Постанова
Іменем України
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 570/2664/17
провадження № 61-13162св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, Шпанівська сільська рада Рівненського району Рівненської області,
третя особа: відділ у Рівненському районі міськрайонного управління у Рівненському районі та місті Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Рівненського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Боймиструк С. В., Вейтас І. В., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, у якому просили визнати недійсним рішення Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 19 березня 2010 року № 553 в частині затвердження технічної документації по передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_6 та передачі у власність громадянці ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0, 0775 га для ведення особистого селянського господарства, Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯП № 785424 від 26 серпня 2010 року, зобов`язавши відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення її від огорожі.
На обґрунтування вимог зазначали, що рішенням Великожитинської сільської ради Рівненського району Рівненської області № 553 від 19 березня 2010 року передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0, 0775 га в АДРЕСА_1, кадастровий номер 5624681500:06:000:0536. На підставі вказаного рішення ОСОБА_6 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯП № 785424 від 26 серпня 2010 року.
Внаслідок прийняття вказаного рішення та видачі державного акта було порушено їх права як суміжних землевласників щодо користування землями загального користування, які забезпечують прохід та проїзд до належних їм земельних ділянок.
Поряд із земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_6, розміщений єдиний прохід (проїзд) з АДРЕСА_2, яким вони не можуть користуватися, оскільки він захаращений ОСОБА_6 та накладається на належну їй земельну ділянку.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2019 року замінено у справі відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000, 00 грн.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 11 листопада 2021 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 4 000, 00 грн понесених судових витрат (за правничу допомогу), тобто з кожного позивача по 1 000, 00 грн.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з необґрунтованості позовних вимог. Позивачі не довели порушення їх прав та інтересів внаслідок прийняття Великожитинською сільською радою Рівненського району Рівненської областіоскаржуваного рішення та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку.
Стягнуючи з позивачів на користь ОСОБА_5 понесених витрат на правничу допомогу, апеляційний суд зазначав, що визначена відповідачем сума у розмірі 10 000,00 грн є завищеною. Виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат заявлену суму слід зменшити до 4 000,00 грн, тобто з кожного позивача стягнути по 1 000,00 грн на користь ОСОБА_5 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_5, у якій вона просила скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року в частині вирішення питання про стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу та покласти їх на позивачів в повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосуваннясудом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19, від 06 грудня 2019 року в справі № 910/353/19 та від 25 травня 2021 року в справі № 910/7586/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат складності справи, її обсягу.
Суд, враховуючи принцип диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи.
Позивачі не зверталися до апеляційного суду з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Рівненського районного суду Рівненської області.
13 лютого 2023 року матеріали справи № 570/2664/17 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 направили відзив на касаційну скаргу, в якому просили закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Перевіривши доводи позивачів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження у справі.
Постанова апеляційного суду оскаржена лише в частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, тому в іншій частині в касаційному порядку в силу статті 400 ЦПК України не переглядається.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.