем права власності на предмет іпотеки (25.03.2016);
- незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний) підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього;
- як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та не спростовано апеляційним судом, звіт про оцінку майна від 31.03.2016 №ПКБ-38-16 (далі - Звіт від 31.03.2016), складений товариством з обмеженою відповідальністю "Українська оціночна компанія" (далі - ТОВ "Українська оціночна компанія") на замовлення Банку, за результатом якого предмет іпотеки оцінено на суму 3 099 500 грн, проведений без огляду предмета іпотеки, отже, така оцінка майна є неналежною у зв`язку з чим не може братися до уваги для вирішення цієї справи;
- станом на дату набуття Банком права власності на нерухоме майно (25.03.2016), звіт про оцінку вартості нерухомого майна був відсутній, тобто іпотекодержатель (Банк) всупереч статті 37 Закону станом на дату набуття предмета іпотеки у власність не вжив заходів для проведення оцінки майна, що в свою чергу також свідчить про те, що звіт датований 31.03.2016 не може братися до уваги для вирішення цієї справи;
- дослідивши висновок експерта, обраний експертом методичний підхід визначення вартості об`єкта нерухомості, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для відхилення висновку експерта за результатами оціночно-будівельної експертизи від 26.02.2021 №4383 (далі - Висновок від 26.02.2021), за змістом якого ринкова вартість нежитлового приміщення, реєстраційний номер 92749346101, загальною площею 83,1 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, станом на момент набуття Банком права власності на цей об`єкт (25.03.2016) могла становити 8 118 372 грн;
- однак суд апеляційної інстанції, не погодився з такими висновками місцевого господарського суду, посилаючись на те, що оскільки відповідно до Висновку від 26.02.2021 наданого за результатами судової оціночно-будівельної експертизи у цій справі, ринкова вартість нежитлового приміщення станом на 25.03.2016 могла становити 8 118 372 грн, дійшов висновку, що позивачем не доведено розміру заподіяння Банком збитків завданих внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки;
- колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, відхиливши Висновок від 26.02.2021, не обґрунтував відповідними положеннями чинного законодавства свого висновку. Зокрема, апеляційний суд не зазначив про невідповідність або неповноту наявного у справі експертного висновку, з огляду на те, що згідно з частиною першою статті 107 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам) або викликати експерта в судове засідання, задати йому запитання, які на думку суду, експерт не відобразив у своєму висновку та зобов`язати викласти відповідь на них у письмовій формі;
- посилання суду апеляційної інстанції на те, що складність ретроспективного дослідження полягає в тому, що зробити повний моніторинг ринку на минулу дату вже практично неможливо не може вважатися належним обґрунтуванням відхилення проведеної у цій справі оціночно-будівельної експертизи і тим більше відмови у позові, без посилання на відповідні обставини справи і наявні в матеріалах справи докази, що не свідчить про повне і всебічне дослідження обставин справи, встановлення яких необхідне для правильного вирішення спору;
- наведене є самостійною і достатньою підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий апеляційний розгляд безвідносно до інших доводів касаційної скарги, які наразі не мають вирішального значення для правильного вирішення спору;
- направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд також наголошує, що застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними на обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.
2.6. За результатами нового розгляду постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 у справі №914/127/20 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від14.07.2022 у справі №914/127/20 - без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Банк, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, а судові витрати покласти на позивача.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. У поданій касаційній скарзі Банк, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що:
- апеляційний суд не врахував системні та сталі висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.07.2022 у справі №916/2825/20, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 щодо застосування статті 22 ЦК України у спорах про стягнення збитків;
- апеляційний суд не врахував системні та сталі висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 26.11.2019 у справі №914/3224/16, від 24.11.2022 у справі №916/1591/17 щодо застосування статті 261 ЦК України в контексті обрахунку позовної давності.
4.2. Скаржник, з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, на відсутність висновку Верховного Суду щодо комплексного застосування статей 22, 261 ЦК України та статті 37 Закону в контексті позовної давності.
