ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №1740/2143/18
касаційне провадження № К/9901/14421/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
Головного управління ДФС у Рівненській області на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 (головуючий суддя - Попко Я.С., судді - Сеник Р.П., Онишкевич Т.В.) у справі за позовом Приватного підприємства - фірми "Торгбуд-Сервіс" до Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення певних дій,-
УСТАНОВИВ:
Приватне підприємство - фірма "Торгбуд-Сервіс" (надалі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач, контролюючий орган), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії Управління, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 25.05.2018 №727377/32785198 про відмову у реєстрації податкової накладної №308, складеної Підприємством 29.06.2017; зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену Підприємством від 29.06.2017 №308.
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 25.10.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019, позов задовольнив повністю.
28.03.2019 позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якому просив суд ухвалити додаткове судове рішення та стягнути на користь Підприємства за рахунок бюджетних асигнувань Управління судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій в розмірі 2000,00 грн.
В обґрунтування заяви, заявник посилається на понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в судах на підставі відповідного договору про надання правничої допомоги у судах першої та апеляційної інстанцій.
Восьмий апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 09.04.2019 заяву Підприємства задовольнив, прийняв додаткове судове рішення, яким здійснив розподіл судових витрат та стягнув з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Управління на користь Підприємства витрати на правову допомогу адвоката у сумі 1000,00 грн, стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України в користь Підприємства 1000,00 грн, понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Задовольняючи заяву, суд апеляційної інстанції виходив із того, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а суми, які заявлені до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги є належним чином обґрунтовані на предмет їх розміру, який визначений в поданій заяві.
Не погодившись із додатковою постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Підприємства про стягнення судових витрат на правничу допомогу у повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає про необґрунтованість додаткової постанови, оскільки судом апеляційної інстанції не враховано, що заявником не надано доказів в підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості. Вважає, що стягнуті витрати не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка та представництво інтересів позивача у судовому засіданні не потребує значного часу надання адвокатом зазначених вище послуг, та справа не може вважатися справою значної складності.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.05.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.10.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 18.10.2023.
Верховний Суд, переглянувши додаткове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між адвокатом та позивачем укладено договір про надання правничої (правової) допомоги від 02.05.2018 та відповідні додаткові угоди до договору.
На підтвердження виконаних робіт за договором позивачем надано до суду платіжне доручення, виписку по рахунку, акт прийому-передачі наданих послуг, рахунок, які підтверджують те, що позивачем понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає про таке.
Пунктом першим частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною сьомою цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом частин другої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.