ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 915/1416/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І.
та представників:
позивача - не з`явився,
відповідача-1 - не з`явився,
відповідача-2 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської міської ради
на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023
та рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022
у справі № 915/1416/21
за позовом Миколаївської міської ради
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Стів";
2) ОСОБА_1
про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації та припинення права власності, зобов`язання усунути перешкоди,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2021 року Миколаївська міська рада звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовом про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.10.2018, укладеного між ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Стів" (далі - ТОВ фірма "Стів"), посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицькою Г. В. та зареєстрований в реєстрі за номером 2066.
- скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності ТОВ фірми "Стів" на нежитлове приміщення торговельний кіоск загальною площею 6,3 кв. м на АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності та припинення за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення торговельний кіоск загальною площею 6,3 кв. м на АДРЕСА_1
- зобов`язання ТОВ фірму "Стів" усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 14 кв. м (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) шляхом знесення (демонтажу) торговельного кіоску на АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано такими обставинами:
- між позивачем та ФОП ОСОБА_1., який у подальшому припинив підприємницьку діяльність, було укладено договір оренди землі від 03.07.2003, за умовами якого в користування відповідачу-2 була надана земельна ділянка площею 14 кв. м, серед іншого, для розміщення та обслуговування торговельного кіоску на АДРЕСА_2 ; вказаний договір не передбачав права на забудову орендованої земельної ділянки; за закінченням строку дії договору відповідачем-2 не було повернуто Миколаївській міській раді орендовану земельну ділянку, натомість ОСОБА_1, за яким рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2008 у справі № 17/284/08 визнано право власності на торговельний кіоск, було відчужено цей кіоск на користь ТОВ фірми "Стів" за договором від 05.10.2018 № 2066;
- торговельний кіоск є тимчасовою спорудою, якій надано окрему адресу та на яку зареєстровано право власності всупереч ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", рішення Миколаївської міської ради від 10.03.2011 № 4/11 "Про затвердження Порядку надання та зміни адрес об?єктам нерухомості в місті Миколаєві"; крім того, земельна ділянка, на якій розміщено кіоск, належить до території вулиці в червоних лініях (ТР-2), використання якої не передбачає розміщення об?єктів нерухомості;
- Миколаївською міською радою було відмовлено відповідачу-1 у наданні в оренду земельної ділянки, на якій розміщено кіоск, а також зобов?язано ТОВ фірму "Стів" звільнити земельну ділянку та повернути її територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради згідно з актом приймання-передачі у стані, придатному для подальшого використання, що було проігноровано відповідачем-1.
Мотивує позов і тим, що зареєстрованість права на відповідну споруду за відповідачем фактично створює передумови набуття останнім права на земельну ділянку у позаконкурентному порядку, що свідчить про порушення прав Миколаївської міської ради. Посилаючись на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна, зазначає, що реальне поновлення порушених прав позивача у спорі можливе також шляхом задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації прав відповідачів на відповідний торговельний кіоск.
Вимога щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу кіоску обґрунтована тим, що кіоск "збудовано" з порушенням вимог чинного законодавства, на земельній ділянці, яка не відводилася для цієї мети та є самочинно збудованим. Договір суперечить вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, порушує інтереси відповідної територіальної громади.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.12.2022 (суддя - Давченко Т. М.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 (колегія судів у складі: Ярош А. І. - головуючий, судді - Колоколов С. І., Принцевська Н. М.) скасовано частково рішення суду першої інстанції.
Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Миколаївської міської ради до ТОВ фірми "Стів" та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації та припинення права власності, зобов`язання усунути перешкоди задоволено частково.
Зобов?язано ТОВ фірму "Стів" усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 14 кв. м (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) шляхом демонтажу торговельного кіоску на АДРЕСА_1 у м. Миколаєві.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради від 13.06.2003 № 12/14 "Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельним ділянкам юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та міськвиконкому по Заводському району м. Миколаєва" було затверджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 14 кв. м, у тому числі 7 кв. м для встановлення споруди, 7 кв. м під проїздами та проходами, за рахунок земель населеного пункту, не наданих у власність або користування, зарахувавши її до земель комерційного використання, на АДРЕСА_2; надано Приватному підприємцю ОСОБА_1. на 5 років земельну ділянку загальною площею 14 кв. м, у тому числі 7 кв. м для розміщення та обслуговування торговельного кіоску, 7 кв. м під проходами та проїздами, на АДРЕСА_2.
