постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
05 жовтня 2023 року
м. Київ
справа №119/6007/13к
провадження № 51-3856км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 12 листопада 2013 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гнатівка Хмільницького району Вінницької області та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2013 року ОСОБА_6 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат.
Місцевий суд встановив, що ОСОБА_6 28 квітня 2013 року приблизно о 14:30 керуючи автомобілем "Фольксваген Джетта" р.н. НОМЕР_1 та рухаючись по автодорозі Сімферополь - Феодосія з боку м. Керч у напрямку м. Сімферополя в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3(б), 10.1 Правил дорожнього руху України не відреагував на зміну дорожньої обстановки, не проконтролював рух транспортного засобу, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, виїхав на праве по ходу руху автомобіля узбіччя де скоїв наїзд на пішохода - малолітнього ОСОБА_7, що стояв на узбіччі, внаслідок чого останньому було заподіяно тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 . Апеляційний суд Автономної Республіки Крим у м. Феодосії 12 листопада 2013 року ухвалив вирок, яким призначив ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. У решті вирок місцевого суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду змінити, виключити з нього рішення про позбавлення його прав керувати транспортними засобами.
Вважає безпідставним посилання апеляційного суду у вироку на те, що виключно внаслідок його особистої недбалості він скоїв наїзд на малолітнього потерпілого, який у подальшому тривалий час перебував на лікуванні, а тому у справі є підстави для призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. На думку засудженого, такий висновок апеляційного суду суперечить вимогам ст. 67 КК в якій міститься вичерпний перелік обставин, що можуть бути враховані судом як такі, що обтяжують покарання.
З огляду на це засуджений вважає, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і підлягає зміні.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Прокурор виступив проти задоволення касаційної скарги і просив залишити оскаржуване рішення без зміни.
Інших учасників було повідомлено про день і час касаційного розгляду справи через оголошення на вебсайті Верховного Суду розміщеного на порталі "Судова влада України", однак вони у судове засідання не з`явилися.
На момент касаційного розгляду засуджений ОСОБА_6 вже відбув призначене покарання як основне, так і додаткове. Крім того, з дня подачі касаційної скарги у 2014 році і до її розгляду Верховним Судом минув тривалий період часу упродовж якого засуджений долею скарги не цікавився та будь яких заяв чи клопотань з цього приводу не подавав, що свідчить про втрату ним інтересу до розгляду скарги. За таких обставин, з урахуванням наведених у ній доводів, колегія суддів визнала можливим розглянути скаргу без участі засудженого за наявними у провадженні матеріалами.
Мотиви Суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи засудженого, наведені у касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.