ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 761/24411/18
провадження № 51-2647км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
виправданого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100100002297, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Гребінки Васильківського району Київської області та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 185 КК та виправдано за недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинено ним.
Київський апеляційний суд ухвалою від 31 січня 2023 року залишив указаний вирок без змін.
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_7 у вчиненні крадіжки, а саме в тому, що він 23 лютого 2018 року приблизно о 12:25, перебуваючи в приміщенні військторгу "ІНФОРМАЦІЯ_2" на АДРЕСА_3, переслідуючи корисливий мотив, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до касової зони та, відчинивши шухляду, в якій зберігалася виручка, таємно викрав гроші в сумі 9800 грн, належні ФОП ОСОБА_8, заподіявши потерпілому майнову шкоду на зазначену суму.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені стосовно ОСОБА_7 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
За твердженням сторони обвинувачення, місцевий суд необґрунтовано виправдав ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 185 КК, у зв`язку з чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
На переконання прокурора, суд безпідставно визнав недопустимим доказом протокол огляду відеофайлів із камер відеоспостереження військторгу та висновок портретної експертизи з підстав того, що первинний доказ - відеозапис із камер відеоспостереження - отримано в незаконний спосіб, не зваживши при цьому на лист потерпілого, відповідно до якого він добровільно надав копії відеозаписів із камер відеоспостереження та дані ним у судових засіданнях показання щодо добровільної видачі відеозапису.
Як стверджує касатор, порушення вимог ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не є підставою для визнання доказів недопустимими, а є підставою для невикористання певних даних як доказу в ході прийняття рішень.
На думку сторони обвинувачення, суд належно не оцінив того, що слідчий під час досудового розслідування на запит захисника надав диск із відеозаписами з камер відеоспостереження з військторгу, про що останній розписався.
За твердженням прокурора, висновок портретної експертизи об`єктивно та беззаперечно підтверджує факт перебування ОСОБА_7 в приміщенні військторгу і вчинення саме ним крадіжки грошей із каси.
Вважає, що сторона обвинувачення надала суду достатні та переконливі докази вчинення саме ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, однак суд, порушуючи вимоги ст. 94 КПК, не оцінив належно зазначених доказів.
Указує, що в матеріалах справи відсутні технічні носії інформації, на яких зафіксовано хід судових засідань від 25 листопада, 17 грудня 2019 року та відеофіксація судового засідання від 16 жовтня 2020 року, а через відсутність технічного запису судового засідання від 19 жовтня 2020 року неможливо перевірити, чи проголосив суд вирок у повному його обсязі.
Як зазначає прокурор, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження, всупереч ст. 419 КПК не перевірив доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення, належним чином не мотивував рішення про відмову в задоволенні апеляційної скарги, а продублював висновки місцевого суду і загальними фразами зазначив про правильність надання судом оцінки доказам.
На переконання прокурора, суд апеляційної інстанції, не дотримався вимог статей 85, 86, 94 КПК, оскільки не надав належної оцінки доказам як окремо, так і в їх сукупності, та дійшов неправильного висновку про недоведеність вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 .
Вказує, що апеляційний суд з порушенням ст. 363 КПК передчасно закінчив повторне дослідження доказів, тоді як прокурор заперечував щодо цього і просив надати час для можливості встановити місцезнаходження свідка ОСОБА_9 .
Як уважає прокурор, порушення, допущені апеляційним судом, перешкодили цьому суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу прокурора виправданий ОСОБА_7, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить скаргу залишити без задоволення, а постановлені щодо нього судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5, надавши відповідні пояснення, підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення.
Захисник ОСОБА_6 зазначив про законність і обґрунтованість оскаржуваних вироку та ухвали судів, а тому заперечував проти касаційної скарги. Таку ж позицію висловив виправданий ОСОБА_7 .
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що подана касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Положеннями ст. 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Як регламентовано ст. 91 КПК, доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках - на потерпілого.
Обвинувальний вирок суд може постановити лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, щона підтвердження висунутого ОСОБА_7 обвинувачення орган досудового розслідування посилався на показання: ОСОБА_8 (потерпілого), ОСОБА_9 (працівника військторгу), а також протоколи, складені за результатом слідчих дій, та висновок експерта.