На підставі зазначеного рішення ради, 03.07.2003 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ПП ОСОБА_1. (орендар) було укладено договір оренди землі № 1814, за умовами якого Миколаївська міська рада зобов`язувалася надати, а ПП ОСОБА_1. - прийняти в оренду земельну ділянку загальною площею 14 кв. м, серед іншого, 7 кв. м для розміщення та обслуговування торговельного кіоску, 7 кв. м під проїздами та проходами, зарахувавши її до земель комерційного використання, на АДРЕСА_2 /Заводський район/ згідно з планом земельної ділянки.
У п. п. 2.1, 2.2, 4.1 договору сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду без права передачі її у суборенду, строком на 5 років з дати прийняття рішення; договір набуває чинності з дати його державної реєстрації. Земельна ділянка передається в оренду для розміщення та обслуговування торговельного кіоску на АДРЕСА_2
У подальшому рішенням Миколаївської міської ради від 18.09.2008 № 27/69 продовжено ФОП ОСОБА_1. на 3 роки термін оренди земельної ділянки площею 14 кв. м, у тому числі, 7 кв. м для обслуговування кіоску, 7 кв. м під проходами та проїздами, залишивши її в землях комерційного використання, яка була надана рішенням міської ради від 13.06.2003 № 12/14, для подальшого обслуговування торговельного кіоску на АДРЕСА_2.
На підставі зазначеного рішення ради, 11.11.2008 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1. (орендар) було укладено договір, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за номером 6068, відповідно до п. 1.1 якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 18.09.2008 № 27/69 продовжила ФОП ОСОБА_1. оренду земельної ділянки, яка була надана рішенням міської ради від 13.06.2003 № 12/14, для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торговельного кіоску на АДРЕСА_2 без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно /Заводський район.
У п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 3.1 договору від 11.11.2008 сторони досягли згоди, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 14 кв. м, серед іншого, 7 кв. м для обслуговування кіоску та 7 кв. м під проходами та проїздами, без права передачі її в суборенду; на земельній ділянці знаходиться торговельний кіоск; земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об?єктів. Договір діє протягом 3 років з 13.06.2008. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди.
Згідно з п. 5.1 договору від 11.11.2008 земельна ділянка передається в оренду для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торговельного кіоску.
Рішенням Миколаївської міської ради від 09.06.2011 № 6/23 продовжено ФОП ОСОБА_1. на 3 роки термін оренди земельної ділянки площею 14 кв. м, яка була надана рішенням міської ради від 18.09.2008 № 27/69, залишивши земельну ділянку в землях комерційного використання, для обслуговування торговельного кіоску на АДРЕСА_2.
На підставі указаного рішення ради, 05.03.2012 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1. (орендар) було укладено договір № 239-11 про зміни до договору оренди землі, за яким право оренди ФОП ОСОБА_1. на земельну ділянку для обслуговування торговельного кіоску на АДРЕСА_2 продовжено на 3 роки до 13.06.2014, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Рішенням Миколаївської міської ради від 19.11.2014 № 44/44 продовжено ФОП ОСОБА_1. на 3 роки термін оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) загальною площею 14 кв. м, яка була надана рішенням міської ради від 18.09.2008 № 27/69, залишивши її в землях комерційного використання, для обслуговування торговельного кіоску на АДРЕСА_2.
30.12.2014 між Миколаївською міською радою та ФОП ОСОБА_1. було укладено договір № 342-14 про зміни до договору оренди землі, за яким право оренди ФОП ОСОБА_1. на земельну ділянку загальною площею 14 кв. м (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) продовжено на 3 роки до 13.06.2017, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
У договорі від 30.12.2014 сторони досягли згоди, що він діє до 13.06.2017. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язувався письмово повідомити про це орендодавця за 6 місяців до закінчення строку договору оренди землі.
Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2008 у справі № 17/284/08 визнано за ФОП ОСОБА_1. право власності на торговельний кіоск літ. А загальною площею 6,3 кв. м, який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_2.
Також з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 13.09.2021 № 274463840 вбачається, що 03.07.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 26892523 про право власності ОСОБА_1. на нежитлове приміщення - торговельний кіоск загальною площею 6,3 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1590546848101).
