Постанова
Іменем України
27 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 183/2912/22
провадження № 61-11417св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 січня 2023 року у складі судді Янжули С. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та
її вихованні.
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
- зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні позивача з малолітнім сином - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- встановити такі способи участі батька у вихованні сина, як регулярні побачення та спілкування із сином, відвідування місць культурно-розважального й спортивного характеру без присутності матері дитини, з урахуванням об`єктивної та фізичної можливості прибуття позивача до дитини (що може бути зумовлено знаходженням у різних містах, великою відстанню до місця проживання дитини, погіршенням самопочуття та іншим); відвідування дитиною місця проживання батька, з урахуванням стану здоров`я, бажання, інтересів та потреб дитини, а також повідомлення матір`ю про стан здоров`я дитини у разі можливого захворювання та про зміну місця перебування чи проживання дитини;
- визначити такі способи участі батька у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 : перші 6 місяців у присутності матері, а у подальшому - без її присутності, чи у її присутності за згодою батька дитини, з урахуванням фізичної та об`єктивної можливості його прибуття до дитини, виключивши таку умову зустрічі, як "лише за бажанням дитини":
1) вівторок та четвер із 17:30 до 20:30 години кожного тижня, субота з 14:00 до 21:00 години кожного тижня на нейтральній території або за місцем проживання дитини, якщо син не захоче вийти з місця проживання,
2) відвідування дитини та спілкування з 13:00 до 20:00 години на нейтральній території у місцях культурно-розважального характеру або за місцем проживання дитини, якщо син не захоче вийти з місця проживання, виключивши таку умову зустрічі, як "лише за бажанням дитини":
а) у день народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного року;
б) у державні свята України, наприклад такі як: 1 січня - Новий рік (та напередодні - 31 грудня), 07 січня і 25 грудня - Різдво Христове, 8 березня - Міжнародний жіночий день, 1 травня - День праці, 09 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги), 24 серпня - День Незалежності України та інші;
3) відвідування дитини та спілкування з 12:00 до 20:00 години на час можливої хвороби дитини за місцем її проживання, виключивши таку умову зустрічі, як "лише за бажанням дитини"; а також без усіляких умов та бажань відповідача й присутніх осіб, чи на більший час за домовленістю з ОСОБА_2 ;
4) відвідування дитиною місця проживання батька раз на місяць у четверту суботу з 12:00 до 21:00 години, з правом батька забирати сина на ночівлю в цей день до 12:00 години неділі, за бажанням дитини, враховуючи стан здоров`я;
5) відвідування дитиною місця проживання батька у період літніх канікул -
20 днів літа (у червні чи липні за узгодженням із відповідачем), враховуючи стан здоров`я дитини.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з 2001 року до грудня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, які після розлучення залишилися проживати
з відповідачем.
Позивач добровільно сплачує кошти на утримання обох дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_3, лікував молодшого сина у приватній офтальмологічній лікарні. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером МВС України, має вищу гуманітарну юридичну освіту, у нього достатньо часу на спілкування й виховання дитини.
Разом із тим, відповідач у зв`язку з особистою образою на колишнього чоловіка, починаючи з травня 2021 року, постійно перешкоджала у спілкуванні батька з малолітнім сином, негативно налаштовувала дитину проти нього, забороняла забирати ОСОБА_3 з дитячого садка, гуляти з ним на ігровому майданчику біля квартири, ходити до парку чи розважального дитячого комплексу, водити його в бібліотеку або до спортивних секцій.
Під час рідких зустрічей при спілкуванні з дитиною у присутності
ОСОБА_2, син під впливом її провокативної поведінки нервував та поспішав додому. Крім того, відповідач переконала старшого сина, який на момент звернення до суду з позовом навчався у вищому навчальному закладі в м. Києві, заблокувати телефонний та інтернет-зв`язок із батьком.
Розпорядженням керівника Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації від 19 серпня 2021 року № 1511 було визначено часи спілкування батька із дитиною: у вівторок та четвер з 16:30 год. до 18:00 год., у суботу з 10:00 год. до 14:00 год., перші 6 місяців у присутності матері, а в інші дні та часи за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, не порушуючи режиму та розпорядку дня дитини.
У подальшому, 18 вересня 2021 року, відповідач штучно створила конфліктну ситуацію з метою зменшення й зміни часу спілкування з дитиною та звернулася із заявою до поліції. На підставі заяви отримала довідку психолога щодо перенесеного психологічного насильства. Довідку психолога в подальшому ОСОБА_2 використала для винесення поліцією тимчасового заборонного припису позивачу на спілкування з нею строком на 10 діб, а в подальшому - для винесення Сєвєродонецьким міським судом Луганської області обмежувального припису строком на три місяці з 17 листопада 2021 року до 17 лютого 2022 року на відвідування ним помешкання відповідача, де також мешкали і його діти.
