Постанова
Іменем України
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 515/1614/21
провадження № 61-7180св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальний заклад "Татарбунарська музична школа" Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального закладу "Татарбунарська музична школа" Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на постанову Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу "Татарбунарська музична школа" Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - КЗ "Татарбунарська музична школа") про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він працює на посаді викладача в КЗ "Татарбунарська музична школа". У листопаді 2021 року він зіткнувся із грубим порушення його конституційного права на роботу з боку відповідача, яке полягало в тому, що у нього вимагали на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і обмеження прав працівника щодо повноцінної роботи та отримання заробітної плати.
Зазначав, що 08 листопада 2021 року йому було вручено наказ про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Наказ мотивований відсутністю у нього відповідного щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України відповідач відсторонив його від роботи.
Позивач посилався на те, що законом не встановлено окремого порядку про відсторонення від роботи з підстав відсутності у них щеплень від COVID-19. Щеплення проти COVID-19 не є обов`язковим, законом не встановлено порядку відсторонення працівників від роботи з підстав відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень. При цьому, ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між сторонами у справі, такого зобов`язання з його боку немає, так само, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення з роботи з підстав відсутності вищезгаданого щеплення.
Стверджував, що ця ситуація є для нього великою моральною та психологічною травмою, оскільки ставить під загрозу його життя та життя родини. При цьому він зазнав моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ директора КЗ "Татарбунарська музична школа" № 26-к від 08 листопада 2021 року про відсторонення його від роботи;
- поновити його на займаній посаді;
- зобов`язати КЗ "Татарбунарська музична школа" виплати йому заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 19 січня 2022 року у складі судді Тимошенка С. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивоване тим, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивача від роботи.
Суд першої інстанції вказав на те, що відсторонення від роботи є своєрідне призупинення трудових правовідносин, та є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення робоче місце за працівником зберігається.
При цьому суд не вбачав втручанням в приватне життя позивача вимогу роботодавця про надання сертифікату про профілактичне щеплення проти COVID-19 або медичного висновку про абсолютне протипоказання до такої вакцинації, оскільки така вимога не суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), зокрема статті 8 Конвенції "Право на повагу до приватного і сімейного життя", а також практиці Європейського суду з прав людини.
Інформація про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, які підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що COVID-сертифікат не є медичною таємницею, а відтак, позовні вимоги вважав необґрунтованими.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 19 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ КЗ "Татарбунарська музична школа" від 08 листопада 2021 року № 26-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи.
Зобов`язано КЗ "Татарбунарська музична школа" виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 08 листопада 2021 року до 25 лютого 2022 року у розмірі 61 758,06 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсторонюючи позивача від роботи, відповідач не з`ясував, чи є об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми, чи можливо перевести позивача на дистанційну форму роботи (враховуючи специфіку роботи позивача). Отже, дії відповідача не передбачали жодної індивідуальної оцінки виконуваних позивачем трудових обов`язків, а саме відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.
З огляду на зазначене, апеляційний суд вважав обґрунтованими вимоги позивача про скасування наказу про відсторонення.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд зазначив, що фактично позивач підлягав допуску до роботи з 28 лютого 2022 року (понеділок), а розрахунок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснюється за період з 08 листопада 2021 року до 25 лютого 2022 року. Тобто, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу в розмірі 61 758 гривень 06 копійок.
Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, оскільки при відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи.
Також апеляційний суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, так як моральна шкода має бути обов`язково арґументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань. Апеляційний суд вважав, що позивач не обґрунтував, в чому саме полягає заподіяння йому моральної шкоди, відтак відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі КЗ "Татарбунарська музична школа", посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 19 січня 2022 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2022 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга КЗ "Татарбунарська музична школа" мотивована тим, що відсторонення позивача від роботи було здійснено відповідно до вимог законодавства та з урахуванням неможливості уникнення особистого контакту позивача з учнями та іншими педагогами, неможливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.
Зазначає, що позивачем не надано суду доказів, що специфіка його викладацької діяльності допускає можливість проведення дистанційної чи надомної роботи, а також, що з ним укладалися трудові договори про надомну чи дистанційну роботу.
Вважає, що апеляційним судом необґрунтовано здійснено розрахунок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року до 25 лютого 2022 року та стягнуто заробітну плату у розмірі 61 758 грн.
Посилається на те, що позивач був допущений до роботи з 21 січня 2022 року на підставі наказу КЗ "Татарбунарська музична школа" від 21 січня 2022 року № 06-К.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення КЗ "Татарбунарська музична школа" вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 697/2349/21 (провадження № 61-6083св22), від 01 березня 2023 року у справі № 751/8696/21 (провадження № 7240св22), від 15 березня 2023 року у справі № 697/2359/21 (провадження № 61-5525св22) та від 29 березня 2023 року у справі № 682/2645/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що доводи заявника є необґрунтованими, не відповідають обставинам справи, відтак, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги й скасування постанови апеляційного суду.
Зазначає, що відповідачем не доведено факт його відмови від проходження медичного огляду з метою здійснення профілактичного щеплення проти COVID-19, факт інформованості позивача з приводу вакцинації проти COVID-19.
Фактичні обставини, встановлені судами
Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 працює в КЗ "Татарбунарська музична школа" з 25 червня 1990 року на посаді викладача мистецької школи (а. с. 12-17).
Наказом директора музичної школи № 26-к від 08 листопада 2021 року ОСОБА_1, викладача мистецької школи, відсторонено від роботи без збереження заробітної плати від виконання посадових обов`язків з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що зумовили відсторонення (на період дії карантину та відсутності щеплення проти COVID-19). Підставами наказу зазначено: статті 46, 94 КЗпП України, частину другу статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", частину першу статті 1 Закону України "Про оплату праці", пункт 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої SARS-CoV-2", наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" (а. с. 20).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга КЗ "Татарбунарська музична школа" підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Щодо проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 відповідно до закону
Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
У пунктах а, б статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Частиною шостою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" також передбачено, що повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення; якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Згідно із частиною сьомою цієї статті відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Відповідно до пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09 грудня 2020 року № 1236 в редакції з урахуванням змін, що набрали чинності 26 жовтня 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій слід забезпечити:
1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
Зі змістом підпункту 1 пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 09 грудня 2020 року № 1236 керівник державного органу (державної служби), керівник підприємства, установи та організації також має прийняти рішення про повідомлення працівників про проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Таке повідомлення має містити усю необхідну інформацію, необхідну для проведення обов`язкових щеплень (наприклад, посилання на нормативно-правові акти, на підставі яких проводиться обов`язкове щеплення працівників; прохання надати у визначений строк документи, які підтверджуватимуть проходження повного курсу вакцинації проти COVID-19 або першого етапу вакцинації (одна доза), або надати медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; дата, час та місце проведення обов`язкового профілактичного щеплення, якщо роботодавець вирішив організувати проведення такого щеплення; наслідки відмови або ухилення від обов`язкового профілактичного щеплення тощо).
Повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19 може бути доведено до відома усіх працівників, наприклад, у письмовому вигляді з проставленням підпису працівника про ознайомлення з таким повідомленням тощо.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.