Постанова
Іменем України
16 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 201/3326/19
провадження № 61-3447 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - комунальне підприємство "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпровської міської ради;
треті особи: Дніпровська міська рада, виконавчий комітет Дніпровської міської ради, інспекція з питань благоустрою Дніпровської міської ради, комунальне підприємство "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпровської міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2021 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2021 року у складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2023 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства "Управління по ремонту та експлуатації автошляхів" Дніпровської міської ради (далі - КП "УРЕА" ДМР) про відшкодування шкоди, завданої знищенням майна.
Позовна заява мотивована тим, що працівники КП "УРЕА" ДМР незаконно знищили належний їй на праві приватної власності об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та обладнання, яке в ньому знаходилося. Вказувала, що знищення вказаного майна відбулося 06 липня 2018 року, а рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради "Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста" від 24 липня 2018 року № 639, на яке відповідач посилається, як на підставу правомірності своїх дій, було прийнято після знищення майна, при цьому в додатку до цього рішення міститься посилання не на будівлю № 8а (яка їй належить), а на будівлю № 8.
Ураховуючи викладене, збільшивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд стягнути з КП "УРЕА" ДМР на свою користь в рахунок відшкодування шкоди у зв`язку зі знищенням майна 2 255 470 грн, а також понесені судові витрати по справі.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2019 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, залучено Дніпровську міську раду, виконавчий комітет Дніпровської міської ради, інспекцію з питань благоустрою Дніпровської міської ради, комунальне підприємство "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради (далі - КП "Благоустрій міста").
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з КП "УРЕА" ДМР на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, завданої знищенням майна, 2 255 470 грн.
Стягнуто з КП "УРЕА" ДМР на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 18 842 грн, по оплаті витрат по проведенню двох судових експертиз у розмірі 45 109, 44 грн, а загалом - 63 951, 44 грн.
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2021 року стягнуто з КП "УРЕА" ДМР на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 52 154, 70 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт незаконного знищення працівниками відповідача об`єкту нерухомого майназа адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності позивачці ОСОБА_1, та обладнання, яке в ньому знаходилося на момент знищення, підтверджено належними та допустимими доказами.
Судом враховано, що знищення нерухомого майна позивачки відбулося 06 липня 2018 року, а рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради "Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста" № 639, на яке посилається відповідач, як на підставу правомірності своїх дій, було прийнято 24 липня 2018 року, тобто вже після знищення майна позивачки. Крім того, додаток № 1 до вказаного рішення не містить посилання на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, який підлягає демонтажу, в додатку йде посилання на будинок № 8 за вказаною адресою. Рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради "Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста" від 23 березня 2017 року № 169, на яке також посилається відповідач, як на підставу правомірності своїх дій, взагалі не містить додатку з посиланням на об`єкти нерухомого майна, які підлягають демонтажу. Отже, жодне із зазначених відповідачем рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради не наділяло відповідача правом чи обов`язком виконувати роботи по демонтажу або знищенню нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке належним чином зареєстровано у встановленому законом порядку за ОСОБА_1 .
Внаслідок незаконного знищення майна позивачки останній завдано матеріальну шкоду, розмір якої підтверджено висновкамисудової товарознавчої експертизи від 27 травня 2020 року № 1143-20 та судової оціночно-будівельної експертизи від 18 червня 2020 року № 1142-20 та відповідачем не спростовано.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, врахувавши клопотання представника відповідача про зменшення розміру судових витрат, понесених позивачкою на оплату професійної правничої допомоги, складність справи, обсяг послуг, наданих адвокатом під час розгляду справи, час, витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, а також співмірність розміру судових витрат із складністю справи, дійшов висновку про стягнення з КП "УРЕА" ДМР на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, яку здійснював адвокат Колодочка Г. В., зменшивши розмір цих витрат зі 109 200 грн до 52 154, 70 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2023 року апеляційні скарги КП "УРЕА" ДМР, ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2021 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що позивачкою доведено належними та допустимими доказами факт незаконного знищення працівниками відповідача об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та обладнання, яке в ньому знаходилося на момент знищення, а тому суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача на користь позивачки матеріальну шкоду, завдану знищенням майна, розмір якої доведено судовими експертизами та відповідачем не спростовано.
Апеляційний суд констатував факт відсутності будь-якого письмового документу станом на 06 липня 2018 року - дату знесення належного позивачці нерухомого майна - щодо належності цього майна до тимчасових споруд, які підлягають знесенню, та врахував пояснення представника відповідача, що про адресу об`єкта нерухомого майна, який підлягав знесенню 06 липня 2018 року, КП "УРЕА" ДМР дізналося за телефонограмою від Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради, проте оригінал відповідного розпорядження до суду апеляційної інстанції надано не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2023 року КП "УРЕА" ДМР подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2021 року, додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2021 рокута постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2023 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 743/534/16, від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18, від 25 лютого 2020 року у справі № 916/385/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу
№ 201/3326/19 із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що в діях відповідача відсутня вина, оскільки останній діяв в межах та на підставі рішень виконавчого комітету Дніпровської міської ради "Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста" від 23 березня 2017 року № 169 та "Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста" від 24 липня 2018 року № 639.
Вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з огляду на те, що позивачка є особою-підприємцем, при цьому діяльність з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна з метою отримання прибутку, є одним із видів підприємницької діяльності. Лише та обставина, що фізична особа-підприємець не відобразила наявність у неї такого статусу в тексті укладеного договору оренди, не змінює характеру набутих нею прав та обов`язків як таких, що виникли з господарських правовідносин, якщо такі правовідносини мають ознаки здійснення їх у межах господарської діяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 743/534/16) та спір, що виникає з приводу майна, що належить фізичній особі на праві приватної власності, яка є фізичною особою-підприємцем, але використовуються нею в підприємницькій діяльності, є господарським (постанови Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18, від 25 лютого 2020 року у справі № 916/385/19).
Також заявник вказує, що не погоджується зі стягнутими судом першої інстанції витратами на правничу допомогу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - Колодочки Г. В., у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах; судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Просив касаційну скаргу КП "УРЕА" ДМР залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Також заявник просив винести окрему ухвалу, в обґрунтування якої зазначив, що дії відповідача по знищенню належного позивачці нерухомого майна фактично є зловживанням владою або службовим становищем, відповідальність за які передбачена частиною другою статті 364, частиною другою статті 367 та частиною другою статті 194 Кримінального кодексу України.
Відповідно до статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Колегія суддів, розглядаючи клопотання представника ОСОБА_1 - Колодочки Г. В. про винесення окремої ухвали, не встановила передбачених законом підстав для її задоволення, а тому у задоволенні вказаного клопотання необхідно відмовити.
У письмових поясненнях Дніпровська міська рада фактично підтримала доводи касаційної скарги КП "УРЕА" ДМР.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Розпорядженням Дніпровського міського голови від 26 листопада 2015 року № від 897-р АДРЕСА_1 перейменована на АДРЕСА_2 (а. с. 60-61, 62-70, т. 1).
ОСОБА_1 є власником об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: А-1 - кафе, загальною площею 85, 9 кв. м; Б - літній навіс (тимчасовий), площею 100, 4 кв. м; В - торговельний павільйон (тимчасовий), площею 19, 0 кв. м; Т - сарай (тимчасовий), площею 8, 5 кв. м; Д - навіс (тимчасовий), площею 7 кв. м; І - мостіння, що підтверджується витягом про державну реєстрацію праві від 11 березня 2011 року № 29263776 (а. с. 19, т. 1).
Вказаний об`єкт нерухомого майна ОСОБА_1 набула у власність на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2010 року у справі № 2-5367/10, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17 грудня 2007 року № 7/1997/44, укладений між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк"; визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, а саме: кафе літ. А-1, нежитлові прибудови літ. А1-1, літ. А2-1, загальною площею 85, 9 кв. м, торговельний павільйон літ. В (тимчасовий), сарай літ. Г (тимчасовий), літній навіс літ. Б (тимчасовий), мостіння І, яке розташовано у АДРЕСА_1 (а. с. 26-29, т. 1).
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 21 травня 2014 року № 248/51 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню кафе по АДРЕСА_1 (а. с. 37-38, 39, т. 1).
03 травня 2018 року ОСОБА_1, як фізична особа, уклала з фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_3 договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого передала у строкове платне користування ФОП ОСОБА_3 об`єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1, разом з обладнанням, яке в ньому знаходилося, за переліком згідно з актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 03 травня 2018 року (а. с. 154-156, т. 2; а. с. 233-236, 237-239, т. 4).
Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради "Про вжиття заходів щодо усунення порушень Правил благоустрою території міста" від 23 березня 2017 року № 169 Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради було доручено провести обстеження території міста на предмет розташування тимчасових споруд господарського, побутового призначення, некапітальних споруд, вагончиків, контейнерів, ємностей, гаражів та вжити заходів щодо встановлення власників таких споруд і правомірність їх розміщення на міській території, що зафіксувати в актах обстеження. Крім того, вказаним рішенням Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради та департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради було доручено із залученням комунальних підприємств вжити заходів щодо звільнення об`єктів благоустрою території міста Дніпра від розташованих без дозвільних документів споруд на підставі складених актів обстеження, в тому числі шляхом їх демонтажу (а. с. 48-49, т. 1).
У червні 2018 року ОСОБА_1 отримала припис від КП "Благоустрій міста" від 22 червня 2018 року № 9136Д, у якому було зазначено, що для усунення наслідків порушень Правил благоустрою території м. Дніпропетровська, у відповідності до вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів", їй належить вжити заходи по звільненню об`єктів благоустрою шляхом демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що розташовані по АДРЕСА_1, власними силами та за власні кошти протягом 7 діб. У приписі також зазначено, що у разі наявності правовстановлюючих документів вона має надати їх копії до КП "Благоустрій міста", а також попереджено, що у разі ігнорування даного припису демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності буде здійснено примусово, з відшкодуванням усіх витрат, пов`язаних з демонтажем і зберіганням демонтованих тимчасових споруд у судовому порядку (а. с. 40, т. 1).
На виконання припису від 22 червня 2018 року № 9136Д ОСОБА_1 через свою матір ОСОБА_4 подала до КП "Благоустрій міста" правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1, а саме: рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2010 року у справі № 2-5367/10, витяг про державну реєстрацію прав від 11 березня 2011 року № 29263776 та технічний паспорт.
Ці обставини в суді першої інстанції підтвердила допитана в якості свідка мати позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4, відповідачем вказані обставини не спростовано.
06 липня 2018 року близько 12 год. 00 хв. працівниками КП "УРЕА" ДМР, з використанням належних останньому екскаватора "Hyundai" (Н940s), реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, та вантажного автомобіля марки "Ford", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, під супроводом екіпажу поліції, об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1, разом з рухомим майном, яке в ньому знаходилось на той час, було знищено.
Належність вищезазначених автомобілів саме КП "УРЕА" ДМР підтверджується відповідями ТСЦ № 1241 РСЦ в Дніпропетровській області від 14 липня 2018 року та 21 липня 2018 року, а також відповіддю ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 07 вересня 2018 року (а. с. 81, 82, 83, т. 1).
Обставини знищення об`єкту нерухомого майна, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, разом з рухомим майном (обладнанням кафе " Лада"), за допомогою техніки та робочої сили КП "УРЕА" ДМР не заперечувала при розгляді справи в суді першої інстанції і представник КП "УРЕА" ДМР Кузнецова Н. В.
Свідок ОСОБА_3, допитаний судом першої інстанції, повідомив, що він є орендарем об`єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1 на підставі укладеного з ОСОБА_1, як фізичною особою, договору оренди від 03 травня 2018 року. Підтвердив, що 06 липня 2018 року працівниками КП "УРЕА" ДМР відбулося повне знищення вищевказаного об`єкту нерухомості та обладнання, яке в ньому знаходилося. Про факт знищення майна йому повідомив по телефону бармен, після чого він одразу прибув на місце події. На його вимоги припинити знищення майна працівники КП "УРЕА" ДМР не реагували. Також повідомив, що в приміщенні кафе під час його знищення знаходилося обладнання за переліком, який наведено в акті прийому-передачі нежитлового приміщення від 03 травня 2018 року, яке винести з приміщення кафе йому не вдалося, оскільки доступ до приміщення був обмежений невідомими особами, одягненими в чорне, які оточили приміщення.
Свідок ОСОБА_4 суду повідомила, що вона є матір`ю ОСОБА_1, яка є власником будівлі кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . 06 липня 2018 року їй зателефонували з кафе і повідомили про початок його знесення. До місця події вона прибула близько 12 год. 00 хв. На місці події були присутні працівники КП "УРЕА" ДМР, представники Інспекції з питань благоустрою, КП "Благоустрій міста", екіпаж поліції та охорона, яка безпосередньо оточила приміщення кафе " Лада" та забезпечувала не допущення до нього сторонніх осіб. Знищення майна відбувалося спеціальною технікою працівниками КП "УРЕА" ДМР. Вказала, що намагалася завадити знищенню майна, повідомляла про наявність правовстановлюючих документів на будівлю та просила вказати підстави знищення майна. Крім того, разом зі своїм чоловіком вона намагалася проникнути до приміщення, щоб врятувати обладнання, проте приміщення було оточено охороною, яка не допускала до нього. Також надала перелік обладнання, яке знаходилось в будівлі кафе.