4.3. Банк вказав, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 80 ГПК України, що призвело до прийняття ним незаконного додаткового рішення, оскільки, дійшов помилкового висновку про поважність причин пропуску строку на подання доказів та, як наслідок, протиправно стягнув такі витрати зі скаржника; неправильно взяв до уваги докази, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, подані з порушенням норм процесуального права, тоді як суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам скаржника й залишив його без змін.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) та Банком (кредитор) 03.03.2014 укладено рамкову угоду №FW302.905, за умовами якої кредитор зобов`язався здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів, умов кредитування в порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов`язався належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов`язань, а також належно виконувати усі інші зобов`язання, передбачені угодою та кредитними договорами;
- ОСОБА_1 (позичальник) та Банком (кредитор) 03.03.2014 укладено рамкову угоду №FW302.906, за умовами якої кредитор зобов`язався здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування в порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов`язався належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов`язань, а також належно виконувати усі інші зобов`язання, передбачені угодою та кредитними договорами;
- відповідно до розділу 1 рамкових угод від 03.03.2014 №FW302.905 та №FW302.906 "Визначення термінів" кредитні договори - це усі договори про надання кредиту, які укладені та/або будуть укладені у майбутньому на підставі угоди як її невід`ємні частини, з врахуванням усіх діючих та майбутніх змін та доповнень до них;
- ФОП ОСОБА_1 (позичальник) та Банком (кредитор) 03.03.2014 укладено договір про надання траншу за №302.44258/FW302.905, за умовами якого, кредитор на підставі та на умовах рамкової угоди від 03.03.2014 №FW302.905 та цього договору зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався належно виконати усі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобов`язань та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених рамковою угодою та цим договором;
- умови, на яких надавався кредит, передбачені пунктом 2 договору про надання траншу. Загальні умови та порядок надання кредиту передбачено розділом 3 рамкової угоди від 03.03.2014 №FW302.905. Погашення грошових зобов`язань передбачено у розділі 7 рамкової угоди від 03.03.2014 №FW302.905. Відповідальність за порушення зобов`язань викладено у розділі 10 рамкової угоди від 03.03.2014 №FW302.905.
6.2. В забезпечення виконання зобов`язань за рамковими угодами від 03.03.2014 №FW302.905, №FW302.906 та за договором про надання траншу від 03.03.2014 №302.44258/FW302.905 громадянином ОСОБА_1 (іпотекодавець) та Банком (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки від 03.03.2014 за №296091-ІД1 (далі - Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В., зареєстрований у реєстрі за №885, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нежитлове приміщення першого поверху від 9 "а" - 1 по 9 "а" - 7, позначене в поверхневому плані літерою "А-3", загальною площею 83,1 м2, реєстраційний номер 92749346101, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
6.2.1. Відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 Договору іпотеки заставна вартість переданого в іпотеку майна становить 1 851 760 грн, яка встановлена станом на дату укладення договору та визначена за погодженням сторін на підставі акта оцінки від 03.03.2014. Сторони погодилися, що протягом дії договору заставна вартість може бути змінена, про що складається новий акт оцінки, де визначається та відображається нова заставна вартість предмета іпотеки.
6.2.2. У підпункті 7.1.1 пункту 7.1 Договору іпотеки сторони погодили, що іпотекодержатель у випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки вправі на власний вибір задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Право власності переходить до іпотекодержателя на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, яким є дане застереження, з моменту виконання іпотекодержателем усіх, передбачених законодавством дій, необхідних для звернення стягнення у такий спосіб, без необхідності вчинення іпотекодавцем будь-яких додаткових дій чи документів. Іпотекодержатель вправі самостійно визначити суб`єкта оціночної діяльності та укласти з ним відповідний договір для встановлення вартості предмета іпотеки, за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя. Іпотекодержатель протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги іпотекодавця зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя за умови, що право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки буде зареєстроване в установленому законом порядку. Якщо іпотекодержатель має намір реалізувати предмет іпотеки, то вказаний строк обчислюється з моменту отримання іпотеко держателем повної суми коштів від реалізації предмета іпотеки.
