Постанова
Іменем України
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 499/895/19
провадження № 61-7178св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство "Дружба",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у складі колегії суддів Комлевої О. С., Вадовської Л. М., Цюри Т. В. та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у складі колегії суддів Комлевої О. С., Вадовської Л. М., Цюри Т. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба" про розірвання договору оренди землі,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд розірвати договір оренди землі від 05 жовтня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством "Дружба" (далі - ПСП "Дружба") відносно оренди земельної ділянки площею 5,9475 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області, кадастровий номер 5121882000:01:001:0196.
Позов мотивував тим, що відповідно до умов договору оренди орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 1,6 т - зернових, олія - 20 л, цукор - 25 кг, крупа - 10 кг, овочі - 40 кг, силос - 1 пт, солома - 1 пт, оранка огородів - до 0,25 га. В той же час ПСП "Дружба" не сплачувало будь-якої орендної плати протягом 2017-2019 років, що стало підставою для звернення до суду з зазначеним позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Іванівський районний суд Одеської області рішенням від 14 січня 2020 року у задоволенні позову відмовив.
Одеський апеляційний суд постановою від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Рішення Іванівського районного суду Одеської області від 14 січня 2020 року залишив без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не підтвердив та не надав будь-яких доказів того, що часткова сплата орендної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено договором є саме істотним порушенням умов договору, і що саме таке порушення значною мірою позбавило ОСОБА_1 того, на що він розраховував при укладенні договору з урахуванням, що частина продукції була виплачена в більшому розмірі ніж це передбачено умовами договору.
Одеський апеляційний суд від 18 квітня 2023 року додатковою постановою клопотання адвоката Племениченко Г. В., представника ПСП "Дружба", про стягнення судових витрат задовольнив частково.
Ухвалив додаткову постанову про стягнення судових витрат у цій справі.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПСП "Дружба" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 900 грн.
Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 своєчасно та відповідно до строків зазначених у ЦПК України подав клопотання про стягнення судових витрат.
Виходячи з критерію реальності наданих адвокатських послуг, з урахуванням необхідних процесуальних дій сторони, апеляційний суд дійшов висновку про те, що клопотання підлягало частковому задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу напостанову Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу надодаткову постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги
Наведені в касаційних скаргах доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 313/780/19, від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18, від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17, від 09 грудня 2021 року у справі № 922/3812/19.
Разом з тим касаційні скарги мотивовані тим, що апеляційний суд не сприяв позивачу в отримані доказів, які він не може самостійно надати, оскільки для отримання висновку судово-почеркознавчої експертизи необхідні оригінали документів, що підлягають дослідженню, а навпаки відмовив в задоволенні клопотання про забезпечення доказів та прийняв недопустимі докази. Станом на 04 квітня 2023 року судово-почеркознавча експертиза у справі № 499/896/19 завершена, за її результатами встановлено підробка підписів у відомостях, які є доказами в цій справі. В іншій справі доведено, що у відомостях підписи підроблені.
ПСП "Дружба" порушував умови договору, не сплачував орендодавцю своєчасно і в належному розмірі орендну плату.
Разом з тим, відповідач за весь час розгляду справи в апеляційному суді не подавав клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу. Надані відповідачем докази про понесення судових витрат на правничу допомогу не містять інформації про те, що правова допомога надана саме в цій справі.
Відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року ПСП "Дружба"подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Вказує, що в суді першої інстанції представниками позивача клопотань про призначення експертизи заявлено не було. В суді апеляційної інстанції позивач не надав жодного доказу про неможливість подачі клопотання про призначення експертизи в суді першої інстанції.
Посилання в касаційній скарзі на висновок судово-почеркознавчої експертизи від 31 травня 2021 року є безпідставними, оскільки стосуються підписів іншої особи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 08 червня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Іванівського районного суду Одеської області.
Справа № 499/895/19 надійшла до Верховного Суду 12 липня 2023 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,9475 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який розташований на території Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області, кадастровий номер 5121882000:01:001:0196 на підставі державного акта на право приватної власності на землю ІІІ-ОД № 067337 від 10 травня 2002 року.
Право власності позивача зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою від 25 березня 2016 року № 55935250.
05 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та ПСП "Дружба" укладений типовій договір оренди землі. Відповідно до умов такого договору позивач передає в оренду свою земельну ділянку відповідачу, а той, в свою чергу, зобов`язується сплачувати позивачу орендну плату в розмірі 1,6 т - зернових, олія - 20 л, цукор - 25 кг, крупа - 10 кг, овочі - 40 кг, силос - 1 пт, солома - 1 пт, оранка огородів - до 0,25 га (пункт 9 договору оренди землі). Строк дії договору оренди складає 10 років.
Відповідно до таких відомостей за 2016 рік позивач у справі отримав пшениці - 1 200 кг, ячмінь - 1 200 кг, соняшник - 100 кг, цукор - 30 кг, крупи - 10 кг, силос - 1 птс, борошно - 50 кг.
За 2017 рік позивач отримав: пшениця - 1 200 кг, ячмінь - 1 200 кг, соняшник - 100 кг, цукор - 30 кг, крупи - 10 кг, силос - 1 птс, борошно - 50 кг.
За 2018 рік позивач отримав: пшениця - 1 200 кг, ячмінь - 1 200 кг, соняшник - 200 кг, цукор - 30 кг, крупи - 10 кг, борошно - 50 кг.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Згідно з частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.
Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди.
Ураховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.