ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 542/553/16-к
провадження № 51-2472км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
а також у режимі відеоконференції
потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7,
захисника ОСОБА_8,
засудженого ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_9 на вирок Полтавського апеляційного суду від 09 березня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170270000642, за обвинуваченням
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Зінці Полтавського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Козельщинського районного суду Полтавської області від 23 листопада 2016 року ОСОБА_9 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
Запобіжний захід, обраний стосовно ОСОБА_9 у виді тримання під вартою, скасовано та звільнено останнього в залі суду негайно.
Вирішено питання про долю речових доказів та щодо арешту майна.
Полтавський апеляційний суд 09 березня 2023 року скасував виправдувальний вирок місцевого суду, ухвалив свій вирок, яким визнав винуватим та засудив ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року ОСОБА_9 зараховано у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 27 січня до 23 листопада 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
У зв`язку з набранням вироком законної сили ОСОБА_9 узято під варту в залі суду та визначено обчислювати початок строку відбування покарання з 09 березня 2023 року.
Згідно з вироком апеляційного суду, ОСОБА_9 визнано винуватим в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині за обставин, установлених та детально наведених у рішенні апеляційного суду.
Так, 03 листопада 2015 року не раніше 14:30 ОСОБА_9, перебуваючи на ділянці місцевості на відстані приблизно двох кілометрів у північно-східному напрямку від с. Богданівка Новосанжарського району Полтавської області, куди попередньо прибув разом із ОСОБА_10 на автомобілі "Renault Safrane", н.з. НОМЕР_1, діючи з прямим умислом, з метою вбивства, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин здійснив зі зброї три постріли в голову останнього, заподіявши таким чином три вогнепальні сліпі кульові поранення голови з багатоскалковим переломом кісток склепіння та основи черепа, грубим руйнуванням головного мозку, від яких настала смерть потерпілого, залишив труп в очереті і зник з місця вчинення злочину.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у зв`язку із встановленням відсутності в діянні ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення.
Аргументуючи свою позицію, зазначає: про незгоду з установленими фактичними обставинами справи; неповноту й однобічність досудового слідства та судового розгляду; посилання апеляційного суду на докази, здобуті стороною обвинувачення з порушенням установленої КПК України процедури; відсутність у вироку вказівки на мотиви, через які не було взято до уваги фактичні дані, пред`явлені стороною захисту.
Крім цього, захисник ОСОБА_8 вказує, що апеляційний суд за відсутності відповідного клопотання здійснив повторне дослідження обставин справи, не взяв до уваги заперечення з доповненнями захисту на апеляційну скаргу, необґрунтовано відмовив у задоволенні відводу прокурора, який не мав повноважень на участь у справі, та за відсутності підстав, визначених ст. 409 КПК України, скасував виправдувальний вирок місцевого суду.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_9 наводить аналогічні доводи з доводами касаційної скарги захисника ОСОБА_8 та, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок апеляційного суду і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме у зв`язку із встановленням відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційні скарги сторони захисту прокурор ОСОБА_11 подав письмові заперечення, у яких вказує про безпідставність їх доводів та законність і обґрунтованість судового рішення.
Засуджений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_8 підтримали доводи, наведені в касаційних скаргах, просили скасувати згаданий вирок і закрити кримінальне провадження.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначили, що не підтримують вимог касаційних скарг сторони захисту і просять залишити вирок апеляційного суду без зміни.
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційні скарги необґрунтованими, просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Згідно із ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Положеннями статей 2, 7, 370, 404, 419 КПК України визначено, що при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто в цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржників і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Указаних вимог суд апеляційної інстанції дотримався повною мірою.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 орган досудового розслідування інкримінував вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Під час судового розгляду місцевий суд, дослідивши наявні в матеріалах кримінального провадження докази та надавши їм відповідну оцінку, дійшов висновку, що пред`явлене обвинувачення ґрунтується на припущеннях, а прокурором не доведено факту вчинення злочину саме ОСОБА_9 .
