Постанова
Іменем України
18 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 705/4489/20
провадження № 61-2214св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: прокуратура Черкаської області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Державної казначейської служби України та ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2022 року, ухвалене у складі судді Годік Л. С., та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Черкаської області, Державної казначейської служби України, в якому просив суд стягнути на його користь 5 630 000,00 грн відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства та прокуратури.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 01 жовтня 2008 року за фактом одержання хабара шляхом вимагання відносно нього та ОСОБА_2, слідчим в органах внутрішніх справ слідчого відділу прокуратури Черкаської області порушена кримінальна справа № 2510800103 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
15 квітня 2009 року за фактом одержання хабара шляхом вимагання в сумі 5 000,00 дол. США відносно нього та ОСОБА_3 старшим слідчим в органах внутрішніх справ слідчого відділу прокуратури Черкаської області порушено кримінальну справу № 2510800103 ДП2, за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.
Також, 15 квітня 2009 року кримінальні справи № 2510800103 та № 2510800103 ДП2 об`єднані в одне провадження з присвоєнням єдиного реєстраційного номеру 2510800103.
24 квітня 2009 року йому пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України - одержання хабара, тобто одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище в будь-якому вигляді хабара у великому розмірі за виконання в інтересах того, хто дає хабара будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно та поєднане з вимаганням хабара.
Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2010 року його визнано винним в скоєні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, та призначено покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на три роки. На підставі статей 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробовуванням три роки. Міру запобіжного заходу, до вступу вироку в законну силу, обрано підписку про невиїзд, звільнено з-під варти із залу суду.
Вироком Апеляційного суду Черкаської області від 07 вересня 2010 року скасовано вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2010 року та постановлено новий вирок, яким йому на підставі частини другої статті 368 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займати посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки, з конфіскацією 1/16 частини належного йому майна.
Ухвалою Верховного Суду України від 25 січня 2011 року вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2010 року та вирок Апеляційного суду Черкаської області від 07 вересня 2010 року щодо нього скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.
Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 31 липня 2012 року визнано його винним в скоєні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, та призначено покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки. Відповідно до статті 54 КК України його позбавлено спеціального звання - підполковника міліції. На підставі статей 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком в 3 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 25 грудня 2012 року вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 31 липня 2012 року скасовано, кримінальну справу направлено на новий розгляд.
Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 березня 2014 року визнано його винним в скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, та призначено покарання 5 років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки. Відповідно до статті 54 КК України його позбавлено спеціального звання - підполковника міліції. На підставі статей 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком в 3 роки.
В апеляційному порядку даний вирок не переглядався.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2014 року вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 березня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.
Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 31 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 03 квітня 2019 року та ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2020 року, його у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України визнано невинуватим і виправдано через недоведеність його участі у вчиненні даного злочину. Міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд скасовано. Арешт на транспортний засіб "Daewoo Sens", 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, накладений постановою старшого слідчого відділу прокуратури Черкаської області від 24 лютого 2009 року, скасовано.
ОСОБА_1 вважає, що на підставі статей 3, 56 Конституції України, статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, оскільки з 01 жовтня 2008 року до 03 квітня 2019 року він перебував під слідством та судом, що становить 126 місяців, а 562 дні він утримувався під вартою.
23 грудня 2008 року наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 268 о/с його звільнено з органів внутрішніх справ України в запас Збройних Сил України за пунктами 62, 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за дискредитацію). На день звільнення, вислуга років становила: календарна -16 років 02 місяці 22 дні; пільгова - 16 років 07 місяців 22 дні. Незаконне звільнення з органів внутрішніх справ України позбавило його права в установленому законом порядку вийти на пенсію за вислугою років та отримувати відповідне пенсійне забезпечення.
