Постанова
Іменем України
16 жовтня 2023 року
місто Київ
справа № 161/23210/21
провадження № 61-1896св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 нарішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 листопада 2022 року у складі судді Крупінської С. С. та постанову Волинського апеляційного суду від 10 січня 2023 року у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Бовчалюк З. А., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторонам на праві спільної часткової власності, по 1/2 частці кожному, належить житловий будинок та земельна ділянка, кадастровий номер 0722880700:04:001:4155, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що протягом тривалого часу вони з відповідачем не можуть досягнути згоди стосовно поділу вказаного нерухомого майна в натурі, ОСОБА_1 просила припинити право спільної часткової власності сторін та здійснити поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі, згідно з варіантом № 2 висновку судової інженерно-технічної експертизи від 20 вересня 2021 року № 23.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 10 січня 2023 року, позов задоволено.
Припинено режим спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку площею 0,1162 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:4155.
Здійснено поділ в натурі зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, згідно з варіантом № 2 висновку судової інженерно-технічної експертизи від 20 вересня 2021 року № 23, а саме:
виділено ОСОБА_2 : коридор 1-1, площею 2,9 кв. м, хол 1-2, площею 23,0 кв. м, кабінет 1-3, площею 14,7 кв. м, гараж 1-4, площею 25,3 кв. м, кухню 1-10, площею 12,9 кв. м, 77/100 холу 1-11, площею 17,1 кв. м, кімнату 1-16, площею 12,3 кв. м, кімнату 1-17, площею 7,6 кв. м, кімнату 1-18, площею 14,7 кв. м, погріб під частиною будівлі "а", господарську будівлю з 10 % готовності "Б-1"; ганок "а1";
виділено ОСОБА_1 : кладову 1-5, площею 9,5 кв. м, паливну 1-6, площею 10,6 кв. м, санвузол 1-7, площею 5,9 кв. м, коридор 1-8, площею 3,9 кв. м, вітальню 1-9, площею 31,4 кв. м, 23/100 холу 1-11, площею 5,2 кв. м,
кімнату 1-12, площею 14,5 кв. м, санвузол 1-13, площею 6,8 кв. м, кімнату 1-4, площею 12,1 кв. м, кімнату 1-15, площею 20,8 кв. м, терасу "а2, ганок "а3", площадку "а4".
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за відступ від ідеальної частки під час поділу спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами у розмірі 50 321,50 грн.
Зобов`язано ОСОБА_1 провести перепланування (ремонтно-будівельні роботи) під час поділу спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами: 1) закрити дверний проріз між приміщеннями 1-2 та 1-9, 1-4 та 1-5, 1-11 та 1-15; 2) влаштувати у приміщенні 1-9 сходову клітку на другий поверх у приміщення 1-14; 3) влаштувати дверний проріз з майданчика проектної сходової клітки в приміщення 1-15; 4) реконструювати приміщення 1-6 під кухню; 5) влаштувати у приміщенні 1-11 перегородку, влаштувати коридор між приміщеннями 1-12 та 1-14.
Зобов`язано ОСОБА_2 провести перепланування (ремонтно-будівельні роботи) частки під час поділу спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами - реконструювати приміщення 1-17 під санвузол.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у проведенні ремонтно-будівельних робіт з перепланування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за зазначеною адресою.
Здійснено поділ в натурі земельної ділянки, площею 0,1162 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:4155, згідно з варіантом № 2 висновку судової інженерно-технічної експертизи від 20 вересня 2021 року № 23, а саме:
1) виділено ОСОБА_2 земельну ділянку, яка позначена на плані № 2 до висновку судового експерта синім кольором, площею 581 кв. м; 2) виділено ОСОБА_1 земельну ділянку, яка позначена на плані № 2 до висновку судового експерта червоним кольором, площею 581 кв. м.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що у досудовому порядку сторони не досягли згоди стосовно поділу спірного житлового будинку та земельної ділянки. Позивачка погодилася на запропонований експертом варіант поділу нерухомого майна № 2. Оскільки відповідач будь-яких доводів стосовно вибору варіанту поділу нерухомого майна не зазначив, клопотання про призначення експертизи з метою визначення інших варіантів поділу будинку не заявляв, суд першої інстанцій дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позивних вимог ОСОБА_1 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно взяли до уваги наданий позивачкою висновок судової інженерно-технічної експертизи від 20 вересня 2021 року № 23, не звернули уваги на те, що запропонований експертом варіант поділу житлового будинку є технічно "безрозсудним", оскільки може призвести до руйнування будинку.
