Постанова
Іменем України
16 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 454/1000/21
провадження № 61-1125св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О.,Олійник А. С., Яремка В. В.,учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Львіввугілля",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 квітня 2022 року у складі судді Веремчук О. А. та постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я.,Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Львіввугілля" (далі - ДП "Львіввугілля") про зобов`язання вчинити дії.
Позовну заяву обґрунтував тим, що протягом 20 років він працював на підземних роботах на підприємствах ДП "Львіввугілля" і 20 вересня 2013 року звільнений з роботи у зв`язку із виходом на пенсію. Зазначав, що він зареєстрований та проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_1, в якому відсутнє централізоване газопостачання і встановлено пічне опалення та кухонні вогнища для приготування їжі, які працюють на твердому паливі, - вугіллі. З огляду на те, що відповідно до частини сьомої статті 43 Гірничого закону України (далі - ГЗ України) та пункту 12.10.1 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості) від 03 липня 2001 року (далі - Галузева угода), враховуючи його професію та стаж роботи, яку він виконував, він має право на безоплатне забезпечення вугіллям на побутові потреби, у грудні 2020 року він звернувся до відповідача із заявою про включення його до списків на отримання вугілля у 2021 році. Однак відповідач безпідставно відмовив у задоволенні його заяви.
З огляду на викладене, позивач просив суд зобов`язати відповідача забезпечити його безоплатним вугіллям на побутові потреби у розмірі 5,9 тонни на 2021 рік.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 11 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, посилаючись на пункт 2.4 Інструкції про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби від 11 травня 1976 року, що розроблена Міністерством вугільної промисловості СРСР та ЦК Профспілки працівників вугільної промисловості, затверджена Міністерством вугільної промисловості СРСР 11 травня 1976 року та погоджена Головою ЦК Профспілки працівників вугільної промисловості (далі - Інструкція), виходив із того, що оскільки на момент виходу на пенсію з підприємства відповідача позивач не проживав у будинку з пічним опаленням для обігріву та кухонним вогнищем на твердому паливі для приготування їжі та не скористався правом на забезпечення пільговим вугіллям, тому станом на 2021 рік відсутні підстави для забезпечення позивача безоплатним вугіллям на побутові потреби у розмірі 5,9 тонн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2023 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 квітня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги його позову.
Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статті 43 ГЗ України, пункту 12.10.7 Галузевої угоди, пункту 2.4 Інструкції та на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не звернули увагу на те, що пункт 12.10.7 Галузевої угоди не містить норми, яка прямо пов`язує право пенсіонера на отримання безоплатного вугілля з проживанням його на момент виходу на пенсію у будинках з пічним опаленням;
- проігнорували те, що у 2019 році відповідач задовольнив аналогічну заяву позивача та забезпечив його безоплатним вугіллям на побутові потреби в розмірі 5,9 тонн на рік;
- не врахували, що ГЗ України має вищу юридичну силу над положеннями Інструкції.
У березні 2023 року ДП "Львіввугілля" із застосуванням засобів поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 23 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 квітня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, а саме для подання доказів на підтвердження дати отримання копії рішення суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2023 року (після усунення заявником недоліків касаційної скарги) поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 квітня 2022 року та постанови Львівського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 454/1000/21 із Сокальського районного суду Львівської області; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У березні 2023 року матеріали справи № 454/1000/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року справу № 454/1000/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та третьої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено та аналіз матеріалів справи свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля (як на підземних так і на поверхневих роботах), а саме:
- із 16 липня 1980 року до 16 липня 1982 року працював підземним гірником очисного вибою V розряду на шахті № 10 "Великомостівська" (з 2001 року назву шахти змінено на "Степова" ДП "Львіввугілля");
- із 26 липня 1982 року до 13 травня 1986 року працював гірником очисного вибою підземним V розряду на шахті "ім. 60 річчя СРСР";
- із 23 березня 1987 року до 12 квітня 2000 року працював гірником очисного вибою на шахті "ім. 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції";
- із 04 лютого 2008 року до 20 вересня 2013 року працював слюсарем-ремонтником 5-го розряду у Відокремленому підрозділі (далі - ВП) "Шахта "Степова" ДП "Львіввугілля".
20 вересня 2013 року позивач звільнений з роботи у ВП "Шахта "Степова" ДП "Львіввугілля" у зв`язку із виходом на пенсію.
Згідно з паспортними даними до 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Із 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки від 19 лютого 2021 року № 164, виданої виконавчим комітетом Домашівської сільської ради Сокальського району Львівської області, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1 . В житловому будинку пічне опалення та кухонні вогнища для приготування їжі, які працюють на твердому паливі, - вугіллі. Село Діброва не газифіковане. У житловому будинку разом із позивачем також проживає його мати - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є пенсіонером та не працює.
14 листопада 2019 року позивач вперше звернувся із заявою до ВП "Шахта "Степова" ДП "Львіввугілля" про включення його у списки на отримання вугілля (талона на вугілля). Його заяву задоволено.
20 грудня 2020 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до ВП "Шахта "Степова" ДП "Львіввугілля" і заявою про включення його у списки на отримання вугілля у 2021 році.
Згідно з протоколом засідання комісії по забезпеченню паливом на побутові потреби працівників і пенсіонерів та інших пільгових категорій вуглеотримувачів ВП "Шахта "Степова" ДП "Львіввугілля" від 27 грудня 2020 року, у задоволенні заяв пенсіонерів шахти (зокрема й позивача) щодо включення їх в списки на отримання вугілля на 2021 рік відмовлено у зв`язку з тим, що заявники не мають права на отримання безоплатного вугілля на побутові потреби згідно з пунктом 2.4 Інструкції, які такі що при виході на пенсію і дату звільнення з шахти не користувались правом на пільгове отримання вугілля, оскільки на той час були прописані в місті.
26 січня 2021 року позивач звернувся із заявою до директора ВП "Шахта "Степова" ДП "Львіввугілля" Клюка М. І., в якій просив надати роз`яснення щодо мотивів відмови у задоволенні його заяви про включення в списки осіб на отримання вугілля на 2021 рік.
Листом ВП "Шахта "Степова" ДП "Львіввугілля" від 11 лютого 2021 року № 5-4/220 за підписом в.о. директора шахти Клюка М. І. позивача повідомлено про те, що оскільки при виході на пенсію і на дату звільнення з шахти він не користувався правом на пільгове отримання вугілля, та на той час був зареєстрований у місті та не проживав в будинку з пічним опаленням, то згідно з пунктом 2.4 Інструкції він не має права на отримання безоплатного вугілля на побутові потреби.
Звертаючись до суду із позовом, позивач вказував на те, що відповідно до частини сьомої статті 43 ГЗ України та пункту 12.10.1 Галузевої угоди, враховуючи його професію та стаж роботи, він має право на безоплатне забезпечення вугіллям на побутові потреби, тому просив зобов`язати відповідача забезпечити його безоплатним вугіллям на побутові потреби у розмірі 5,9 тонни на 2021 рік.