Постанова
Іменем України
10 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 201/210/20
провадження № 61-3544св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
заявник - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа Андрій Миколайович,
стягувач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
боржник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2022 року під головуванням судді Демидової С. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Деркач Н. М., Куценко Т. Р. у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Андрія Миколайовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, не зареєстроване в установленому законом порядку, заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог подання
У січні 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа А. М. (далі - приватний виконавець) звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, не зареєстроване в установленому законом порядку, в якому просив вирішити питання про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Вказував, що квартира набута боржником ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25 лютого 2007 року, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. за реєстровим № 2107, проте право приватної власності на неї в установленому законом порядку за ОСОБА_1 не зареєстроване.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 31 травня 2022 року у задоволенні заяви відмовив.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 09 лютого 2023 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") залишив без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 31 травня 2022 року без змін.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні подання приватного виконавця, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в матеріалах подання відсутні будь-які докази, що підтверджують наявність у власності боржника зазначеної квартири.
Суд апеляційної інстанції додатково вказував, що у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження вчинення приватним виконавцем всіх передбачених законом заходів щодо виконання судового рішення, і доказів того, що такі заходи виявилися безрезультатними. Матеріали справи не містять відомостей про належне вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, постанов про арешт коштів боржника та викликів державного виконавця.
Крім того, під час здійснення виконавчих дій не було здійснено заходів щодо перевірки майнового стану ОСОБА_1 за місцем його проживання, тому відсутні підстави вважати, що приватним виконавцем вчинено всі необхідні дії, спрямовані на виявлення коштів та рухомого майна боржника, на які можна звернути стягнення для погашення боргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2023 року представник ПАТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Демарчук Н. О. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2023 рокув якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким подання приватного виконавця задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі представник заявника зазначає, що суди обох попередніх інстанцій під час прийняття оскаржених судових рішень не врахували правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах: 12 липня 2022 року у справі № 535/1085/20; від 26 травня 2021 року у справі № 947/22930/19.
Касаційна скарга також містить доводи стосовно того, що суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази, а саме: договір купівлі-продажу квартири від 25 лютого 2007 року та договір іпотеки від 25 лютого 2007 року № DN80FI00000037.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 06 квітня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу № 201/210/20 з місцевого суду.
26 квітня 2023 року справа № 201/210/20 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська заочним рішенням від 14 квітня 2020 року позов АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задовольнив.
Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість, станом на 01 листопада 2019 року, за тілом кредиту за кредитним договором від 25 лютого 2007 року № DN80FI00000037 в розмірі 19 187,75 доларів США, що еквівалентно 476 048,08 грн.
Стягнув з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь АТ КБ "Приватбанк" витрати зі сплати судового збору в розмірі по 3 570,36 грн, з кожного.
На підставі вказаного рішення суду було видано виконавчі листи, які перебувають на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа А. М. в рамках зведеного виконавчого провадження № 63772780.
Звертаючись із цим поданням приватний виконавець вказував на неможливість виконання рішення суду, оскільки при здійсненні дій, спрямованих на виконання рішення про стягнення заборгованості з визначеного виконавчим документом боржника, майно, на яке можливо звернути стягнення в межах виконання рішення, не виявлено.
Як на доказ володіння боржником квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 посилався на відомості з Державного реєстру іпотек, відповідно до якого ОСОБА_1 (боржник за виконавчим провадженням) є іпотекодавцем вищевказаної квартири, підстава обтяження - іпотечний договір від 26 лютого 2007 року № ВЕЕ970669-970672.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.