Крім того, такий висновок складено з порушенням вимог Закону України "Про судову експертизу", Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (далі - Інструкція від 08 жовтня 1998 року № 53/5), Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3505/5 (далі - Інструкція від 12 грудня 2011 року № 3505/5), а також Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція від 18 червня 2007 року № 55).
Зокрема, висновок судової інженерно-технічної експертизи від 20 вересня 2021 року № 23 складено на підставі правовстановлюючої та технічної документації без огляду об`єкта дослідження; експерт не дослідив наявність реальної технічної можливості реконструкції запропонованих ним приміщень під кухню та санвузли, оскільки без можливості поділу в натурі інженерних комунікацій житлового будинку, здійснити влаштування цих приміщень неможливою; не визначив вартість будівельних робіт, пов`язаних з переобладнанням будинку; не забезпечив присутність учасників процесу під час проведення судової експертизи.
Суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання відповідача про призначення повторної комплексної інженерно-технічної (будівельно-технічної, будівельно-оціночної, та земельно-технічної) експертизи, що унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання заявника про проведення повторної комплексної інженерно-технічної (будівельно-технічної, будівельно-оціночної та земельно-технічної) експертизи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України);
суд першої інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу, а саме висновку судової інженерно-технічної експертизи, який покладено в основу оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що суд першої інстанції неодноразово роз`яснював відповідачу право заявити клопотання про призначення експертизи у справі. Водночас ОСОБА_2 такого клопотання не заявив і не надав доказів на спростування наданого позивачкою висновку інженерно-технічної експертизи від 20 вересня 2021 року № 23. Відповідач відмовився надавати будь-які докази на підтвердження своїх заперечень щодо поділу спірного житлового будинку, а тому суд першої інстанції доручив позивачці надати докази, які підтверджують технічну можливість поділу комунікацій у будинку та відповідні висновки фахівців із зазначеного питання. Вказані вимоги суду позивачка виконала, а отже, довела обґрунтованість заявлених позовних вимог.
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшли пояснення від ОСОБА_2 на відзив ОСОБА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Після усунення недоліків ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною ОСОБА_2 на підставі пункту 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); пунктів 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, щоОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1162 га, кадастровий номер 0722880700:04:001:4155, по 1/2 частці кожний, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
До позовної заяви ОСОБА_1 додала висновок судової інженерно-технічної експертизи від 20 вересня 2021 року № 23, згідно з яким розподіл спірного нерухомого майна технічно можливий.
Експерт навів два варіанта поділу будинку та земельної ділянки, із незначним відхиленням від рівності часток сторін, з виплатою відповідної грошової компенсації.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка просила здійснити поділ будинку відповідно до варіанту № 2, викладеного у висновку судової інженерно-технічної експертизи від 20 вересня 2021 року № 23, та стягнути з відповідача компенсацію за відступ від рівності часток.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно зі статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Зі змісту вказаної статті випливає, що право кожного із співвласників пов`язується з часткою у праві спільної власності, і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.
Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Питання щодо поділу майна, що є у спільній частковій власності, врегульовано статтею 367 ЦК України, відповідно до якої майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20).
Верховний Суд України у постанові від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13 дійшов висновку, що у разі виділу співвласник отримує свою частку в майні в натурі й вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності в разі поділу (стаття 367 ЦК України), спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.
При цьому необхідно враховувати, що після поділу майна, що є у спільній частковій власності (в порядку статтею 367 ЦК України), так і після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України (у разі, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам) право спільної часткової власності припиняється, кожному із співвласників має бути визначена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Таким чином, суд повинен зазначити в рішенні, яка частка із спірного майна надається позивачу, тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомого майна, який залишається у власності відповідача.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі № 571/160/19 (провадження 61-5341св23).
У постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 201/1346/18 (провадження № 61-7308св22) зазначено, що "системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 367, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася".