ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 821/1160/17
касаційне провадження № К/9901/3381/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.08.2017 (суддя - Бездрабко О.І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 (головуючий суддя - Осіпов Ю.В., судді - Золотніков О.С., Скрипченко В.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Таврійська Агроресурсна Компанія" до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Таврійська Агроресурсна Компанія" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2017 №0000311201, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних на загальну суму 25627,16 грн.
Позовні вимоги позивач мотивує порушенням відповідачем процедури проведення перевірки. Вважає, що при проведенні камеральної перевірки дослідженню підлягають лише дані податкової звітності, тому в акті за результатами камеральної перевірки можуть бути зафіксовані встановлені помилки (порушення) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності. Терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не є даними податкової звітності, які досліджуються під час проведення камеральної перевірки. Позивач доводить, що відповідачем не у спосіб, встановлений законодавством, складено акт камеральної перевірки з посиланням на таке порушення як несвоєчасна реєстрація податкових накладних. Також позивач зазначає, що саме з вини контролюючого органу позивач в період відсутності договору про визнання електронних документів був позбавлений можливості виконати свій обов`язок та своєчасно зареєструвати зазначені в акті камеральної перевірки податкові накладні, оскільки контролюючий орган декілька разів безпідставно відмовляв в укладенні договору про визнання електронних документів з надуманих мотивів.
Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 16.08.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 13.02.2017 №0000311201.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що камеральна перевірка не може проводитись з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Дії податкового органу при проведенні камеральної перевірки позивача є протиправними, та відповідно, і спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами такої перевірки, є таким, що підлягає скасуванню.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою питання несвоєчасної реєстрації позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за що до позивача були застосовані штрафні санкції. Скаржник доводить, що відділом податкової міліції були вжиті заходи щодо встановлення місцезнаходження позивача, відповідно до яких встановлено відсутність платника за місцем реєстрації, на підставі чого контролюючим органом направлено відповідне повідомлення до реєстраційної служби про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, що і стало підставою для відмови в укладанні договору про визнання електронних документів, та у подальшому відмови у реєстрації податкових накладних.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав до суду, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.10.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 18.10.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку дотримання Товариством термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період березень, травень, липень, серпень 2016 року, жовтень 2015 року, за результатами якої складено акт від 22.12.2016 №1263/21-03-12-01/37049041 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість у квітні, липні 2016 року, жовтні, листопаді 2016 року від 16 до 41 дня.
На підставі висновків акта камеральної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2017 №0000311201, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних на загальну суму 25627,16 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 20.1.4 статті 20 ПК України (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити перевірки платників податків.
Даною нормою визначено, що ці перевірки повинні проводитися в порядку, встановленому ПК України.
Відповідно до пункту 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
Предметом документальної перевірки є зокрема своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, що передбачено положеннями підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України.
За змістом абзацу першого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Порядок проведення камеральної перевірки врегульовано положеннями статті 76 ПК України, пунктом 76.1 якої передбачено, що камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 ПК України)
Згідно з пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Системний аналіз норм, які визначають порядок камеральної перевірки та які діяли на час проведення перевірки контролюючим органом в межах спірних правовідносин, свідчить про те, що мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення.
Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.
Натомість до 01.01.2017 (до внесення змін до статті 75 ПК України) питання своєчасності нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів були предметом документальної перевірки, якій властиві зовсім інші ознаки в залежності від її виду (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).
Невиконання податковим органом порядку проведення документальних планових або позапланових перевірок на виконання вимог положень статей 77, 78, 79 ПК України призводить до порушення контролюючим органом способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки, яка не охоплювала на час її проведення питання своєчасності сплати грошового зобов`язання.
Зазначена правова позиція узгоджується х висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №806/902/16.
Податковий орган доводить суду, що під час даної камеральної перевірки використовувались лише дані податкової звітності, що відповідає вимогам підпункту 75.1.1 статті 75 ПК України, та свідчить про правомірність проведення камеральної перевірки.
Натомість, актом перевірки встановлено несвоєчасність реєстрації податкових накладних та уточнюючих податкових розрахунків у Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказані факти встановлені без зазначення переліку досліджуваних документів, при тому, що такі відомості не можуть зазначатись в податкових деклараціях. Висновки акту перевірки свідчать про використання контролюючим органом і інших документів, крім даних податкової звітності, що є порушенням порядку проведення перевірки, оскільки у такому разі платник податків мав право бути повідомленим і присутнім під час проведення перевірки з реалізацією всіх гарантованих йому прав.
Своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів є предметом документальної перевірки відповідно до положень підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, порядок та процедури проведення якої значно відрізняється від порядку проведення камеральної перевірки.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність і правомірність визначення платником податкових зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки, тому прийняття за її результатами податкового повідомлення-рішення є протиправним.
Посилання контролюючого органу у касаційній скарзі на виявлені порушення, які зафіксовані актом перевірки, є безпідставними, оскільки відповідач не був наділений правом перевіряти своєчасність реєстрації податкових накладних та уточнюючих розрахунків в Єдиному реєстрі податкових накладних в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, відтак акт перевірки у розумінні положень статті 74 КАС України є недопустимим доказом на підтвердження наявності складу податкових правопорушень, покладених в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.
Стосовно доводів скаржника про несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів зазначає про наступне.
Підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.