ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 200/7853/20-а
адміністративне провадження № К/9901/12924/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Кашпур О.В.
розглянув як суд касаційної інстанції у письмовому провадженні адміністративну справу №200/7853/20-а
за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального Управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного територіального Управління юстиції у Донецькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року, ухвалену у складі: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі -ГТУЮ у Донецькій області, відповідач) з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати наказ ГТУЮ у Донецькій області від 21.07.2020 №81/1 "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновити позивачку на посаді заступника начальника відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Управління державної реєстрації ГТУЮ у Донецькій області;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.07.2020 по день фактичного поновлення на роботі.
2. На обґрунтування позову позивачка зазначила, що під час її звільнення у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ у Донецькій області відповідач порушив порядок, передбачений статтею 49-2 Кодексу законів про працю України, адже, незважаючи на наявність значної кількості вакантних посад у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків), що є правонаступником ГТУЮ у Донецькій області, їй було запропоновано лише 5 вакантних посад для працевлаштування, жодна з яких не була рівнозначною посаді, яку вона обіймала.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 з грудня 2018 року обіймала посаду заступника начальника відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Управління державної реєстрації ГТУЮ у Донецькій області.
4. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" ліквідовано, як юридичні особи публічного права, територіальні органи Міністерства юстиції України за переліком, згідно з додатком 1, зокрема, ГТУЮ у Донецькій області.
5. Пунктом 2 цієї постанови утворено, як юридичні особи публічного права, міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції України за переліком, згідно з додатком 2, зокрема, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).
6. Абзацом 4 пункту 3 цієї постанови установлено, що міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції України, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції України, які ліквідуються, згідно з пунктом 1.
7. Листом ГТУЮ у Донецькій області від 15.06.2020 №08.1-21/28 ОСОБА_1 повідомлено про наступне звільнення на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з ліквідацією ГТУЮ у Донецькій області не раніше 30 календарних днів з дня попередження.
8. Листом ГТУЮ у Донецькій області від 15.06.2020 №6-7 позивачці надано пропозиції вакантних посад у Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків).
9. Наказом ГТУЮ у Донецькій області від 21.07.2020 № 81/1 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади заступника начальника відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Управління державної реєстрації ГТУЮ у Донецькій області з 22.07.2020 у зв`язку із ліквідацією ГТУЮ у Донецькій області, згідно з пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", з припиненням державної служби.
10. Не погоджуючись з указаним наказом, позивачка звернулася до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
11. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.2020 у задоволенні позову відмовлено.
12. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про державну службу" (у редакції Закону № 440-ІХ від 14.01.2020, що набрав чинності 13.02.2020) передбачено право, а не обов`язок керівника державної служби пропонувати вакантні посади державної служби та право, а не обов`язок переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, без обов`язкового проведення конкурсу.
13. Суд першої інстанції зазначив, що позивачці пропонувалися 5 вакантних посад, обійняти які вона відмовилася.
14. З урахування викладеного, суд першої інстанції уважав, що відповідач законно припинив державну службу позивачки з підстав, передбачених пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".
15. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.2020 скасовано і ухвалено нове, яким позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано наказ ГТУЮ у Донецькій області від 21.07.2020 № 81/1 "Про звільнення ОСОБА_1";
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Управління державної реєстрації ГТУЮ у Донецькій області з 23 липня 2020 року;
- стягнуто з ГТУЮ у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.07.2020 по 16.03.2021 в сумі 51 825,85 грн, з яких відраховано податки та обов`язкові платежі.
16. Приймаючи протилежне рішення по суті спору, суд апеляційної інстанції виходив з того, що процедура вивільнення державних службовців, на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", чітко не визначена, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати законодавство про працю.
17. Водночас, відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні у нього вакансії, які він може обійняти з огляду на досвід та кваліфікацію.
18. Суд апеляційної інстанції констатував, що відповідачем не надано доказів пропонування позивачу всіх наявних вакантних посад як станом на дату ознайомлення із попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, так і перед самим звільненням, хоча відповідні вакансії у відповідача були наявними.
19. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що звільнення позивачки відбулося з порушенням гарантій, установлених статтею 49-2 Кодексу законів про працю України.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
20. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
21. За доводами відповідача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у спірних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування: статті 87 Закону України "Про державну службу", у редакції Закону №440-ІХ від 14.01.2020, частини п`ятої статті 40 (у редакції Закону №113-ІХ від 19.09.2019) та частини шостої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону №378-ІХ від 12 грудня 2019 року).
22. Відповідач доводить, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що до процедури припинення державної служби у зв`язку з ліквідацією державного органу необхідно застосовувати положення трудового законодавства.
23. Відповідач уважає, що звільнення з указаних підстав врегульовано статтею 87 Закону України "Про державну службу", якою встановлено право, а не обов`язок суб`єкта призначення або керівника державної служби пропонувати державному службовцю вакантні посади державної служби у тому самому державному органі.
24. Позивачка у відзиві на касаційну скаргу зазначила, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішення немає.
25. Касаційна скарга надійшла до суду 12 квітня 2021 року і за наслідками автоматизованого розподілу була передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Радишевської О.Р., суддів Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.
26. Ухвалою Суду від 22.06.2021 було відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
27. У зв`язку з обранням судді Шевцової Н.В. до Великої Палати Верховного Суду призначений повторний автоматизований розподіл справи, за наслідками якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Радишевської О.Р., суддів Мацедонської В.Е., Кашпур О.В.
28. Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2023 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні 17 жовтня 2023 року о 16 год 00 хв.
29. У судове засідання, призначене на 17 жовтня 2023 року сторони не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від відповідача 16 жовтня 2023 року надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника. Позивачка про причини неявки не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності не надходило.
30. Частиною першою статті 345 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
31. З урахуванням викладеного Суд ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
32. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
34. Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
35. Частинами першою-третьою статті 5 Закону № 889-VIIІ установлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
36. Частиною п`ятою статті 22 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.
37. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону №889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
38. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.
39. Пунктами 1, 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: а) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; б) ліквідація державного органу.
40. За змістом абзацу першого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.