Маючи тяжке захворювання, він був позбавлений можливості належним чином отримувати медичну допомогу, що потягнуло за собою лише погіршення стану здоров`я. Відповідно до клопотання від 11 листопада 2008 року, поданого ним до слідчого, він повідомляв про отримання ушкодження нирки під час затримання його працівниками правоохоронних органів. За результатами проведеної судово-медичної експертизи від 12 листопада 2008 року № 60-к, у нього дійсно було виявлено травму правої нирки з субкапсулярною гематомою і наступним розвитком вторинного пієлонефриту, симптоматичної артеріальної гіпертензії, спазму судин головного мозку з лівобічним пірамідно-рефлекторним синдромом. Зазначені захворювання потребують лікування в спеціалізованому стаціонарі, а надання належної медичної допомоги і лікування в умовах медчастини слідчого ізолятора (далі - СІЗО) є неможливим. Враховуючи, що не було можливості отримувати медичну допомогу на належному рівні, вказане захворювання перейшло в хронічний характер і спостерігається у нього до даного часу.
Також, під час досудового розслідування у нього розпалася сім`я, так як його колишня дружина ОСОБА_4 вважала, що при обставинах, які мали місце стосовно нього, пов`язані з кримінальним переслідуванням та неодноразовим триманням під вартою, збереження шлюбу є неможливим та суперечить її інтересам, тому за рішенням суду шлюб між ними було розірвано.
ОСОБА_1 вважає, що у зв`язку із зазначеними обставинами він пережив глибокі душевні страждання, втратив авторитет серед своїх колег та близького оточення, зазнав надзвичайного впливу, що призвів до глобальної зміни життєвого укладу, який завдав йому значних страждань, і які він поніс через неможливість тривалого відновлення своїх прав чим йому було заподіяно моральної шкоди, яку він оцінює в 5 000 000,00 грн. Визначаючи зазначений розмір моральної шкоди, він враховує перебування під вартою протягом тривалого часу, розпад його сім`ї, погіршення стану здоров`я, звільнення з органів внутрішніх справ України, відвідування Державної установи "Центр пробації".
Крім того, ОСОБА_1 вважав, що йому мають відшкодувати майнову шкоду, яка полягає у компенсації за втрачений заробіток, яку він розраховує відповідно до статті 8 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ "Про Державний бюджет на 2020 рік" та Закону України "Про внесення змін до Закону України від 25 серпня 2020 року № 822-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік", згідно з якими мінімальна заробітна плата станом на 01 вересня 2020 року становить 5 000,00 грн. Отже, розмір відшкодування становить 126 міс. х 5 000,00 грн = 630 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду в розмірі 900 000,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач тривалий час перебував під слідством та судом, що призвело до порушення його стану здоров`я, втрати авторитету серед колег та знайомих, втрати належного матеріального забезпечення, внаслідок чого не мав змоги забезпечити нормальне життя своїй родині, зазнавав душевних страждань, та з ним розлучилась дружина. Також, за наявності кримінальної справи його було звільнено з органів внутрішніх справ України, що позбавило його, в установленому законом порядку, вийти на пенсію за вислугою років та отримувати відповідне пенсійне забезпечення.
Розмір відшкодування моральної шкоди визначений судом відповідно до статей 23, 1176 ЦК України, з врахуванням ступеня глибини та характеру душевних страждань позивача, істотності вимушених змін у його житті, з врахуванням принципів розумності та справедливості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 26 січня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України залишено без задоволення, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2022 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яка спричинена та перебуває в причинному зв`язку з неправомірними діями органів досудового розслідування і прокуратури, у зв`язку з чим суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача та списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у розмірі 900 000,00 грн моральної шкоди.
Стягуючи з Державної казначейської служби України за рахунок коштів з Державного бюджету України саме 900 000,00 грн, суд першої інстанції керувався Законом України "Про Державний бюджет на 2022 рік" у відповідності до якого розмір мінімальної заробітної плати становить 6 700,00 грн та Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання досудового слідства, прокуратури і суду", вказавши, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом у період з 01 жовтня 2008 року (дата порушення кримінальної справи) до 03 квітня 2019 року (дата вступу в законну силу вироку), що разом складає 126 місяців 02 дні, з них 562 дні ОСОБА_1 утримувався під вартою.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів
У лютому 2023 року Державна казначейська служба України до Верховного Суду подала через систему "Електронний Суд" касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 січня 2023 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга Державної казначейської служби України мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності завдання позивачу моральної шкоди і підтвердження наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями відповідачів.
Також, судом першої інстанції при розгляді справи та судом апеляційної інстанції при її перегляді в апеляційному порядку не надано належної правової оцінки невідповідності закону способу захисту порушеного права, що обраний позивачем, тому рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог підлягають скасуванню, оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови у позові.
