ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 759/12263/21
провадження № 51-3378км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скаргизасудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, згідно зі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2022 року
ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_7 на користь неї 9046,88 грн матеріальної шкоди та 50 000 грн моральної шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Київський апеляційний суд ухвалою від 11 квітня 2023 року вирок місцевого суду залишив без зміни.
За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, ОСОБА_7 12 квітня 2021 року приблизно о 21:00, перебуваючи біля під`їзду № 5 будинку АДРЕСА_1, використовуючи розкладний ніж, скоїв незакінчений замах на вбивство ОСОБА_9, однак не довів свого умислу до кінця з причин, що не залежали від його волі, не вчинивши усіх дій, які вважав необхідними, для доведення злочину до кінця.
Так, ОСОБА_7 12 квітня 2021 року в невстановлений час зателефонував раніше знайомій ОСОБА_9 та домовився з нею про зустріч. Цього ж дня в обідній час він прибув до квартири ОСОБА_9 за адресою:
АДРЕСА_2, де вони спільно проводили дозвілля. Під час спілкування ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_9 спільно проживати й відновити стосунки, на що остання відповіла категоричною відмовою.
Пізніше цього ж дня приблизно о 20:00 ОСОБА_9 і ОСОБА_7 вийшли на прогулянку. У ході прогулянки, коли вони перебували навпроти під`їзду № 5 будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_7 повторно запропонував ОСОБА_9 почати спільно проживати, але остання від цієї пропозиції відмовилась та захотіла припинити спілкування. Її відповідь дуже обурила ОСОБА_7, у зв`язку з чим у нього виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_9 .
Далі ОСОБА_7, розуміючи, що на вулиці темна пора доби й поряд нікого немає з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на вчинення вбивства ОСОБА_9, перебуваючи біля потерпілої на відстані витягнутої руки, із зовнішньої правої кишені своєї куртки, дістав заздалегідь заготовлений розкладний ніж, який тримав при собі, та, утримуючи його у своїй правій руці, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки й бажаючи їх настання, цілеспрямовано використовуючи ніж, завдав двох ударів у ділянку шиї потерпілої з правого боку, а саме у місце, де розташовані життєво важливі органи.
Згідно з висновком експерта від 7 травня 2021 року № 042/1-216-2021, у
ОСОБА_9 було виявлено тілесне ушкодження у вигляді непроникаючого колото-різаного поранення шиї справи - рана бокової поверхні шиї справи в середній третині, дном якої є м`язи та фасція, які за ступенем тяжкості належать до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Отримавши вказані тілесні ушкодження, ОСОБА_9, рятуючи власне життя, руками відштовхнула ОСОБА_7 та вирвавшись, почала втікати в бік свого місця проживання. У цей час, вона витягнула телефон із зовнішньої кишені своєї куртки, зателефонувала до ОСОБА_10 (який є чоловіком її племінниці ОСОБА_11 і тоді перебував за місцем мешкання ОСОБА_9 ) і попросила про допомогу.
Згодом потерпілу ОСОБА_9 було госпіталізовано до Київської міської клінічної лікарні № 17, де вчасно надано необхідну кваліфіковану медичну допомогу в операційній (хірургічне ушивання рани, ревізія під загальним наркозом).
ОСОБА_7 затримали знайомі ОСОБА_9 - ОСОБА_10 та ОСОБА_12, які в той момент перебували неподалік місця скоєння злочину.
Вимоги та доводи, викладені у касаційних скаргах
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вирок місцевого суду й ухвалу суду апеляційної інстанції та перекваліфікувати дії засудженого з ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 125 КК. Стверджує, що матеріалами кримінального провадження, показаннями свідків та потерпілої не підтверджується наявність у засудженого умислу на заподіяння смерті ОСОБА_9 . Так, захисник вказує, що засуджений ОСОБА_7 та потерпіла певний проміжок часу сиділи на лавці, у засудженого при цьому в кишені був ніж, за таких умов у нього було достатньо часу та можливості вбити ОСОБА_9 в разі дійсного наміру. Також зазначає, що ОСОБА_9 було заподіяно лише один удар ножем, яким було спричинено непроникаюче поранення шиї потерпілої, що належить до легких тілесних ушкоджень. Наголошує, що отримане потерпілою поранення шиї є непроникаючим, тобто його завдано без прикладання сили і воно не супроводжувалося розвитком небезпечних для життя явищ.
На переконання захисника, матеріали справи свідчать про добровільну відмову засудженого ОСОБА_7 від продовження злочинних дій.
До того ж сторона захисту покликається на те, що суди не звернули уваги на порушення права на захист ОСОБА_7, адже під час повідомлення останньому про зміну раніше повідомленої підозри не був присутній захисник, який відповідно до ч. 1 ст. 52 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) обов`язково мав бути присутнім, тому вказане повідомлення є незаконним. Також захисник вказує, що під час затримання засудженого та знаходження у відділку поліції на останнього вчинявся фізичний та психічний тиск про що було повідомлено ТУ ДБР у м. Києві, яке розпочало кримінальне провадження за вказаними фактами.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 також просить змінити вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 15, ч. 1
ст. 115 на ч. 2 ст. 125 КК. Доводи засудженого, які є аналогічними доводам захисника, зводяться до незгоди з установленими судами фактичними обставинами кримінального провадження. Крім того, засуджений вважає, що місцевий суд та суд апеляційної інстанції не надали належної правової оцінки доводам сторони захисту. Звертає увагу, що в його діях міститься добровільна відмова від вчинення кримінального правопорушення. Засуджений наголошує, що працівники поліції здійснили незаконний фізичний вплив на нього. Також ОСОБА_7 покликається на те, що апеляційний суд не перевірив доводи сторони захисту щодо невизнання ним цивільного позову.
Крім цього, сторона захисту ставить інші вимоги, що стосуються фактичних обставин події.
Потерпіла ОСОБА_9 подала заперечення на касаційні скарги, в яких вона просить судові рішення щодо засудженого ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника та засудженого - без задоволення. Вказує, що ОСОБА_7 і його захисник у суді апеляційної інстанції змінювали свої доводи та вимоги, а також, то заявляли клопотання, то відмовлялися від них. Вважає, що засуджений, користуючись своїм правом на захист, навмисно вводить в оману суди і затягує розгляд справи для відстрочення покарання.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити.
Прокурор та представник потерпілої не підтримали доводів, зазначених у касаційних скаргах захисника та засудженого, й просили залишити їх без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, захисника, представника потерпілої, прокурора, перевіривши доводи, викладені в касаційних скаргах, та матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, правильності установлення фактичних обставин кримінального провадження, а також достовірності доказів, про що порушені питання в касаційних скаргах.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За статтею 370 КПКсудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.