6.3. У зв`язку із невиконанням позичальником своїх зобов`язань, що випливають з умов рамкової угоди від 03.03.2014 за №FW302.905, договору про надання траншу від 03.03.2014 за №302.44258/FW302.905, виконання яких забезпечено Договором іпотеки, Банк скерував ОСОБА_1 вимогу від 12.02.2016 за вих. №44/16, зі змісту якої вбачається, що Банк, на підставі статті 35 Закону, вимагав у ОСОБА_1 повного погашення заборгованості за умовами рамкової угоди та договору про надання траншу в загальній сумі 4 798 180,72грн; у випадку непогашення заборгованості, Банк повідомив ОСОБА_1 про те, що він буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві.
6.4. Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.03.2016 (індексний номер 28932870) приватний нотаріус Юрченко Василь Васильович зареєстрував право власності на предмет іпотеки - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за новим власником - Банком, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстром прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна станом на 06.04.2016 (номер інформаційної довідки 56778513).
6.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач проти такого способу виконання зобов`язання не заперечив, рішення про реєстрацію права власності не оскаржував.
6.6. Відповідно до Звіту від 31.03.2016, складеного ТОВ "Українська оціночна компанія" на замовлення Банку, предмет іпотеки оцінено на суму 3 099 500 грн.
6.7. З огляду на те, що загальний розмір заборгованості за кредитом відповідно до вимоги від 12.02.2016 за вих.№44/16 складав 4 798 180,72 грн, а вартість предмета іпотеки за Звітом від 31.03.2016 оцінено на суму 3 099 500 грн, Банк подав позов до ФОП ОСОБА_1 (позичальника) про стягнення залишку непокритої предметом іпотеки заборгованості, заборгованості за відсотками, процентами через неправомірне користування кредитом, а також нарахованої пені.
6.7.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.07.2016 у справі №914/1321/16, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2016, у задоволенні позову відмовлено, оскільки, іпотекодержатель (позивач) звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі Договору іпотеки, зареєструвавши за собою право власності на предмет іпотеки до подання позову у справі №914/1321/16.
6.7.2. Господарський суд Львівської області у рішенні від 26.07.2016 у справі №914/1321/16 зазначив, що після звернення стягнення на предмет іпотеки у такий спосіб як набуття права власності на предмет іпотеки, кредитні відносини між позивачем та відповідачем припинилися, з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
6.8. На переконання позивача, Банк занизив дійсну ринкову вартість предмета іпотеки станом на дату набуття у власність нерухомості, що слугувало підставою для звернення ОСОБА_1 в листопаді 2018 року до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Банку грошових коштів у сумі 3 114 568,15 грн, що перевищує 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог.
6.8.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 у справі №910/15177/18 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Банку 3 114 568,15 грн, що становить перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог відмовлено. Відмовляючи в задоволенні вказаних позовних вимог, суд зазначив, що сторони договору зобов`язані дотримуватись обумовлених ними в договорі умов та не порушувати їх, зокрема, і щодо порядку набуття у власність в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки, який передбачає обов`язковість проведення оцінки предмета іпотеки і у разі оформлення іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, тому іпотекодержатель в разі набуття права власності в договірний спосіб, повинен був реалізувати своє право, оформивши на себе право власності на предмет іпотеки у спосіб, обумовлений сторонами в договорі, та визначений статтею 37 Закону, якими передбачено обов`язкове проведення оцінки предмета іпотеки та погодження сторонами вартості, у разі договірного задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності за ним на предмет іпотеки. Натомість, відповідач набув у власність предмет іпотеки за вартістю, яка була визначена на підставі Звіту від 31.03.2016, який визнаний судом неправомірним, а інших належних та допустимих доказів проведення оцінки вартості майна станом на час набуття предмета іпотеки у власність, суду не було надано.