Представник КП "УРЕА" ДМР Кузнецова Н. В. в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що акти по знесенню 06 липня 2018 року об`єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1 не складалися.
Аналогічні пояснення надав в суді апеляційної інстанції представник КП "УРЕА" ДМР Онасенко О. М.
24 липня 2018 року, тобто після знищення 06 липня 2018 року нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, виконавчий комітет Дніпровської міської ради виніс рішення № 639, у якому вказав про необхідність усунення наслідків порушень Правил благоустрою території м. Дніпропетровська, затверджених рішенням міської ради від 27 листопада 2013 року № 44/43, шляхом припинення функціонування та демонтажу встановлених тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків у місцях загального користування. Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради спільно з КП "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради належало попередити власників тимчасових споруд, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків про необхідність власними силами та за власні кошти усунути наслідки порушень Правил, звільнення зайнятих земельних ділянок та приведення їх до первісного стану для подальшого використання за цільовим призначенням. Забезпечити укладання договорів на демонтаж, транспортування та зберігання тимчасових споруд і матеріалів (а. с. 50-51, т. 1).
Згідно переліку тимчасових споруд, холодильного обладнання, незаконних бензинових, дизельних і газових автозаправних станцій, літніх майданчиків у місцях загального користування, що підлягають демонтажу, який є додатком № 1 до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 24 липня 2018 року № 639, споруди за адресою: АДРЕСА_1 у ньому не значаться. Натомість у переліку є посилання на тимчасову споруду № 8 за вказаною адресою, яка підлягає демонтажу (а. с. 52-59, т. 1).
Згідно пояснень представника КП "УРЕА" ДМР Кузнецової Н. В., наданих в суді першої інстанції, під час знищення 06 липня 2018 року нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, працівники КП "УРЕА" ДМР діяли на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 23 березня 2017 року № 169 та проекту рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 24 липня 2018 року № 639. Також, представник відповідача пояснила, що жодних договорів підряду, путьових листів, нарядів тощо на виконання денного завдання КП "УРЕА" ДМР не отримувало, знесення вказаного об`єкту нерухомого майна 06 липня 2018 року відбулося за телефонною вказівкою Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2020 року у справі призначено судову оціночно-будівельну експертизу та судову товарознавчу експертизу, проведення яких було доручено судовим експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (а. с .84-87, т. 3).
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 27 травня 2020 року № 1143-20 ринкова вартість товарів, зазначених у описі речей згідно ухвали суду від 11 лютого 2020 року, з ПДВ становить 888 697 грн (а. с. 97-106, т. 3).
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 18 червня 2020 року № 1142-20, ринкова вартість об`єкта нерухомості - будівлі з типом оздоблення - покращене, розташованої згідно правовстановлюючих документів за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 85, 9 кв. м, станом на час виконання експертизи складає 1 366 773 грн (а. с. 168-185, т. 3).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Касаційна скарга КП "УРЕА" ДМР задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частин першої-третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року Європейський суд з прав людини визначив основні критерії, згідно з якими необхідно оцінювати дотримання вимог статті 1 Першого Протоколу до Конвенції ЄСПЛ у справах, що стосуються втручання в майнові права особи: чи мало місце втручання у майно в розумінні Конвенції; чи було втручання законним в контексті положень національного законодавства; чи переслідувало втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства; чи було втручання у право власності справедливим, тобто чи було дотримано "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.
Подібні висновки щодо застосування статті 1 Першого Протоколу до Конвенції містяться також у рішеннях ЄСПЛ у справах "Стретч проти Сполученого Королівства", "Рисовський проти України", "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Спорронг та Льонротт проти Швеції", "Беєлер проти Італії", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови".
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 просила стягнути з КП "УРЕА" ДМР матеріальну шкоду у зв`язку зі знищенням належного їй на праві приватної власності об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, та обладнання, яке в ньому знаходилося.
Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).