При цьому суд зазначив, що самі собою факти користування обвинуваченим автомобілем марки "Renault Safrane", н.з. НОМЕР_1, на якому виявлено сліди крові потерпілого, а також те, що він є останнім, хто спілкувалася з ОСОБА_10, жодним чином не може свідчити про його причетність до злочину, оскільки достовірно дати і часу смерті потерпілого не встановлено.
Також, суд указав про недоведення стороною обвинувачення наявності в обвинуваченого зброї та факту її застосування, а також мотиву вчинення злочину, в тому числі тієї обставини, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 раптово виникли неприязні стосунки, оскільки з показань допитаних свідків вбачалося, що потерпілий і обвинувачений товаришували.
Крім зазначеного, місцевий суд дійшов висновку про недопустимість ряду доказів, здобутих стороною обвинувачення з порушенням вимог КПК України, а інші фактичні дані, що були пред`явлені прокурором, визнав недостатніми, непрямими й такими, що не дають підстав для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні злочину.
Не погодившись із таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушував питання про його скасування й ухвалення обвинувального вироку.
У свою чергу апеляційний суд, провівши судове слідство шляхом повторного дослідження ряду доказів, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення та заперечення сторони захисту, дійшов висновку, щоаргументи про безпідставність виправдання ОСОБА_9 і причетність останнього до вбивства ОСОБА_10 є обґрунтованими, а місцевий суд постановив незаконне судове рішення.
Зокрема, під час апеляційного розгляду колегія суддів установила, що саме ОСОБА_9 вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині за наведених обставин, виходячи з наступного.
Із показань ОСОБА_7 (батька потерпілого) і ОСОБА_6 (дружини потерпілого) суд з`ясував, що загиблий з обвинуваченим товаришували. При цьому з липня 2015 року ОСОБА_10 припинив спілкування з іншими друзями і спілкувався тільки з ОСОБА_9, який своєю поведінкою домінував над ним. По обіді 03 листопада 2015 року, тобто в день зникнення, потерпілий зустрівся з обвинуваченим і вони мали разом поїхати в село до батька останнього з метою заготівлі дров. Надалі дружина потерпілого не змогла зв`язатися засобами мобільного зв`язку ні зі своїм чоловіком, який, як виявилося, лишив телефон вдома, ні з обвинуваченим. Додому ОСОБА_10 після 03 листопада 2015 року не повернувся.
Аналогічні відомості щодо перебування ОСОБА_9 та ОСОБА_10 разом у день зникнення потерпілого надали свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13, а також це встановлено зі слів свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_15 (продавців магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2") та даних протоколів слідчих експериментів від 01 березня, 27 квітня 2016 року і протоколів пред`явлення для впізнання від 24 січня, 01 березня, 05 квітня 2016 року. Крім наведеного, ОСОБА_14 і ОСОБА_15 повідомили суду, що в зазначений день потерпілий та обвинувачений купили в їхньому магазині в с. Лелюхівка Новосанжарського району Полтавської області, каву, коньяк "Shabo", фруктовий сік та лимон і поїхали в сторону смт. Нові Санжари Полтавської області (розташоване по дорозі до с. Богданівка Новосанжарського району Полтавської області), а не в бік с. Зінці Полтавського району Полтавської області, як про це стверджувала сторона захисту.
Із показань свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, експерта ОСОБА_19 та даних протоколу огляду місця події, який складено відповідно до вимог процесуального закону, апеляційний суд встановив, що 25 листопада 2015 року в мисливських угіддях у с. Богданівка Новосанжарського району Полтавської області в очереті було виявлено труп ОСОБА_10 зі слідами насильницької смерті, в ході подальшого дослідження якого у м`язах виявлено етиловий спирт. Крім цього, на відстані приблизно 5 м від місця розташування тіла було знайдено скибку лимону, алюмінієву кришку від коньяку "SHABO", розірвану навпіл акцизну марку, білу пластикову кришку, 2 недопалки цигарок "Rothmans" та пляшку з-під соку "Наш сік".