6.8.2. Зі змісту рішення суду від 22.04.2019 у справі №910/15177/18 убачається, що судом першої інстанції встановлено неналежність та недопустимість, як доказу у справі, долученого ОСОБА_1 висновку від 13.07.2018 №10-18Д оціночно-будівельного дослідження, здійсненого за заявою громадянина ОСОБА_1, на підтвердження вартості предмета іпотеки. Водночас, суд зазначив, що наслідком не виконання зобов`язань за договором може бути в тому числі стягнення збитків.
6.9. Позивач посилаючись на те, що рішенням суду у справі №910/15177/18 встановлено, що висновок від 13.07.2018 №10-18Д оціночно-будівельного дослідження є неналежним та недопустимим доказом в підтвердження вартості предмета іпотеки, у позовній заяві у даній справі №914/127/20 просив призначити оціночно-будівельну експертизу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 для визначення вартості нерухомого майна методом проведення ретроспективного оцінювання станом на 25.03.2016 (дата набуття нерухомого майна у власність).
6.10. Суди попередніх інстанцій визначили, що предметом позову у цій справі є вимога позивача про відшкодування збитків на підставі статті 22 ЦК України, спричинених відповідачем, який порушив процедуру набуття права власності нерухомого майна в позасудовому порядку, а саме не зробив оцінку вартості майна на момент набуття.
6.11. Суд апеляційної інстанції виснував, що у даній справі право власності на предмет іпотеки (що є еквівалентом грошових коштів, які заявленi до стягнення позивачем) набуто Банком безпосередньо на підставі Договору іпотеки та положень статті 37 Закону, що виключає можливість застосування глави 83 ЦК України до спірних правовідносин, з чим погодився й Верховний Суд у своїй постанові від 25.04.2023. Позивач проти такого способу виконання зобов`язання, як задоволення забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, не заперечив. Однак, позивач вважає, що Банком набуто право власності на предмет іпотеки за заниженою його вартістю.
6.12. Суд апеляційної інстанції вказав, що як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до Звіту від 31.03.2016, складеного ТОВ "Українська оціночна компанія" на замовлення Банку, предмет іпотеки було оцінено на суму 3 099 500 грн, проте, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 у справі №914/1321/16 встановлено, що жодної оцінки предмету іпотеки станом на 25.03.2016 не проводилось, оскільки, такі докази в матеріалах справи відсутні. Зі Звіту від 31.03.2016 вбачається, що такий складений ТОВ "Українська оціночна компанія", яка знаходиться у м. Київ, і, що така оцінка проведена без огляду предмету іпотеки, відтак, оцінка майна є неналежною у зв`язку з чим не може братися до уваги для вирішення даної справи. Водночас, станом на дату набуття Банком права власності на нерухоме майно, звіт про оцінку вартості нерухомого майна був відсутній, тобто іпотекодержатель (банк), всупереч статті 37 Закону, станом на дату набуття предмету іпотеки у власність не вжив заходів для проведення оцінки майна, що, в свою чергу, також свідчить про те, що цей звіт не може братися до уваги для вирішення даної справи.
6.13. Зважаючи на вказані обставини, судом призначено судову оціночно-будівельну експертизу у даній справі, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз та винесено на вирішення судового експерта таке питання: "Яка ринкова вартість об`єкту нерухомого майна нежитлового приміщення з реєстраційним номером 92749346101 загальною площею 83,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, станом на момент набуття АТ "ПроКредит Банк" права власності на цей об`єкт (25.03.2016р.)?".
6.13.1. На адресу суду 09.03.2021 надійшов Висновок від 26.02.2021, в якому зазначено, що ринкова вартість нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 станом на 25.03.2016, з заокругленням до цілого, могла становити 8 118 372 грн.
6.13.2. У Висновку від 26.02.2021 вказано, що при наданні заключної частини висновку експертом враховувалася особливість даного дослідження по визначенні вартості об`єкта оцінки на минулий період (ретроспективна оцінка), тобто оцінювання проводилось на дату, яка є віддаленою в минуле від дати проведення оцінки.
6.13.3. Як зазначено у Висновку від 26.02.2021, складність ретроспективного дослідження полягає в тому, що зробити повний моніторинг ринку на минулу дату практично вже неможливо. Однак, у Висновку від 26.02.2021 вказано, що 22.01.2021 року експерт прибув до місця розташування об`єкту дослідження, проте доступ до об`єкта забезпечено не було, тому лише ззовні оглянуто будівлю, в якій розташований об`єкт оцінки, та приміщення вікна-вітрини і скляні двері, яких виходять на фасад будинку.
6.13.4. Експерт вказав, що при зовнішньому огляді приміщень вікна-вітрини та скляні двері, яких виходять на фасад будинку встановлено, що приміщення не використовуються. Водночас експерт зазначив, що при дослідженні матеріалів справи встановлено, що у приміщеннях в період з 31.03.2016 (том 1 арк. 103-134) по 13.07.2018 (том 1 арк. 58-76) проведено внутрішньо-оздоблювальні ремонтні роботи. Таким чином, як вказав експерт, можна стверджувати, що технічний стан приміщень станом на час огляду відрізняється від технічного стану на дату оцінки, тобто повторне проведення огляду є недоцільним. Тому, технічний стан приміщень на дату оцінки приймається виходячи з наданих на дослідження матеріалів справи.
6.13.5. Суд апеляційної інстанції вказав, що з огляду на вищезазначене, враховуючи те, що оцінка майна є ретроспективною, і що судовим експертом встановлено, що у приміщеннях в період з 31.03.2016 по 13.07.2018 проведено внутрішньо-оздоблювальні ремонтні роботи, отже, відповідно, технічний стан приміщень станом на час огляду відрізняється від технічного стану на дату оцінки, беручи до уваги те, що експерт оглядав об`єкт дослідження, а відтак, на думку суду, судовим експертом дотримано вимоги пунктів 50, 51 Національного стандарту №1 щодо ознайомлення з об`єктом оцінки.
6.13.6. З огляду на викладене, дослідивши Висновок від 26.02.2021, беручи до уваги обраний експертом методичний підхід визначення вартості об`єкта нерухомості, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відхилення вказаного висновку експерта за результатами оціночно-будівельної експертизи.
6.14. Судом апеляційної інстанції вказано, що протиправна винна поведінка відповідача, наслідком якої стало заподіяння позивачу збитків, полягає в тому, що внаслідок дій Банку майно вибуло з власності ОСОБА_1 у спосіб, що суперечить вимогам договору та чинного законодавства (реєстрації права власності на нерухоме майно без попередньо проведеної оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності), що встановлено рішенням суду, відтак, поза його волею. Крім того, після набуття іпотекодержателем права власності на об`єкт іпотеки з порушенням порядку, позивач був позбавлений можливості отримати 90 відсотків перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог.
6.15. Суд апеляційної інстанції зазначив, що під прямими збитками у цьому позові розуміється поточна вартість витрат на відшкодування ринкової вартості об`єкта оцінки без врахування неотриманих майбутніх вигод за мінусом всієї суми заборгованості за кредитним договором, що існувала на момент звернення Банку про стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб, а саме: 8 118 372 грн - 4 798 180,72 грн = 3 320 191,28 грн, про що, зокрема, зазначено в заяві позивача про уточнення позовних вимог від 13.04.2021. При цьому, ринкова вартість майна визначена позивачем на основі Висновку від 26.02.2021.
6.16. Судом апеляційної інстанції вказано, що, врахувавши вказівки Верховного Суду, наведені у постанові від 25.04.2023 та встановлені судом обставини, судова колегія дійшла висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 3 320 191,28 грн збитків є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.
6.17. Досліджуючи питання позовної давності, суд апеляційної інстанції вказав, зокрема, таке:
- відповідач вважає, що позивачем пропущено позовну давність для звернення до суду, оскільки, на його думку, позовна давність для звернення позивачем з вимогою про стягнення збитків закінчилась 25.03.2019, тоді як позивач звернувся до суду в січні 2020 року;
- як вбачається із матеріалів справи, 30.12.2017 позивачем направлено відповідачу вимогу про виконання Договору іпотеки в частині сплати суми перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром вимог Банку. Вимогу про виконання Договору іпотеки (відправлення №7905308423636) вручено відповідачу відповідно до відомостей оператора поштового зв`язку 04.01.2018;
- таким чином, перебіг позовної давності, відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, почався не з моменту набуття (реєстрації) відповідачем права власності на предмет іпотеки, а з моменту невиконання Банком вимоги ОСОБА_1 про перерахунок у 30-деннний строк з дня отримання претензії суми перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог, тобто з 04.02.2018;
- суд апеляційної інстанції виснував, що позивач не пропустив позовну давність для звернення до суду з даним позовом.
6.18. Переглядаючи додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 14.07.2022, суд апеляційної інстанції зазначив, що не вбачає підстав для скасування такого, з огляду на таке:
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу наведено позивачем у позовній заяві та складається із сум, що вказані в договорі про надання правової допомоги від 27.09.2019 №27-09/19;
- на підтвердження понесених позивачем судових витрат в розмірі 50 000 грн останнім подано суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 27.09.2019 №27-09/19; копію додаткового договору від 01.06.2022 №1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 27.09.2019 №27-09/19; копія акта прийому-передачі наданих послуг від 01.07.2022 до договору від 27.09.2019 №27-09/19; копію квитанції про оплату від 04.07.2022; копію договору про надання правової допомоги від 15.03.2022 №1503/22; копія акта наданої правової допомоги від 01.07.2022;
- сторонами 01.07.2022 підписано акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги від 27.09.2019 №27-09/19, відповідно до якого бюро надало клієнту такі послуги:
консультація клієнта перед поданням позовної заяви - 01.12.2019;
підготовка та написання позовної заяви у справі №914/127/20, підготовка додатків - 10.12.2019;
подання позову - 15.01.2020;
підготовка та подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи - 12.04.2021;
про ознайомлення з матеріалами справи - 13.04.2021;
підготовка та подання заяви про передачу справи за підсудністю - 13.04.2021;
підготовка та подання заяви про уточнення позовних вимог 13.04.2021;
участь у 8 судових засіданнях в Господарському суді Львівської області та Господарському суді міста Києва;
- відповідно до квитанції від 04.07.2022 №Н281582 ОСОБА_1 перерахував адвокатському бюро Романа Посікіри 50 000 грн;
- як вбачається з матеріалів справи відповідач проти задоволення заяви позивача заперечив з підстав, що наведені у запереченні;
- крім того, представник відповідача просив залишити заяву позивача без розгляду у зв`язку із пропуском встановленого строку для подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, а у випадку поновлення такого строку просив зменшити заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, з підстав, що наведені у заяві;
- виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства, беручи до уваги складність даної справи, предмет позову, характер спору та обсяг опрацьованого матеріалу для підготовки позивачем письмових пояснень, значення справи для сторін та заперечення позивача щодо розподілу витрат на професійну-правничу допомогу, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що розмір гонорару сплаченого позивачем в сумі 50 000 грн адвокатському Бюро Романа Посікіри, відповідає критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, відтак суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення заяви про відшкодування судових витрат
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №914/127/20 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.2. Від Банку 06.10.2023 до Суду через "Скриня" надійшли пояснення.
7.3. Від представника позивача 16.10.2023 до Суду надійшли пояснення по справі.
7.4. Суд протокольною ухвалою від 17.10.2023 долучив вказані письмові пояснення з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.
7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.