Місцевий суд з урахуванням вимог кримінального процесуального закону ретельно перевірив вищевказані докази та встановив, що сторона обвинувачення не довела необхідними й допустимими доказами того, що ОСОБА_7 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК, а тому виправдав його за пред`явленим обвинуваченням.
Такий висновок суду належним чином мотивований і ґрунтується на даних, перевірених у судовому засіданні та змістовно наведених у вироку, зокрема на результатах перевірки заперечень сторони захисту винуватості ОСОБА_7 за пред`явленим йому обвинуваченням і твердження, що в день вчинення крадіжки виправданий перебував за іншою адресою.
На підтвердження зазначеного суд допитав свідків сторони захисту ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які засвідчили, що 23 лютого 2018 року в період з 11:00 до 14:30 вони разом зі ОСОБА_7 перебували поблизу будинку на вул. Бакинській у м. Києві.
Крім того, сторона захисту звернулася до суду з клопотаннями про надання їй тимчасового доступу до документів, які перебувають у володінні ПАТ "Київстар" та ПрАТ "ВФ України", стосовно абонентських номерів ОСОБА_7 .
Згідно з інформацією, наданою зазначеними товариствами, відсутні відомості про перебування ОСОБА_7 у момент вчинення кримінального правопорушення за адресою: АДРЕСА_2 .
На спростовування цієї версії захисту сторона обвинувачення вказувала, що вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 доведено, зокрема:
- протоколом огляду від 27 лютого 2018 року з додатком - оптичним диском CD-R 700 Мb, відповідно до якого оглянуто відеофайл під назвою "Военторг_ІР камера 3 Военторг_20180223121942-20180223122811-1470791.mp4" та установлено, що 23 лютого 2018 року приблизно о 12:18 особа чоловічої статі, одягнена в куртку синього кольору, шапку чорного кольору, зайшла до приміщення військторгу та, відчинивши шухляду, викрала гроші;
- протоколом освідування особи від 28 лютого 2018 року з додатком - оптичним диском CD-R 700 Мb, на якому зафіксовано проведення освідування ОСОБА_7 ;
- висновком експерта від 29 березня 2018 року № 9/137 з додатком - оптичним диском CD-R 700 Мb, згідно з яким у відеофайлах із камер відеоспостереження магазину та в порівняльних зразках ОСОБА_7 зображено одну й ту саму особу чоловічої статі.
Місцевий суд проаналізував та оцінив надані сторонами докази на предмет їх допустимості, належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів - на предмет достатності для підтвердження обвинуваченняі, давши належну оцінку як кожному з них, так і їх сукупності у взаємозв`язку, дійшов правильного висновку про недоведеність того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК, вчинено ОСОБА_7 .
Зокрема, дослідивши протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 19 червня 2018 року, суд установив, що всупереч ч. 3 ст. 290 КПК сторона обвинувачення не забезпечила стороні захисту доступу до даних, які містяться на дисках, котрі є додатками до протоколів огляду відеозапису з камер відеоспостереження та освідування ОСОБА_7, а також до висновку експерта від 29 березня 2018 року № 9/137 (судова портретна експертиза).
З огляду на вищенаведене суд першої інстанції констатував, що згідно з вимогами ч. 12 ст. 290 КПК не вправі допустити відомості, які містяться на диску з камер відеоспостереження, розташованих у військторгу, який визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.
Водночас, визнавши недопустимим доказом відеозапис з камери відеоспостереження, місцевий суд дійшов висновку і про недопустимість даних висновку експерта від 29 березня 2018 року № 9/137 (судова портретна експертиза), якою установлено, що у відеофайлах з камер відеоспостереження магазину та в порівняльних зразках ОСОБА_7 зображено одну й ту саму особу чоловічої статі.
До того ж з метою спростування версії сторони обвинувачення та з`ясування того, чи є оригінальними відеофонограми, використані експертом для проведення портретної експертизи, і чи зазнавали такі відеофонограми змін, сторона захисту в судовому засіданні заявила клопотання про призначення експертизи відеозвукозапису (відеозвукозаписів), яке ухвалою суду від 17 грудня 2019 року було задоволено.