ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №440/1705/21
касаційне провадження № К/9901/45440/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 (головуючий суддя - Бершов Г.Є., судді - Ральченко І.М., Чалий І.С.) у справі за позовом Головного управління Державної податкової службДПС у Полтавській області до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку,
УСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Полтавській області (надалі також - позивач, Управління, контролюючий орган), звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі - відповідач, Підприємство, платник), в якому просило накласти арешт на кошти та інші цінності Підприємства, що знаходяться у банку, в межах суми податкового боргу.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що за платником обліковується податковий борг на загальну суму 66248857,53 грн, що складається з податкового боргу з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, податкового боргу зі штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обіг готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати. Платнику податків направлена податкова вимога від 05.12.2016 №3997-17. Заходи по погашенню податкового боргу, вчиненні контролюючим органом, не призвели до погашення податкового боргу, тому Управління відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), звернулося до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податку, що знаходяться в банку.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 06.07.2021 позовні вимоги задовольнив, наклав арешт на кошти та інші цінності Підприємства, що знаходяться у банку, в межах суми податкового боргу в розмірі 61165558,91 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем податкова заборгованість не сплачена, при цьому, у Підприємства відсутнє майно та/або балансова вартість такого майна менше суми податкового боргу, а тому позовні вимоги контролюючого органу є обґрунтованими.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 01.11.2021 скасував рішення суду першої інстанції, провадження у даній справі закрив.
Закриваючи провадження у даній справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки господарським судом порушено провадження у справі про банкрутство відповідача, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, а даний спір стосується саме накладення арешту на кошти та інші цінності платника, то даний спір підлягає вирішенню саме за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із прийнятими рішенням суду апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що заходи по погашенню податкового боргу щодо відповідача, що вчиненні контролюючим органом, не призвели до погашення податкового боргу, та відповідач у межах своїх повноважень з метою погашення боргу відповідача відповідно до положень підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України має право звернутися до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податку, що знаходяться в банку в межах адміністративного судочинства.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.12.2021 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.10.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 18.10.2023.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
У даній справі суди попередніх інстанцій установили, що за Підприємством станом на дату звернення до суду за обліковується податковий борг на загальну суму 61165558,91 грн.
Відповідно до ухвали Господарського суду Полтавської області від 11.05.2021 у справі №917/777/20 у відношенні відповідача відкрито провадження у справі про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника.
Контролюючий орган на підставі положень підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України звернувся до суду з позовною заявою про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, в межах суми податкового боргу.
Надаючи оцінку правомірності закриття провадження у даній справі за спірними правовідносинам, Верховний Суд виходить із такого.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом (пункт 5 частини першої статті 19 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 46 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.
З наведених правових норм вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав кваліфікувати спір як публічно-правовий і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Для звернення до адміністративного суду суб`єкт владних повноважень як позивач має бути наділений повноваженнями для звернення до суду, підстави для такого звернення мають бути визначені законом з указівкою на предмет звернення, спір у справі повинен відповідати ознакам публічно-правового спору.
ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).