05.10.2018 між ОСОБА_1. (продавець) і ТОВ фірмою "Стів" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Іскрицькою Г. В. та зареєстрований в реєстрі за номером 2066, за умовами якого продавець передає у власність (продає) покупцю належне йому на праві приватної власності, а покупець - приймає у власність (купує) нежитлове приміщення торговельний кіоск, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (нежитлове приміщення) та зобов`язується сплатити продавцю обумовлену цим договором грошову суму за продане йому нежитлове приміщення.
Згідно з п. п. 1.3, 1.4 договору його предмет складається з: торгівельного кіоску за літ. А загальною площею 6, 30 кв. м; вказане нежитлове приміщення торговельний кіоск розташоване на земельній ділянці, яка має площу 0,0014 га та кадастровий номер: 4810136300:01:005:0031, що підтверджується відомостями зазначеними у витязі із Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4804899872018, виданому 06.07.2018 державним реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Гордієнко І. В. Земельна ділянка перебуває у комунальній власності, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що право власності на торгівельний кіоск (реєстраційний номер 1590546848101) 05.10.2018 було зареєстровано за ТОВ фірмою "Стів".
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 27.08.2020 у справі № 915/775/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2020, відмовлено у задоволенні позову ТОВ фірми "Стів" до Миколаївської міської ради про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 11.11.2008, зареєстрованого у Миколаївській міській раді 25.11.2008 за номером 6068 та у Миколаївський філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.11.2008 № 040800101325 укладеною в редакції, викладеній у позовній заяві.
Суд першої інстанції у справі № 915/775/20, з яким погодився апеляційний господарський суд, відмовив у позові через те, що договір оренди землі від 11.11.2008 припинив свою дію 13.06.2017, а тому відповідно до ТОВ фірма "Стів" не перейшло право оренди в силу положень ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України у зв`язку з відчуженням йому кіоску.
13.11.2020 ТОВ фірма "Стів" звернулося до Миколаївської міської ради із заявою про виділення йому земельної ділянки для обслуговування об`єкта нерухомості.
Миколаївська міська рада вирішила відмовити ТОВ фірмі "Стів" у наданні в оренду земельної ділянки площею 14 кв. м (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) для обслуговування торговельного кіоску на АДРЕСА_1 (підстава: висновок Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 24.11.2020 № 1448/12.01-19) та зобов`язала ТОВ фірму "Стів" звільнити земельну ділянку та повернути територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки у стані, придатному для подальшого використання", про що прийняла відповідне рішення (рішення від 09.06.2021 № 5/65 "Про відмову ТОВ фірмі "Стів" у наданні в оренду земельної ділянки на АДРЕСА_1 у Заводському районі м. Миколаєва").
09.07.2021 ТОВ фірма "Стів" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 09.06.2021 № 5/65 "Про відмову ТОВ фірмі "Стів" у наданні в оренду земельної ділянки на АДРЕСА_1 у Заводському районі м. Миколаєва".
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 у справі № 915/1046/21, яка набрала законної сили, відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 09.06.2021 № 5/65 "Про відмову ТОВ фірмі "Стів" у наданні в оренду земельної ділянки на АДРЕСА_1 у Заводському районі м. Миколаєва".
Апеляційний господарський суду у справі № 915/1046/21 дійшов висновку, що земельна ділянка, на якій розміщено відповідний кіоск, надавалася попередньому землекористувачу для обслуговування тимчасово розміщеного кіоску. Сам по собі факт визнання за ФОП ОСОБА_1. права власності на цей кіоск, подальше його відчуження та реєстрація права власності на цей кіоск за позивачем (ТОВ фірма "Стів") у Державному реєстрі речових прав як нежитлового приміщення, жодним чином не змінює статусу належного позивачеві кіоску, як тимчасової споруди та не є підтвердженням того, що вказаний кіоск є об`єктом нерухомості в розумінні діючого законодавства, тому прийняте Миколаївською міською радою у справі рішення про відмову у наданні позивачу в оренду земельної ділянки та її звільнення не є втручанням у право власності ТОВ фірми "Стів", оскільки рада, як власник земельної ділянки розпорядилася нею в межах своєї компетенції, а позивач при цьому не позбавлений права демонтувати належну йому тимчасову споруду.
ТОВ фірмою "Стів" проігноровано вимоги ради звільнити земельну ділянку та повернути її територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки у стані, придатному для подальшого використання.