У зв`язку з обмеженням у спілкуванні з дитиною позивач повторно звернувся до Служби у справах дітей Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації про збільшення часу для спілкування та виховання дитини, проте оновленим розпорядженням від 29 жовтня 2021 року № 2155 комісією, члени якої не мають юридичної освіти (в основному вчителі), з емоційним підґрунтям, йому було встановлено нелогічний і дуже малий час для спілкування з малолітнім сином: вівторок та четвер - із 17:30 до 18:30 год., суботу - з 14:00 до 16:00 год.
З жовтня 2021 року ОСОБА_2 фактично обмежила позивача
у спілкуванні, заборонила спілкування у інші дні, відмовила бути присутнім
14 жовтня 2021 року у державне свято - День захисників України на параді військової техніки у центрі м. Сєвєродонецька, з надуманих мотивів заборонила відвідувати дитину за місцем проживання, не повідомляла про стан здоров`я дитини та відмовила бути присутнім у лікаря під час його огляду.
ОСОБА_1 додатково звертався до правоохоронних органів, Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації, керівництва школи, у якій навчався син, із відповідними заявами, лише після чого відповідач стала частково виконувати вимоги розпорядження про встановлення графіку спілкування батька з сином.
У зв`язку з зазначеним, 12 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні
з малолітнім сином ОСОБА_3 та визначення способів участі у його вихованні.
Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 22 листопада 2021 року у справі № 428/10765/21 відкрито провадження, а ухвалою
від 28 грудня 2021 року призначено справу до судового розгляду по суті на
02 лютого 2022 року.
На звернення позивача до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області про відновлення вказаної справи надано відповідь від 17 травня 2022 року про те, що справа до суду не передавалася, а її відновлення законом не передбачено.
24 лютого 2022 року відповідач з дітьми виїхала з м. Сєвєродонецька,
не повідомивши позивача, на зв`язок не виходить, навмисно приховує місце перебування дітей.
Такими діями ОСОБА_2 фактично позбавляє малолітнього сина
у фізичному, соціальному, родинному розвитку, навмисно розриває емоційний зв`язок дитини з батьком, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області
від 30 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у його праві на спілкування та виховання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, повідомляти ОСОБА_1 про стан здоров`я дитини у разі можливого її захворювання та про зміну місця перебування чи проживання дитини.
Визначено ОСОБА_1 такий спосіб його участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 :
за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_2 мати можливість особистого спілкування з дитиною перші шість місяців
у присутності матері дитини, а в подальшому - без її присутності,
з урахуванням фізичної та об`єктивної можливості прибуття батька до дитини:
- вівторок та четвер кожного тижня з 17:30 до 19:30 години,
- субота кожного тижня з 14:00 до 19:00 години на нейтральній території або за місцем проживання дитини, якщо вона не захоче вийти зі свого місця проживання;
відвідування дитини та спілкування з нею з 13:00 до 16:00 години за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, не порушуючи режиму та розпорядку дня дитини, на нейтральній території, у місцях культурно-розважального характеру або за місцем проживання дитини, якщо вона
не захоче вийти з місця свого проживання:
- у день народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_1 кожного року,
- у державні свята України;
відвідування дитини та спілкування з нею з 12:00 до 15:00 години на час можливої хвороби дитини за місцем її проживання, без усіляких умов та бажань відповідача й присутніх осіб, чи на більший час за домовленістю
з ОСОБА_2 ;
забирати дитину до місця проживання батька раз на місяць в четверту суботу з 12:00 до 20:00 години, з правом батька забирати сина на ночівлю, враховуючи стан здоров`я дитини та виключно за бажанням дитини, за умови дотримання режиму дня та харчування дитини та з обов`язковим поверненням дитини до місця її проживання з матір`ю;
забирати дитину до місця проживання її батька у літні канікули - 20 днів літа (у червні чи липні) за узгодженням із відповідачем, виключно за бажанням дитини, за умови дотримання батьком дитини режиму дня та харчування дитини та з обов`язковим поверненням дитини до місця її проживання
з матір`ю.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що визначений спосіб участі у спілкуванні та вихованні сина є таким, що відповідатиме віковим потребам малолітнього
ОСОБА_3 та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов`язку, буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини.
При цьому матеріали справи не містять доказів, що позивач має негативні звички, психічні чи нервові розлади, неналежні умови проживання або наявність антисанітарних чи небезпечних умов для перебування сина,
а особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26 липня 2023 року ОСОБА_6, яка діє від імені ОСОБА_2, засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її матеріали
з Першотравенського міського суду Дніпропетровської області.
У серпні 2023 року справа № 183/2912/22 надійшла до Верховного Суду.
16 серпня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 20 вересня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені із порушенням норм матеріального права, суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 16 лютого 2022 року справі № 132/3692/20, від 12 липня 2023 року у справі № 443/1314/20, відповідно до яких у справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є недопустимим. У кожній справі треба враховувати різноманітні чинники, що можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думку. Не враховано також висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17, яким констатовано необхідність дослідження доказів на підтвердження існування стійких психоемоційних перешкод у спілкуванні.
