ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 205/848/21
провадження № 51-2580км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6,
потерпілої ОСОБА_7,
законного представника
потерпілої ОСОБА_8,
представника цивільного
позивача ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, представника цивільного позивача ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2022 року й ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000592 за обвинуваченням
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Нікополя Дніпропетровської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1, проживаючого у АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК України).
Короткий зміст оскаржених судових рішень:
За вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2022 року ОСОБА_11 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі статей 75, 104 КК України ОСОБА_11 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю два роки з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_12 158355, 57 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та 500000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_12 залишено без задоволення.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_13 на користь ОСОБА_10 30000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_10 залишено без задоволення.
Цивільний позов ОСОБА_15 до ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ПрАТ "Страхова група "ТАС" про відшкодування матеріальної шкоди - залишено без задоволення.
Вирішено долю речових доказів та прийнято рішення щодо стягнення процесуальних витрат.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року вирок суду першої інстанції змінено в частині цивільного позову ОСОБА_10 до ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та цивільного позову ОСОБА_15 до ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про стягнення витрат на правову допомогу.
Постановлено:
- цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про стягнення витрат на правову допомогу - задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_11, на користь ОСОБА_10 витрати на правову допомогу в сумі 16 000 гривень.
- цивільний позов ОСОБА_15 до ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про стягнення витрат на правову допомогу - задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_11, на користь ОСОБА_15 витрати на правову допомогу в сумі 30 000 гривень.
Вирок районного суду в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_15 до ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ПрАТ "Страхова група ТАС" про стягнення матеріальної шкоди постановлено скасувати і призначено новий розгляд справи в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок залишено без змін.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_11 07 серпня 2020 року приблизно о 14:25 без посвідчення водія, так як не отримував його у встановленому порядку, не маючи права на керування автомобілем, оскільки не досягнув 18-річного віку, керуючи технічно справним автомобілем марки "Hyundai Sonata", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_14, рухаючись із перевищенням дозволеної у населеному пункті швидкістю приблизно 100-140 км/год, перед електроопорою № 541 на проїзній частині вул. Набережно-Заводська у Новокодацькому районі м. Дніпра допустив зіткнення з автомобілем "Mercedes-Benz Axor 2528", реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10, який рухався в зустрічному напрямку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди:
- пасажир автомобіля марки "Mercedes-Benz Ахоr 2528", ОСОБА_16 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження;
- неповнолітній пасажир автомобіля марки "Hyundai Sonata" ОСОБА_12 отримала середньо тяжкості тілесні ушкодження;
- неповнолітній пасажир автомобіля марки "Hyundai Sonata" ОСОБА_17 отримала тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння;
- водій автомобіля марки "Mercedes-Benz Ахоr 2528" ОСОБА_10 отримав легке тілесне ушкодження, що має незначні скороминущі наслідки;
- неповнолітній ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Порушення ОСОБА_11 вимог п.12.1 ПДР знаходиться у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної події, внаслідок якої потерпілим ОСОБА_16 та ОСОБА_12 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження, а потерпілій ОСОБА_17 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній сказі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Указує на те, що апеляційний суд в порушення вимог статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) не навів докладних мотивів та підстав залишення без задоволення доводів апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення ОСОБА_11 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Вважає висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для призначення ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 286 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами неправильними, оскільки відсутність посвідчення водія не виключає можливість застосування до особи такого додаткового покарання та не перешкоджає його застосуванню. Зазначає, що призначення засудженому лише основного покарання без додаткового у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, суспільну небезпечність кримінального правопорушення та спричинені наслідки, не є справедливим і достатнім для його виправлення.
Окрім того, не погоджується з рішенням апеляційного суду в частині стягнення на користь потерпілих витрат на правову допомогу, оскільки, на його переконання, представник цивільних позивачів, не надав належного розрахунку правових послуг, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правової допомоги у кримінальному провадженні, з урахуванням критеріїв дійсних адвокатських витрат, їх необхідності та законності.
У касаційних скарзі представник цивільного позивача ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_9 просить судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінально правопорушення та особі засудженого через м`якість. Не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій і в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 про солідарне стягнення заподіяної моральної шкоди з ОСОБА_11 та ОСОБА_14 .
Вважає, що при призначенні покарання засудженому суд безпідставно застосував статті 75, 104 КК України. Наголошує, що відсутні обставини, які б вказували про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства. Стверджує, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам його апеляційної скарги про необґрунтоване застосуванням судом першої інстанції статей 75, 104 КК України.
Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 про солідарне стягнення заподіяної моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_11 та власника транспортного засобу ОСОБА_14 . У свою чергу суд апеляційної інстанції взагалі не дослідив доводи апеляційної скарги в цій частині та не зазначив мотивів відхилення вказаних доводів в ухвалі суду.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора представник цивільних позивачів просить залишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні:
- прокурор підтримав подану скаргу, та заперечував проти задоволення касаційної скарги представника цивільного позивача;
- представник цивільного позивача підтримав подану ним скаргу та заперечував проти задоволення скарги прокурора (в частині призначення додаткового покарання);
- захисник засудженого заперечував проти задоволення касаційних скарг;
- потерпіла та її законний представник при вирішенні касаційних скарги поклалися на розсуд суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що
не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За приписами ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_11 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України,а також призначене основне покарання в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.
Вимоги касаційної скарги представника цивільного позивача в частині незгоди з призначеним покаранням засудженому, в силу вимог п. 8 ч. 1 ст. 425 КПК України не можуть бути предметом оскарження в суді касаційної інстанції. Цивільний позивач, його представник або законний представник касаційну скаргу можуть подати лише в частині, що стосується вирішення цивільного позову.
Мотиви суду
Доводи касаційної скарги прокурора про допущенні апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими, виходячи з наступного.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.