Відмовляючи у задоволенні позову у справі, яка переглядається суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:01:005:0031 надавалася у користування ФОП ОСОБА_1. не для здійснення на ній будь-якого будівництва, однак останнім на відповідній земельній ділянці було здійснено самочинне будівництво, яке (об`єкт будівництва) в подальшому відчужене на користь ТОВ фірми "Стів". Суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав позивача як власника земельної ділянки є саме вимога про усунення перешкод в користуванні нею (земельною ділянкою) шляхом знесення самочинно збудованого об`єкту. Разом з тим, зазначив, що позов про знесення самочинного будівництва може бути пред?явлено лише до особи, яка здійснила це будівництво, якою ТОВ фірма "Стів" не є.
Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд врахував встановлені у справах № 915/775/20, № 915/1416/21 обставини, які є преюдиційними при розгляді цієї справи відповідно до норм ч. 4 ст. 75 ГПК України, зокрема, що договір оренди землі був припинений 13.06.2017 та, що до ТОВ фірми "Стів" не перейшло право оренди земельної ділянки відповідно до положень ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України через відчуження кіоску та, що відсутні підстави для поновлення договору оренди.
За встановлених фактичних обставин, на підставі норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, апеляційний господарський суд погодився із висновком суду першої інстанції, що вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.10.2018, скасування державної реєстрації права власності та припинення за ТОВ фірмою "Стів" права власності на торговельний кіоск (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1590546848101, державна реєстрація від 05.10.2018 № 28266461), а також про скасування державної реєстрації права власності та припинення за ФОП ОСОБА_1. права власності на торговельний кіоск (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1590546848101, державна реєстрація від 03.07.2018 № 26892523), задоволенню не підлягають, адже ефективним способом захисту прав позивача як власника земельної ділянки є саме вимога про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого об?єкту.
Врахувавши ст. 391 ЦК України, 152 ЗК України, Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (далі - Порядок від 21.10.2011 № 244), встановивши, що станом на момент пред`явлення позову і розгляду справи належна ТОВ фірма "Стів" споруда, розміщена на спірній земельній ділянці, фактично є тимчасовою спорудою та, що саме ТОВ фірма "Стів" чинить перешкоди позивачу у користуванні земельною ділянкою комунальної власності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність звернення позивача з цією вимогою саме до ТОВ фірма "Стів" та задовольнив позов шляхом зобов`язання ТОВ Фірма "Стів" усунути перешкоди Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою загальною площею 14 кв. м (кадастровий номер 4810136300:01:005:0031) шляхом демонтажу торговельного кіоску на АДРЕСА_1 у м. Миколаєві.
Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, Миколаївська міська рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення.
Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме вказує на ухвалення судових рішень в оскаржуваній частині без урахування висновку щодо застосування ч. 3 ст. 215 ЦК України, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц; без урахування висновків щодо застосування ст. 120 ЗК України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, Верховним Судом у постанові від 03.03.2021 у справі № 915/161/20, Верховним Судом України - у постанові від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16.
Посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ст. ст. 376, 391 ЦК України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" щодо ефективності/неефективності обраного способу захисту, а саме скасування судом державної реєстрації права власності та правовстановлюючих документів на об`єкт самочинного будівництва, серед іншого, у випадку встановлення в ході судового розгляду справи, що такий об`єкт не є об`єктом нерухомого майна в розумінні приписів ЦК України (п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України).
Скаржником також було подано додаткові пояснення до касаційної скарги, в яких посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою Миколаївської міської ради з підстав, передбачених п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 22.09.2023.
Заслухавши доповідь головуючого судді, переглянувши в касаційному порядку судові рішення в оскаржуваній частині, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Оскільки скаржником судові рішення оскаржуються в частині відмови у задоволенні позову, то Верховним Судом вони переглядаються саме в цій частині вирішення спору з огляду на вимоги ст. 300 ГПК України.
У касаційній скарзі позивач посилається на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування ст. ст. 376, 391 ЦК України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" щодо ефективності/неефективності обраного способу захисту, а саме скасування державної реєстрації права власності та правовстановлюючих документів на об`єкт самочинного будівництва, серед іншого, у випадку встановлення в ході судового розгляду справи, що такий об`єкт не є об`єктом нерухомого майна в розумінні приписів ЦК України.
Щодо вказаної підстави касаційного оскарження необхідно зазначити таке.
Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми права вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.