ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 825/1194/18
адміністративне провадження № К/9901/13048/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2019 року (прийняте судом у складі: головуючого судді Арсірія Р.О., суддів: Кузьменка В.А., Огурцова О.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Шурка О.І., суддів: Василенка Я.М., Кузьменка В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішень, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати постанову Кабінету Міністрів України від 03.06.2006 № 1081 "Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями" (далі - постанова № 1081), яка була прийнята без врахування пунктів 2, 4 Прикінцевих положень Закону України від 24 червня 2004 року № 1865-IV "Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 1865-IV) частково протиправною;
- вжити заходів до вищого органу виконавчої влади Кабінету Міністрів України щодо зобов`язання його негайно привести у відповідність з пунктами 2, 4 Прикінцевих положень Закону № 1865-IV та відповідно з урахуванням вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 11.06.2009 №1510-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення житлом громадян" (далі - Закон № 1510-VI) постанову №1081, законно в ній виписати, що військовослужбовці, особи звільнені з військової служби, та члени їх сімей, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності Законом №1865-IV, забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення відповідно до раніше встановленого законодавством порядку;
- визнати постанову Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 728 "Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців та інших громадян" (далі - постанова № 728), яка прийнята на виконання положення абзацу 2 Прикінцевих положень Закону № 1510-VI без урахування в ній змін внесених цим Законом до Закону № 1865-ІV частково протиправною;
- вжити заходів до вищого органу виконавчої влади Кабінету Міністрів України щодо зобов`язання його негайно привести прийняту ним згідно з положенням абзацу 2 Прикінцевих положень Закону №1510-VI постанову №728 у відповідність з внесеними ним змінами, які також поширюються на чинну правову норму, а саме пункт 2 Прикінцевих положень Закону №1865-IV з правового огляду підстав яких в цій постанові №728 також законно виписати, що військовослужбовці, особи звільнені з військової служби, та члени їх сімей, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності Законом №1865-IV, забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення відповідно до раніше встановленого законодавством порядку;
- визнати відомчий нормативно-правовий акт наказ Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380 "Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.09.2018 за № 1020/32471; далі - наказ № 380), який набрав чинності з 16.10.2018, і який виписаний на виконання постанов Кабінету Міністрів України №№ 1081 та 728 та виписаний в порушення пунктів 2, 4 Прикінцевих положень Закону № 1865-IV та положення абзаців 1, 2 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1510-VI частково протиправним;
- вжити заходів до центрального органу виконавчої влади Міністерства оборони України щодо зобов`язання його в наказі № 380 негайно, законно згідно з пунктами 2, 4 Прикінцевих положень Закону № 1865-IV та положень абзаців 1, 2 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1510-VI виписати у розділі І в пункті 4 абзац 4 з окремим положенням наступного змісту, а саме: військовослужбовці, особи звільнені з військової служби, та члени їх сімей, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності Законом України від 24 червня 2004 року №1865-IV "Про внесення змін до ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення відповідно до раніше встановленого законодавством порядку та виписати у розділі VI в пункті 26 абзац 4 з окремим положенням наступного змісту, а саме: у разі якщо членами сім`ї військовослужбовця, який потребує поліпшення житлових умов відповідно до Законом України від 24 червня 2004 року №1865-IV "Про внесення змін до ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", є син (дочка), який (яка) також є військовослужбовцем (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, та резервістів) право бути зарахованим на квартирний облік має кожен з них як окремо, так і в складі сім`ї батьків. Датою зарахування на квартирний облік сина (дочки) військовослужбовця, який (яка) виявив (ла) бажання перебувати на квартирному обліку самостійно, вважати дату, коли житловою комісією військової частини було прийнято рішення про зарахування його (її) на квартирний облік, але не раніше дня, коли син (дочка) вступив (вступила) на військову службу. При цьому не враховується час навчання у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в результаті частково протиправних рішень відповідачів стосовно нього та членів його сім`ї порушуються вимоги Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в якій жодних вимог щодо надання житла військовослужбовцям для постійного проживання один раз протягом часу проходження служби не виписано.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 06 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовив.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не зміг обґрунтувати наявність причинно-наслідкового зв`язку між прийняттям Кабінетом Міністрів України та Міністерством оборони України оскаржуваних нормативно-правових актів та порушеним правом позивача, в зв`язку з необхідністю виконання вказаних нормативних документів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
08 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постановлені у цій справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення - про задоволення позову.
