ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 281/502/21
провадження № 51-2170км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора вирок Ємільчинського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 4 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021065490000222, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у незаконному вирощувані коноплі в кількості трьохсот рослин, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_6 у невстановлений день та час навесні 2021 року, на присадибній ділянці домоволодіння ( АДРЕСА_2 ), що належить його покійній бабі ( ОСОБА_7 ), та якою користується його матір - ОСОБА_8, котрій він допомагав у підготовці цієї ділянки до саджання городини, побачив, що всередині дерев`яного паркану, огородженого штахетами, проросли дикоростучі рослини конопель, які він не сіяв, однак не знищив та залишив зростати далі.
В подальшому, ОСОБА_6, не маючи наміру на збут наркотичного засобу, здійснював незаконне вирощування рослин коноплі шляхом періодичного догляду за землею та даними рослинами, а також періодичного знищення трави та бур`яну поряд з ними, до 2 липня 2021 року, коли під час огляду місця події їх було виявлено та вилучено працівниками поліції, в кількості триста рослин.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК, у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку прокурора, розгляд кримінального провадження був упередженим, судом не було застосовано закон, який підлягав застосування, тому вирок є незаконним і не відповідає вимогам ст. 370 КПК. Зазначає, що районний суд не надав об`єктивної оцінки доказам сторони обвинувачення та його висновки містять суперечності. Вказані порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, який в супереч вимог ст. 419 КПК, залишивши апеляційну скаргу сторони обвинувачення без задоволення, не зазначив підстав, з яких визнав її необґрунтованою.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог касаційної скарги.
Як передбачено ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, визначених цим Кодексом, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 зазначеного Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та у визначених цим же Кодексом випадках на потерпілого. Частиною 3 ст. 62 КУ встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви стосовно доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити кожний доказ із точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність забраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як убачається з ч. 1 ст. 373 цього ж Кодексу, суд ухвалює виправдувальний вирок, який повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинив обвинувачений; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
За п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Разом із цим, матеріали справи свідчать, що місцевий суд повно й усебічно розглянув обставини кримінального провадження, проаналізував докази, які перевірив і належним чином оцінив із точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, і дійшов правильного висновку про необхідність виправдання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 310 КК.
Так, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, проаналізував показання ОСОБА_6, котрий винуватість в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив, що про виявлення рослин коноплі йому стало відомо від працівників поліції, які приїхали до нього на роботу. Зазначив, що ніякого відношення до цих рослин немає, оскільки ні він, ній його мати, ні батько їх не сіяли. Домоволодіння раніше належало бабусі, а після її смерті мати висаджувала та обробляла город, однак в будинку ніхто не приживав. До цього домоволодіння він приходив раз чи два у місяць. До приїзду працівників поліції був там тиждень чи два тижні тому, проте рослин не бачив, як виглядають рослини коноплі він також не знає. В 2021 році він один раз мотокосою скосив траву від дороги до хати. Ділянка, на якій були вилучені рослини, була огороджена і знаходиться зі сторони присадибної ділянки ОСОБА_9 . В кінці травня він перебував у госпіталі і після цього в с. Лугини був лише один чи два рази.
Судом було проаналізовано показання свідка ОСОБА_8 (мати ОСОБА_6 ), котра підтвердила, що після смерті матері вона використовує її присадибну ділянку. Крім неї за городом ніхто не доглядає, син рідко перебував біля даного домоволодіння. Вказані показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_10, котрий підтвердив, що згадану ділянку біля будинку обробляла ОСОБА_8 . Зазначив, що ранньою весною на присадибній ділянці він посіяв гречку і після цього до серпня 2021 року до вказаного будинку приїзжав лише раз, коли привозив зерно.