Постанова
Іменем України
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 759/14612/18
провадження № 61-2423св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б.І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2022 року у складі судді Петренко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Вербової І. М., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, визнання права власності, встановлення факту спільного проживання.
Позовна заява мотивована тим, що він разом з ОСОБА_3 перебували у сімейних відносинах з 1991 року, постійно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та з 1992 року вели спільний побут, проводили дозвілля.
З 1995 року він з ОСОБА_3 займалися спільною підприємницькою діяльністю. 14 липня 2007 року вони зареєстрували шлюб, який рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2019 року було розірвано.
Позивач зазначав, що від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час сумісного життя сторонами було набуто (придбано) спільне майно, що є предметом даного позову, на 1/2 частину якого він має право.
Вважав, що частину вказаного майна було незаконно відчужено відповідачкою.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- встановити факт спільного проживання однією сім`єю його, ОСОБА_1, та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу;
- визнати протиправним, незаконним і скасувати номер запису про право власності № 22495109 від 18 вересня 2017 року на нежитлове приміщення, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 136051868000, загальною площею 365,5 кв. м, місце знаходження: АДРЕСА_1 ;
- визнати право спільної сумісної власності подружжя на нежитлове приміщення загальною площею 365,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 1/2 частину цього майна;
- визнати право спільної сумісної власності подружжя на домоволодіння та житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 за ним та ОСОБА_3 й визнати за ним право власності на 1/2 частину цього майна;
- визнати право спільної сумісної власності подружжя на столярні вироби виробництва Словенії в кількості 88 штук, з них 19 дверей (зовнішніх) та 69 вікон, які встановлені у будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_2 за ним та ОСОБА_3, та визнати за ним право власності на 1/2 частину цього майна;
- визнати право спільної сумісної власності подружжя на декоративну огорожу для балконів, яка встановлена на всіх балконах в будинку за адресою: АДРЕСА_2 та визнати за ним право власності на 1/2 частину цього майна;
- визнати право спільної сумісної власності подружжя на пластикові вікна в кількості 24 шт., та вхідні двері 1 шт. для теплиці, які встановлено на подвір`ї будинку за адресою: АДРЕСА_2 ;
- визнати право спільної сумісної власності подружжя на кришталеву панель " Северное сияние", яку встановлено у будинку за адресою: АДРЕСА_2 за ним та ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на 1/2 частину цього майна;
- визнати право спільної сумісної власності подружжя на дверні блоки "Євро" в кількості 13 штук з клена, та 1 штуки з сосни, які встановлено за адресою: АДРЕСА_2 за ним та ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на 1/2 частину цього майна;
- визнати право спільної сумісної власності подружжя на змонтовані меблі " Кабінета", які встановлено у будинку за адресою: АДРЕСА_2 за ним та ОСОБА_3, та визнати за ним право власності на 1/2 частину цього майна;
- визнати право спільної сумісної власності подружжя на дизель-генераторну станцію модель "Р-44Е" виробництва (Велика Британція" фірми F.G. WILSON, яка встановлена на подвір`ї будинку за адресою: АДРЕСА_2 за ним та ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на 1/2 частину цього майна;
- визнати право спільної сумісної власності подружжя на нежитлове приміщення, площею 57,1 кв. м, номер на поєтажному плані: поверх 1, приміщення 1-кімнати з 1 по 4, адреса: АДРЕСА_2, будівля 3, російська федерація, кадастровий номер 77:01:0003007:3512 за ним та ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на 1/2 частину цього майна;
- визнати існування права спільної сумісної власності подружжя на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 51,4 кв. м за ним та ОСОБА_3 на момент її продажу 06 листопада 2012 року ОСОБА_5, та стягнути з ОСОБА_3 на його користь компенсацію 1/2 вартості проданої квартири у розмірі 1 400 000 грн;