У скарзі посилається на те, що в оскаржуваних нормативно-правових актах відповідачів беззаперечно повинні бути наявні і правові норми щодо надання житла або за бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення категорії громадян, які перебувають ще на квартирному обліку датою постановки до 01.01.2015. І з правового огляду на зазначене правова норма щодо порядку визначення і надання грошової компенсації цій категорії громадян також повинна законно бути виписана в Постанові № 728 також окремим правовим положенням. Інакше тоді будуть і Закони, на підставі яких вони приймались, неконституційними.
Посилається на те, що нова редакція Наказу № 380 також у вступній частині не містить звіту про те, що дана категорія військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби, та члени їх сімей, які перебувають на квартирному обліку датою постановки до 01.01.2005 вже повністю забезпечені житлом чи за своїм бажанням отримали грошову компенсацію за належне для отримання їм житлове приміщення, то в даному наказі також повинні бути законно залишені правові норми, що були законно виписані відносно даної категорії громадян в попередніх наказах Міністерства оборони України.
Зазначає, що в оскаржуваних нормативно-правових актах порушено права громадян, які перебували і перебувають на квартирному обліку датою постановки до 01.01.2005.
Кабінет Міністрів України не виконав Прикінцеві положення Закону № 1865-ІV і не виписав правову норму у Постанові № 1081 з урахуванням прав зазначеної вище категорії громадян.
Зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що набуте громадянином на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг не може бути скасоване, звужене.
А таке право позивач набув при зарахуванні на квартирний облік у 1999 році і реалізувати його він повинен у відповідності до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1865-ІV та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України і Міністерства оборони України, що видані на його виконання та законно мають бути приведені у відповідність з цим Законом.
Посилається на те, що оскаржувані підзаконні нормативно-правові акти порушують і обмежують в реалізації позивачем та іншими особами цієї категорії громадян, які перебувають на квартирному обліку датою постановки до 01.01.2005, законних прав та охоронюваних законом інтересів.
Вважає, що позивачем обґрунтовано причинно-наслідковий зв`язок зі створенням відносно даної категорії військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які перебували і перебувають на квартирному обліку датою постановки до 01.01.2005 та постановами Кабінету Міністрів України.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2019 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - Мороз Л.Л., судді: Бучик А.Ю., Гімон М.М.
У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді Гімона М.М. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22.05.2019 № 428/0/78-19 здійснено за допомогою автоматизованої системи заміну судді Гімона М.М. та визначено таку колегію суддів: головуючий суддя Мороз Л.Л., судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І.
Верховний Суд ухвалою від 23 травня 2019 року відкрив касаційне провадження.
У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 08 червня 2023 року № 622/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку" на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.06.2023 № 902/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ та протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справи між суддями визначено такий склад колегії: головуючий суддя Тацій Л.В., суддів: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., справу передано судді доповідачу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
У жовтні 1989 року, для постійного користування, позивачу та членам його сім`ї у місті Чернігові виділено окрему двокімнатну квартиру загальною площею 49,85 м кв. Зазначену квартиру виділено позивачу за рахунок житлових фондів Міністерства оборони СРСР.
У подальшому позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом 46 підпункту "б" Тимчасового положення про проходження військової служби прапорщиками та мічманами Збройних Сил України, за станом здоров`я з правом носіння військової форми, одягу. Позивача звільнено з військової служби із залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житлового приміщення за рахунок житлового фонду військової частини.
Згодом позивачем голові житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 подано дві заяви щодо виплати йому грошової компенсації для отримання необхідного жилого приміщення та надання визначених чинним законодавством документів.
Після судових розглядів адміністративних справ №750/2141/13-а, №825/694/16, №825/1074/16, №825/1024/17, №800/550/17/642/18 позивач дізнався, що має на даний час всі законні підстави згідно статі 264 Кодексу адміністративного судочинства України на звернення до суду у порядку адміністративного судочинства щодо визнання частково протиправними рішень суб`єктів владних повноважень вищої виконавчої влади в особі Кабінету Міністрів України та центральної виконавчої влади в особі Міністерства оборони України, якими грубо, істотно порушені конституційні права і свободи військовослужбовців та осіб звільнених з військової служби, які перебувають на квартирному обліку датою постановки до 01.01.2005, зокрема, і позивача та членів його сім`ї, оскільки ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку датою постановки 23.03.1999, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Підставами для прийняття судом рішення щодо незаконності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є: невідповідність правовим актам вищої юридичної сили; порушення встановленої законом процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення повноважень при їх прийнятті.
При цьому, обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Щодо оскарження Постанови № 1081 слід зазначити таке.
Відповідно до частин другої, третьої статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.