Постанова
Іменем України
16 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 759/12245/20
провадження № 61-13343 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргупредставника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у складі колегії суддів:
Рубан С.М., Заришняк Г. М., Кулікової С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_3 про визнання права власності.
Позовна заява мотивована тим, що з 05 грудня 2001 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, від якого вони мають дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року
у справі № 759/11146/15-ц її позов задоволено, шлюб між нею та відповідачем розірвано.
За час перебування у зареєстрованому шлюбі ними було набуто квартиру
АДРЕСА_1 .
Спірна квартира на праві власності була зареєстрована за відповідачем, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 27 жовтня 2006 року серії НОМЕР_1 .
Ураховуючи викладене, вищевказана квартира є спільним сумісним майном подружжя, проте у добровільному порядку згоди щодо її поділу ними не досягнуто.
З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд визнати причину пропуску строку позовної давності поважною та поновити цей строк з урахуванням того, що вона дізналася про порушення свого права лише 16 червня 2020 року. Також просила визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним сумісним майном подружжя; визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада
2021 року у складі судді Шум Л. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна квартира зареєстрована за відповідачем, він проживає у цій квартирі разом з дочкою - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та малолітнім сином - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивачка звернулася до суду з пропуском строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем, оскільки ОСОБА_1 було відомо про порушення її прав після розірвання шлюбу у 2015 році, проте позовну заяву нею подано до суду у 2020 році.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої
інстанції скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано
за ОСОБА_1 право власності на частку квартири
АДРЕСА_1, загальною площею 50,6 кв. м, житловою площею 29,9 кв. м.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що спірна квартира набута позивачкою та відповідачем за час перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, а отже, є спільним сумісним майном подружжя.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що після розірванню шлюбу сторони проживали разом та між ними була досягнута усна домовленість, що спірну квартиру вони продають, кошти від продажу квартири будуть поділені у рівних частках у порядку поділу спільного сумісного майна у позасудовому порядку.
16 червня 2020 року відповідач вчинив сварку з позивачкою, погрожував їй психологічно та зазначив, що не буде дотримуватись усної домовленості щодо продажу спірної квартири та поділу коштів між ним у добровільному порядку
і вигнав її з квартири. Постановою Святошинського районного суду м. Києва
від 11 вересня 2020 року у справі № 759/15352/20 ОСОБА_3 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП
та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі
10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить
170 грн. При розгляді справи № 759/15352/20 судом установлено,
що ОСОБА_3 16 червня 2020 року приблизно о 16 год 20 хв у квартирі АДРЕСА_1 влаштував сварку зі своєю колишньою дружиною - ОСОБА_1, під час якої словесно її ображав, тобто умисно вчинив дії психологічного характеру, ОСОБА_3 свою вину у вчиненому правопорушенні визнав.
Тобто, саме у червні 2020 року позивачка дізналась про порушення своїх прав, а з позовом до суду звернулася у липні 2020 року, тобто у межах строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 759/12245/20 з Святошинського районного суду м. Києва.
Верховним Судом неодноразово направлялася до суду першої інстанції вищевказана ухвала про відкриття касаційного провадження та витребування справи, а саме 28 березня 2023 року, 05 червня 2023 року, 01 серпня 2023 року.
У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом розглянуто справу без участі відповідача та його представника, оскільки їх належним чином не було повідомлено про час, дату і місце розгляду справи.
У справі відсутні належні та допустимі докази на підтвердження придбання спірної квартири за спільні кошти позивачки та відповідача, тому факт спільної сумісної власності подружжя щодо спірної квартири встановлено апеляційним судом на підставі недопустимих доказів.
Позивачкою пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, цей строк мав обчислюватися саме з моменту розірвання шлюбу, тобто з 2015 року.
Відсутні докази існування між сторонами усної домовленості про продаж спірної квартири та поділ грошових коштів, відповідач не виганяв позивачку з квартири.
З постанови Святошинського районного суду м. Києва від 11 вересня
2020 рокуу справі № 759/15352/20вбачається лише факт виникнення між відповідачем та позивачкою сварки, вказаним судовим рішенням не встановлено виникнення спору щодо користування спірною квартирою.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 лише 20 березня 2023 року подав пояснення до касаційної скарги, тобто поза межами строку на касаційне оскарження. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України). З огляду на зазначене Верховний Суд залишає пояснення до касаційної скарги без розгляду. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680 цс 19).
Доводи особи, яка подала відзив
У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що спірна квартира є спільним сумісним майном подружжя, так як вона набута сторонами за час перебування у зареєстрованому шлюбі. Позивачкою строк позовної давності не пропущено, оскільки про порушення своїх прав вона довідалась у червні 2020 року, а з позовом звернулася у липні 2020 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що з 05 грудня 2001 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, від якого вони мають дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2015 року
у справі № 759/11146/15-ц позов ОСОБА_1 задоволено, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.
Позивачка вказувала про те, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право власності від 27 жовтня 2006 року серії НОМЕР_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1 було зареєстровано за відповідачем.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 11 вересня
2020 рокуу справі № 759/15352/20 ОСОБА_3 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 73).
15 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір про місце проживання дитини та сплату аліментів, згідно з яким сторони договору досягли згоди про те, що їх малолітня дитина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає з батьком у квартирі АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 2.7 договору за період, з якого дитина фактично проживає з батьком, з адресою: квартира