ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 742/3068/18
провадження № 51-3388 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
виправданого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 09 березня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42014270000000284, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Семидуби Голованівського району Кіровоградської області, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 жовтня 2022 року ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України.
Вирішено питання щодо речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 09 березня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_7, будучи головою фермерського господарства "Флора ФПВ", код ЄДРПОУ 21393593, у постійному користуванні якого перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 7424185000:06:000:0319 загальною площею 49, 01 га, що на території Малківської сільської ради Прилуцького району, з лютого 2015 року по листопад 2017 року, всупереч вимогам пунктів а, б та ґ ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, відповідно до яких користувачі земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі, організував та допустив систематичне видобування кустарним способом нафтопродуктів з підземних вод в південній частині та центрі території земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства із вказаним кадастровим номером, що на території Малківської сільської ради Прилуцького району на площі близько 12 га, а саме буріння з цією метою численних лунок глибиною близько 5-8 м з вийняттям ґрунту з відповідної глибини на поверхню та подальшим перемішуванням в ході сільськогосподарського обробітку з верхнім орним шаром ґрунту, що в тому числі спричинило порушення структури ґрунту в частині зниження вмісту гумусу та рухомих форм фосфору і калію та тривале зниження його родючості на центральній частині вказаних вище земель, які розташовані на відстані близько 300 м від південно-західного краю ділянки протяжністю близько 120 м, точну площу яких не встановлено.
При таких обставинах ОСОБА_7 обвинувачувався у безгосподарському використанні земель, що спричинило тривале зниження їх родючості, та порушення структури ґрунту, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України (в редакції чинній станом на час вчинення злочину, із змінами, внесеними Законом України № 270-IV від 15 квітня 2008 року).
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що зібрані у кримінальному провадженні докази є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України. Разом з тим, докази сторони обвинувачення безпідставно визнано недопустимими, та у своїй сукупності вказані докази не отримали належної оцінки суду першої інстанції, який дійшов необґрунтованого висновку про необхідність виправдання обвинуваченого, а апеляційний суд невмотивовано залишив без змін виправдувальний вирок.
В обґрунтування прокурор посилається на те, що суду були надані належні докази та зазначено, яким саме чином вони доводять наявність об`єктивної сторони кримінального правопорушення, а саме погіршення родючості ґрунту, внаслідок перемішування верхнього його шару з нижніми геологічними породами, які видобуваються з глибини через буріння лунок. Зокрема, такими доказами є висновок інженерно-екологічної експертизи № 2973/17-48 від 09 листопада 2017 року та висновок експерта № 20957/10616-10621 від 24 червня 2020 року із поясненнями у судовому засіданні відповідно експертів ОСОБА_8 і ОСОБА_9 ; висновок експерта №2229/21-48 від 27 січня 2022 року. Разом з тим, вказані докази підтверджують і причинно-наслідковий зв?язок між вказаною діяльністю та суспільно-небезпечними наслідками у вигляді негативного впливу на ґрунти.
Не погоджується прокурор й з висновком суду в тій частині, що для доведення об`єктивної сторони необхідно порівняти стан ґрунту, який був на період з лютого 2015 року по листопад 2017 року, зі станом ґрунту на час отримання земель у власність, оскільки з об`єктивних та незалежних причин зробити це неможливо, та зазначене по своїй суті не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Також вказує про безпідставне покладення судом в обґрунтування прийнятого рішення на надані захистом неналежні докази, а саме невідомого походження відеозапис (зі слів обвинуваченого виготовлений ним) з невстановленої місцевості про те, що невстановлені особи видобували вуглеводні на землях його фермерського господарства та фотознімки трактора, який здійснював викопування труб на земельній ділянці фермерського господарства у 2013 році.
Той факт, що зразки ґрунту для проведення судових експертиз відібрані в листопаді 2019 року, а не у 2017 році, не послаблює докази обвинувачення, оскільки станом на 06 листопада 2019 року, згідно протоколу відібрання зразків ґрунту та доданого відеозапису, що також досліджувався під час розгляду в суді, незаконну діяльність з буріння лунок на вказану дату певний час припинено, зазначену в обвинуваченні частину поля виорано після посівів культур. Тобто, незважаючи на те, що вже якийсь час тривало відновлення властивостей ґрунту, його якість та структура виявились погіршеними.
Висновок суду про те, що кримінальне № 12015270210000139 було закрите 23 липня 2016 року і подальше досудове розслідування у ньому не могло здійснюватися, не відповідає фактичним обставинам, а висновок про недопустимість здобутих після
23 липня 2016 року доказів є порушенням кримінального процесуального закону, оскільки постанова про закриття кримінального провадження була винесена лише відносно одного з двох епізодів кримінальних правопорушень, що підтверджується витягом з ЄРДР, де викладені дві фабули обвинувачення, і лише за одним обвинуваченням провадження було закрито.
З урахуванням викладеного, місцевим судом безпідставно визнано недопустимими ряд доказів, а саме: протокол огляду місця події від 23 листопада 2016 року, протокол огляду місця події від 16 травня 2017 року, протоколи проведення слідчих експериментів від 16 лютого 2018 року зі свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які підтверджують факт буріння ручним способом свердловин та причетність ОСОБА_7 до цього, оскільки на той час останній був офіційно зареєстрованим найманим працівником фермерського господарства.
Апеляційним судом вказані вище доводи були перераховані, проте не аналізувались, їм не надано оцінку із посиланням на відповідну норму права.
У порушення ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції не взяв до уваги та не надав оцінку доводам, наведеним в апеляційній скарзі, щодо невірного визнання недопустимими вказаних доказів сторони обвинувачення, та про неналежність врахованих судом першої інстанції доказів сторони захисту та їх впливу на прийняття рішення по суті справи.