ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 158/1811/22
провадження № 51-1029км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 вересня 2022 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022030590000360, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - 20 квітня 2015 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна, звільнений 10 березня 2020 року умовно-достроково з невідбутим строком 8 місяців 14 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Короткий зміст історії справи
За вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 15 вересня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Стягнуто процесуальні витрати, а також вирішено долю речових доказів.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року вирок районного суду залишено без змін.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він, орієнтовно в першій декаді червня місяця 2022 року (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), будучи на неогородженої території житлового будинку АДРЕСА_2, умисно, шляхом вибиття дерев`яних дошок з тильної сторони господарської споруди, зробив отвір, через який проник у приміщення сараю. У подальшому реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння чужим майном, розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, в умовах воєнного стану, умисно, повторно, таємно здійснив крадіжку запчастин до транспортного засобу марки ИЖ-49, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 11006,07 грн.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації його дій, порушує питання про зміну оскаржених судових рішень у зв`язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність судами через незастосування положення ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість.
Свої доводи мотивує тим, що суди належним чином не врахували конкретних обставин кримінального провадження, обставин, які пом`якшують покарання, дані про його особу: одружений та має на утриманні малолітню дитину, що у свої сукупності, на його думку, давало судам підстави для звільнення його відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
У судовому засіданні засуджений підтримав подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються судовий розгляд було проведено у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Мотиви Суду
Що стосується доводів касаційної скарги засудженого щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судами через незастосування положення ст. 75 КК України при призначенні йому покарання є такими, що не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.