ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/17717/20
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
за участю представників сторін: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" - Фрейдун О.М.; Державної податкової служби України - Грищенко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби України
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023
у справі № 910/17717/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна"
до Державної податкової служби України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної казначейської служби України
про стягнення 6 293 326,45 грн
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ґудвеллі Україна" (далі - ТОВ "Ґудвеллі Україна", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач) про стягнення 6 293 326,45 грн збитків.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, підтвердженої рішенням суду щодо невключення ТОВ "Ґудвеллі Україна" до Реєстру отримувачів бюджетної дотації, позивач втратив можливість отримати бюджетну дотацію за жовтень 2017 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 у справі №910/17717/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 26.05.2022 касаційну скаргу ТОВ "Ґудвеллі Україна" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 у справі № 910/17717/20 скасовано повністю, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 26.05.2022 зазначив таке:
встановлені судом у справі № 809/891/18 обставини протиправної бездіяльності відповідача щодо невключення позивача в Реєстр отримувачів бюджетної дотації за жовтень 2017 року є преюдиціальними в силу частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при вирішенні цього спору;
бездіяльність відповідача щодо його обов`язку з включення ТОВ "Ґудвеллі Україна" в Реєстр отримувачів бюджетної дотації за жовтень 2017 року є протиправною формою поведінки, внаслідок якої позивач втратив надану йому Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України" можливість на отримання суми бюджетної дотації за жовтень 2017 року;
з урахуванням встановленого факту протиправної бездіяльності відповідача щодо невключення ТОВ "Ґудвеллі Україна" в Реєстр отримувачів бюджетної дотації за жовтень 2017 року у позивача наявне право на стягнення збитків у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, пов`язаних з втратою ним можливості на отримання бюджетної дотації за відповідний період року;
під час розгляду справи судами не враховано наявність в діях відповідача складу цивільного (господарського) правопорушення, необхідного для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди;
судами попередніх інстанцій не перевірено та не з`ясовано дійсного розміру коефіцієнту пропорційності за напрямками КВЕД, виходячи з якого підлягає визначенню розмір бюджетної дотації, яку мав отримати позивач.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 910/17717/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023, позов задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Ґудвеллі Україна" збитки у розмірі 3 116 237,67 грн; в іншій частині позову відмовлено.
Судові рішення обґрунтовані наявністю фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ДПС України на користь ТОВ "Ґудвеллі Україна" збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 3 116 237,67 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
ДПС України (далі також скаржник) подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 у цій справі скасувати; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій:
не взято до уваги, що позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки ДПС України в силу Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.2017 № 77 не є органом державної влади, до повноважень якого відносяться питання виплати бюджетних дотацій;
порушено підвідомчість розгляду цього спору, оскільки, на переконання ДПС України, справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства як публічно-правовий спір (аналогічний висновок відображений в постановах Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 у справі № 910/16215/19, Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 № 916/978/19);
допущено неповноту дослідження усіх обставин справи, що мають значення для розгляду спору по суті, зокрема щодо: відсутності у діях ДПС України ознак неправомірності у той час, коли позивачем самостійно допущено помилки у поданій податковій декларації; що бюджетна дотація носить не обов`язковий, а лише можливий характер, тому втрати від її неодержання не можуть вважатися невідворотними, тобто упущеною вигодою позивача у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України); обставин виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 у справі №809/891/18 за позовом ТОВ "Ґудвеллі Україна; не перерахування бюджетної дотації за результатами діяльності у листопаді 2017 року та грудні 2017 року.
За змістом касаційної скарги ДПС України посилається на правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені (висновки) у постановах від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15, від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц, від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
ТОВ "Ґудвеллі Україна" подало відзив, у якому просить закрити касаційне провадження за безпідставністю, а у разі не встановлення Верховним Судом підстав для закриття касаційного провадження - касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Касаційне провадження. Розгляд клопотань
14.06.2023 до касаційного суду надійшла касаційна скарга ДПС України.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/17717/20 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Картере В.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 03.07.2023 касаційну скаргу залишено без руху з огляду на невідповідність її змісту вимогам процесуального закону; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 03.07.2023 до касаційного суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
У зв`язку із відпусткою судді Картере В.І., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2023).
Ухвалою Верховного Суду від 20.07.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПС України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 у справі № 910/17717/20; призначено її до розгляду на 09.08.2023 о 11:15 год.
Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі з розгляду касаційної скарги ДПС України до 13.09.2023 о 10:30 год.
22.08.2023 через систему "Електронний суд" до Верховного Суду надійшла заява ДПС України про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі № 910/17717/20 до вирішення справи касаційним судом.
Ухвалою Верховного Суду від 28.08.2023 заяву ДПС України задоволено та зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 у справі № 910/17717/20 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
У зв`язку із відпусткою суддів Жукова С.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Пєсков В.Г., Картере В.І. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2023).
Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі з розгляду касаційної скарги ДПС України до 04.10.2023 о 10:20 год.
Судове засідання 04.10.2023 відбулось за участю представників ТОВ "Ґудвеллі Україна" та ДПС України, які надали пояснення у справі.
Щодо клопотання про закриття касаційного провадження
У прохальній частині відзиву ТОВ "Ґудвеллі Україна" міститься клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), мотивоване необґрунтованим посиланням заявника касаційної скарги на перелічені ним постанови Верховного Суду з огляду на їх нерелевантність обставинам цієї справи.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Разом з тим, частиною другою статті 313 ГПК України передбачено, що порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Ураховуючи наведені норми права та беручи до уваги доводи скаржника про непідвідомчість цієї справи господарському суду, Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для закриття касаційного провадження у порядку пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, відтак заявлене клопотання ТОВ "Ґудвеллі Україна" підлягає відхиленню.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення з держави майнової шкоди (упущеної вигоди), завданої позивачу протиправною бездіяльністю державного органу - ДПС України.
Згідно із пунктом 21.3 статті 21 Податкового кодексу України (далі - ПК України) шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.
За частиною третьою статті 147 ГК України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, серед іншого, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди закріплені в нормах статті 1166 ЦК України, згідно частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина заподіювача шкоди.
Водночас, частиною першою статті 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Стаття 1173 є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність, серед інших, органів державної влади, які (особливості) відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, зазначеними нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії такого органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.