Крім того, суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з Єдиного казначейського рахунку, оскільки кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягнення з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів.
Підставами касаційного оскарження рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 26 січня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: судами в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження №12-80гс20) та у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2020 року у справі № 0240/2961/18-а (провадження № К/9901/360/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 12 січня 2022 року у справі № 372/4159/18 (провадження № 61-18574св20).
У лютому 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 26 січня 2023 року, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2022 року змінити в частині розміру стягнення моральної шкоди та ухвалити нове, яким стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 5 630 000,00 грн.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували експертний висновок Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центу від 24 листопада 2021 року № СЕ-19/124-21/10122-ПС за результатами проведеного за ухвалою суду експертного дослідження. Також, необґрунтовано відмовили у допиті свідків, показання яких мають важливе значення для встановлення негативних змін у особистому житті позивача внаслідок посягання на нього, як особистості, глибоких змін у системі цінностей, світогляду, у життєвих перспективах, самооцінці, системі міжособистісних зв`язків та відносин, соціальному статусі, авторитеті, честі та гідності, в емоційному стані.
Підставами касаційного оскарження рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 26 січня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: судами в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 757/53996/17 (провадження № 61-6127св19).
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У березні 2023 року Черкаська обласна прокуратура подала до Верховного суду відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України, в яких просила суд залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У березні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Державної казначейської служби України, в якому просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, оскільки органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів Державного та місцевих бюджетів, тому саме вони повинні відшкодовувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди.
Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 січня 2023 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У березні 2023 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 січня 2023 року та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 жовтня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 січня 2023 року та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 жовтня 2008 року за фактом одержання хабара шляхом вимагання відносно ОСОБА_1, слідчим в органах внутрішніх справ слідчого відділу прокуратури Черкаської області порушена кримінальна справа № 2510800103 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.
15 квітня 2009 року за фактом одержання хабара шляхом вимагання в сумі 5 000,00 дол. США відносно ОСОБА_1 старшим слідчим в органах внутрішніх справ слідчого відділу прокуратури Черкаської області порушено кримінальну справу № 2510800103 ДП2 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.
Також, 15 квітня 2009 року кримінальні справи № 2510800103 та № 2510800103 ДП2 об`єднані в одне провадження з присвоєнням єдиного реєстраційного номеру - 2510800103.
24 квітня 2009 року ОСОБА_1 пред`явлено остаточне обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України -
одержання хабара, тобто одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище в будь-якому вигляді хабара у великому розмірі за виконання в інтересах того, хто дає хабара будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно та поєднане з вимаганням хабара.
Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2010 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, та призначено покарання п`ять років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на три роки. На підставі статті 75 КК України звільнено від відбування призначеного основного покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з випробовуванням три роки. Покладено на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені пунктами 2, 3 частини першої статті 76 КК України. Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу, обрано підписку про невиїзд, звільнено ОСОБА_1 з-під варти із залу судового засідання.
Вироком Апеляційного суду Черкаської області від 07 вересня 2010 року скасовано вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2010 року та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 призначено за частиною другою статті 368 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займати посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки з конфіскацією 1/6 частини належного йому майна.
Ухвалою Верховного Суду України від 25 січня 2011 року вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 квітня 2010 року та вирок Апеляційного суду Черкаської області від 07 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.
Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 31 липня 2012 року визнано ОСОБА_1 винним в скоєні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, та призначено покарання 5 років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки. Відповідно до статті 54 КК України, позбавлено ОСОБА_1 спеціального звання - підполковника міліції. На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком в 3 роки та покладено обов`язки, передбачені статтею 76 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 25 грудня 2012 року, вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 31 липня 2012 року скасовано, кримінальну справу направлено на новий розгляд.
Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 04 березня 2014 року визнано ОСОБА_1 винним в скоєні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України, та призначено покарання 5 років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на 3 роки. Відповідно до статті 54 КК України, позбавлено ОСОБА_1 спеціального звання - підполковника міліції. На підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком в 3 роки та покладено обов`язки, передбачені статтею 76 КК України. В апеляційному порядку даний вирок не переглядався.