Судами не враховано істотні обставини справи, зокрема, рішення у справі
№ 428/10786/21, яким видано обмежувальний припис ОСОБА_1
у зв`язку з тим, що він систематично вчиняє психологічне насильство,
з урахуванням ризику продовження протиправних дій; не враховано висновок Луганського обласного центру соціально-психологічної допомоги, у якому зазначено про те, що внаслідок домашнього насильства зі сторони батька
у дитини розвиваються ознаки психологічної травми; не враховано стану дитини, яка дійсно боїться батька та не бажає з ним спілкуватися взагалі,
а тому змушування сина до виконання судового рішення щодо систематичних (а не періодичних) зустрічей із батьком, залишення у нього на ночівлю стане чинником для погіршення психологічного стану малолітнього.
Крім того, відповідно до визначеного способу участі батька у спілкуванні та вихованні сина, 50 % часу дитина повинна проводити з батьком на нейтральній території (3 дні із 7, всі державні свята та свій день народження), проте виконання такого рішення є неможливим з огляду на те, що за твердженням позивача він проживає у м. Кропивницькому, у той час як відповідач разом із сином проживають у м. Івано-Франківську, де навчається дитина та проходить військову службу на офіцерських посадах у структурному підрозділі Головного управління Служби безпеки України відповідач. Виконання судового рішення призведе до постійного перебування дитини у дорозі, втрати почуття дому, сталих соціальних зв`язків, порушення процесу навчання, що безумовно свідчить про порушення її найкращих інтересів, особливо враховуючи неприязнь та небажання бачитися з батьком узагалі.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подавав до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, які ухвалами Верховного Суду від 23 серпня 2023 року, 24 серпня 2023 року та 31 серпня 2023 року повернено заявнику.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 20 січня 2001 року Артемівським районним відділом реєстрації актів громадянського стану м. Луганська, актовий запис № 24.
Рішенням Володарського районного суду Київської області у справі № 364/1272/16-ц від 05 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09 березня 2017 року, шлюб між сторонами розірвано.
Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвами про народження НОМЕР_1 від 12 березня 2018 року та НОМЕР_2 від 10 лютого
2015 року.
Сторони у справі та їх діти тимчасово проживали як внутрішньо переміщені особи у м. Сєвєродонецьку Луганської області.
Малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом із матір`ю ОСОБА_2, знаходиться на її утриманні.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 квітня 2017 року у справі № 428/2136/17 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей у розмірі 1/4 частки від всіх видів доходу щомісячно, але не менш 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 лютого 2017 року і до досягнення дітьми повноліття.
Довідкою ГУ ПФУ в Луганській області від 04 листопада 2021 року підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із 01 червня
2018 року. Починаючи з 01 липня 2018 року з його пенсії щомісячно відраховуються аліменти на утримання дітей у розмірі 25 % від пенсії
на користь ОСОБА_2 відповідно до заяви від 14 червня 2018 року.
Відповідно до термінового заборонного припису стосовно кривдника серії
АА № 102440 від 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 у зв`язку зі скоєнням ним домашнього насильства (18 жовтня 2021 року о 12:00 год. ОСОБА_1 вчинив конфлікт із колишньою дружиною ОСОБА_2 ), накладено відповідну заборону. Терміновий заборонний припис стосовно
ОСОБА_1 винесений строком на 10 діб: із 12:50 год. 19 жовтня
2021 року до 12:50 год. 29 жовтня 2021 року.
17 листопада 2021 року рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного суду
від 20 грудня 2021 року у справі № 428/10786/21, задоволено заяву ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису. Видано обмежувальний припис у вигляді заборони ОСОБА_1 протягом трьох місяців, тобто до 15 лютого 2022 року включно, перебувати в місці проживання
ОСОБА_2 . Копію рішення направлено Сєвєродонецькому РУП ГУНП
у Луганській області для взяття кривдника на профілактичний облік, а також Сєвєродонецькій міській військово-цивільній адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області. Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2023 року касаційне провадження у справі закрито.
У вказаній справі встановлено, що відповідно до висновку щодо психологічного стану та сімейної ситуації, складеного 01 жовтня 2021 року Луганським обласним центром соціально-психологічної допомоги
за результатами психодіагностичного дослідження встановлено, що
у ОСОБА_2 унаслідок перенесеного домашнього насильства (психологічне, фізичне та економічне) розвиваються ознаки післятравматичного синдрому розладів, як наслідок дістресу.
Згідно з висновком щодо психологічного стану та сімейної ситуації, складеного 06 жовтня 2021 року Луганським обласним центром соціально-психологічної допомоги, у стані дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, встановлено наявність наслідків психологічної травматизації (можна кваліфікувати як високий рівень психологічної дисфункції).
У подальшому ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, про усунення перешкод
у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дитиною та визначення способів участі у її вихованні (справа № 428/10765/21), однак рішення у справі ухвалено не було, матеріали цивільної справи втрачені.