- визнати незаконним та скасувати право власності на земельну ділянку, розташовану у кадастровому кварталі № 90:25:050701 з датою присвоєного кадастрового номера 90:25:050102:467 від 30 серпня 2016 року (раніше присвоєний державний номер обліковий номер, кадастровий номер 0111947900:01:002:0020) адреса: АДРЕСА_4, площею 1497+/-14 кв. м вид, номер і дата державної реєстрації права власності 90:25:050102467-90/090/2018-3 24 липня 2018 року правовласник ОСОБА_6 як незаконне, та таке, що порушує його права та інтереси;
- визнати право спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку розташовану у кадастровому кварталі № 90:25:050701 з датою присвоєного кадастрового номера 90:25:050102:467 від 30 серпня 2016 року раніше присвоєний державний номер обліковий номер, кадастровий номер 0111947900:01:002:0020 адреса: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, пгт. Ореанда, район базового розплідника КСП Агрофірми "Южнобережная", площею 1497+/-14 кв. м за ним та ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на 1/2 частину цього майна;
- визнати право спільної сумісної власності подружжя на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 1128,6 кв. м за ним та ОСОБА_3, та визнати за ним право власності на 1/2 частину цього майна;
- визнати існування права спільної сумісної власності подружжя на фрейзерно-копіювальний верстат за ним та ОСОБА_3 на момент його продажу у 2018 році та стягнути з ОСОБА_3 на його користь компенсацію 1/2 вартості проданого верстату у розмірі 6 000 доларів США.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що позивачем не зазначено період часу, за який необхідно встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 та не надано суду доказів спільного проживання, ведення спільного господарства, тощо.
Нежитлове приміщення АДРЕСА_5 та нежитлове приміщення площею 57,1 кв. м, номер на поєтажному плані: поверх 1, приміщення 1, кімнати з 1 по 4, адреса: АДРЕСА_6, російська федерація, кадастровий номер 77:01:0003007:3512, земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, район базового розплідника КСП "Агрофірми "Южнобережная", квартира АДРЕСА_3, не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки вказані об`єкти нерухомого майна були придбані ОСОБА_3 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 .
Районний суд зазначив, що позивачем не надано до суду доказів за ким зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_7, ОСОБА_3 набула в порядку спадкування на підставі заповіту її батька, що також не відносить вказане нерухоме майно до спільного майна подружжя. Не є спільним майном подружжя і столярні вироби виробництва Словенії у кількості 88 шт., з низ 19 зовнішніх дверей та 69 вікон, декоративна огорожа для балкона, пластикові вікна у кількості 24 шт., вхідні двері у кількості 1 шт., кришталева панель "Северное сияние", дверні блоки "Євро" в кількості 13 шт., меблі "Кабінета", дизель-генераторна станція модель Р-44Е виробництва (Велика Британія) фірми F.G. WILSON, які було встановлено в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки районного суду про недоведеність позивачем факту спільного проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу є правильними, так як позивач таких вимог не довів.
Апеляційний суд зазначив, що факт спільної подорожі до Словенії, спільна діяльність та присутність на святкуванні свят, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю - не можуть підтверджувати те, що між сторонами склалися та мали місце протягом зазначеного періоду часу усталені стосунки, які притаманні подружжю. Сумісна праця не виключає можливості проведення дозвілля в колі спільних друзів та відпочинку чи відзначення свят разом з іншими особами, тому такі обставини не можуть достовірно підтверджувати існування сімейних відносин між позивачем та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу.
Надані позивачем докази в обґрунтування своїх вимог свідчать лише про те, що сторони вели спільний бізнес, проте такі докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо.
При цьому позивачем у прохальній частині позову не конкретизовано період за який саме повинен, на його думку, встановлюватись факт спільного проживання з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу з 1991 року, чи 1992 року і до якого часу.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком районного суду про те, що факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01 січня 2004 року, а КпШС України не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживала разом без реєстрації шлюбу.
Крім того, вважав, що районний суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо рухомого та нерухомого майна, оскільки відсутні підстави вважати зазначене ним майно спільною сумісною власністю подружжя.
Апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_1 про неврахування судом першої інстанції його заяви від 05 жовтня 2021 року про збільшення позовних вимог як безпідставні, оскільки 31 травня 2021 року суд першої інстанції розпочав розгляд справи по суті, подальше прийняття судом заяв про збільшення позовних вимог є таким, що суперечить положенням ЦПК України. Відповідно, у суду першої інстанції не було підстав для розгляду позовних вимог, що викладені у заяві про збільшення позовних вимог від 05 жовтня 2021 року, в тому числі, щодо усунення перешкод у користуванні житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Подані позивачем договори щодо облаштування будинку за адресою: АДРЕСА_2, придбання технічного обладання, замовлення та виготовлення меблів тощо, не є доказами факту спільного проживання з відповідачем, оскільки були укладені до реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 та у період дії виданої ОСОБА_3 довіреності на представництво її інтересів.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 лютого 2022 року й постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року скасувати та направити справу на новий розгляд за встановленою підсудністю.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою його клопотання про збільшення позовних вимог, відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів та виклику свідків.
Посилається на те, що під час судового розгляду суди попередніх інстанцій не брали до уваги докази, подані ним на підтвердження позовних вимог.
Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив його право на судовий захист, оскільки розглянув 15 позовних вимог з 25, решта залишив без розгляду.
Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги надані ним докази, що підтверджують належність спірного рухомого та нерухомого майна йому та відповідачу на праві спільної сумісної власності.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-8180св21), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також ОСОБА_1 вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме постанова апеляційного суду оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України, оскільки в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід; суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року представником ОСОБА_3 - адвокатом Скрицьким А. К. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України, підстав для їх скасування немає.
Посилається на те, що доводи касаційної скарги є повторенням правової позиції позивача, викладеної у позовній заяві. Зазначені доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій.
Вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на нерухоме майно. При цьому нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки було придбано до реєстрації шлюбу між сторонами.
Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, набутий відповідачем у власність внаслідок спадкування на підставі заповіту після смерті батька.
Доводи особи, яка подала відповідь на відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що поданий представником відповідача відзив на касаційну скаргу не відповідає вимогам частини шостої статті 178 ЦПК України, а саме - до відзиву не додано довіреності чи іншого документу, що підтверджує повноваження представника відповідача.
При цьому вважає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 на праві власності належить нежитлове приміщення площею 57,1 кв. м, номер на поетажному плані: поверх 1, приміщення 1, кімнати з 1 по 4, за адресою: АДРЕСА_6, російська федерація, кадастровий номер 77:01:0003007:3512, на підставі договору визначення часток купівлі продажу нерухомого майна від 08 вересня 1999 року.
08 липня 2005 року ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, район базового розплідника КСП "Агрофірми "Южнобережная" загальною площею 0,1497 га, кадастровий номер 0111947900:01:002:0020, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 серпня 2004 року (том 1, а. с. 142).
22 серпня 2005 року між ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" та ОСОБА_3 було укладено договір про пайову участь у будівництві № 131/2-3 оф нежитлового приміщення № 3, що розташоване в житловому будинку на АДРЕСА_8 загальною площею 365,50 кв. м.
Згідно з довідкою про проведення остаточних розрахунків від 14 квітня 2014 року ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" розрахунки по договору про пайову участь у будівництві за нежитлове приміщення № 3, що розташоване в житловому будинку на АДРЕСА_8 проведено у повному обсязі 28 жовтня 2005 року на суму 1 632 000 грн (том 1, а. с. 101-106, 107, 108).
07 вересня 2006 року між ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 (том 1, а. с. 139).
14 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб (том 1, а. с. 9).
Від даного шлюбу у сторін є неповнолітня донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а. с. 246).
23 липня 2010 року після смерті ОСОБА_11 державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно: а саме житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 243, 244).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Рєєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23 квітня 2018 року ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення загальною площею 365,50 кв. м, що розташоване на АДРЕСА_8 (том 1, а. с. 8).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.