Постанова
Іменем України
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 715/1500/22
провадження № 61-5675св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б.І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Акціонерне товариство "Ідея Банк", Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна Страхування життя", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Файненс Сервіс",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 березня 2023 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О., Височанської Н. К.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Ідея Банк" (далі - АТ "Ідея Банк"), Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна Страхування життя" (далі - ПрАТ "СК "ПЗУ Україна Страхування життя"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Файненс Сервіс" (далі - ТОВ "Нью Файненс Сервіс") про визнання недійсним окремих умов договору, визнання окремих умов договору неукладеними та визнання зобов`язання припиненим внаслідок його виконання.
Позовна заява мотивована тим, що 30 липня 2021 року між нею та АТ "Ідея Банк" було укладено договір кредиту та страхування № В02.13057.008427378, відповідно до якого банк надав їй кредит (грошові кошти) в розмірі 20 000 гривень строком на 30 місяців зі сплатою процентів в розмірі 16,5% річних від залишкової суми кредиту та кінцевим строком повернення - 30 січня 2024 року.
У пункті 1.10 договору зазначено, що позичальник доручає банку оплатити страховий внесок, за рахунок кредиту, в розмірі 3 060 гривень. Однак, вона коштів банку не надавала, а на вказану суму коштів було неправомірно збільшено тіло кредиту.
Також договором було встановлено щомісячну плату за послугу банку, яка за законом повинна надаватися безоплатно, вказані положення договору кредиту і додаткової угоди вважала несправедливими та такими, що повинні бути визнані судом недійсними.
Вважала, що вказані умови договору є несправедливими, оскільки суперечать принципу добросовісності, а їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Позивач зазначала, що вказаний договір містить пункт 1.10, згідно з яким позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 3 060 грн, проте вона жодних коштів банку не надавала, а на вказану суму коштів було неправомірно збільшено тіло кредиту. Окрім цього, представник ТзОВ "Нью Файненс Сервіс" не був присутнім під час укладення договору і його підпис відсутній на кожній сторінці договору. Договір містить тільки сканований підпис представника страхового агента і тільки на останній сторінці договору. Тому договір в цій частині (у частині оплати страхового внеску та всі умови що стосуються страхування) вважала неукладеним.
Посилалася на те, що вся заборгованість за зобов`язанням погашена, а тому на її думку зобов`язання повинно бути припинено у зв`язку з його виконанням.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсними з моменту укладення договору умови договору кредиту та страхування № В02.13057.008427378 від 30 липня 2021 року, укладеного між нею та АТ "Ідея Банк", якими передбачено, що за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з графіком щомісячних платежів та умовами цього договору, в частині оплати за обслуговування кредитної заборгованості;
- визнати неукладеними всі умови договору кредиту та страхування № В02.13057.008427378 від 30 липня 2021 року, укладеного між нею та АТ "Ідея Банк", що стосуються страхування;
- визнати припиненим зобов`язання за договором кредиту та страхування № В02.13057.008427378 від 30 липня 2021 року, укладеного між нею та АТ "Ідея Банк", внаслідок його повного виконання.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2022 року у складі судді Цуренка В. А. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсними з моменту укладення договору умови договору кредиту та страхування № В02.13057.008427378 від 30 липня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Ідея Банк", якими передбачено, що за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів та умови цього договору "Графік щомісячних платежів" в частині визначеної у даному "Графіку" оплати за обслуговування кредитної заборгованості.
Визнано неукладеними всі умови договору кредиту та страхування № В02.13057.008427378 від 30 липня 2021 року, між ОСОБА_1 та АТ "Ідея Банк", що стосуються страхування.
Визнано припиненим зобов`язання за договором № В02.13057.008427378 від 30 липня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Ідея Банк" внаслідок його повного виконання.
Рішення районного суду мотивовано тим, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови щодо плати за супроводження кредиту, і це є підставою для визнання такого положення недійсним. Що стосується умов договору щодо страхування, районний суд дійшов висновку, що оскільки вказаний договір не підписано, а у ОСОБА_2 відсутні повноваження від імені АТ "Ідея Банк" щодо укладання договорів страхування, то такий договір є неукладеним.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Ідея Банк" задоволено.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2022 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1, власноручно підписавши спірний договір, підтвердила факт її повідомлення про умови кредитування та всією інформацією за вказаним договором.
На момент укладення оспорюваного кредитного договору та протягом дії кредитного договору ОСОБА_1 не зверталася до банку із заявою про надання роз`яснень незрозумілих їй умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодилася зі всіма умовами такого договору.
З огляду на вказане апеляційний суд вважав, що умова договору № В02.13057.008427378 від 30 липня 2021 року щодо нарахування та оплати за обслуговування кредиту відповідає вимогам закону.
Апеляційний суд не погодився із висновком суду першої інстанції про те, що умови договору кредиту та страхування № В02.13057.008427378 від 30 липня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Ідея Банк", що стосуються страхування, є неукладеними, оскільки позивачка в письмовому вигляді підтвердила, що послуга страхування обирається нею добровільно, за власним бажанням, нею приймається публічна пропозиція на укладення договору і вона беззастережно приєднується до умов цього договору.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що не підлягає задоволенню позовна вимога про припинення зобов`язання внаслідок його виконання, оскільки вона є похідною від позовних вимог про визнання недійсними окремих умов договору та визнання окремих умов договору неукладеними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 березня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 листопада 2022 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають обставинам справи, отже, підлягають скасуванню. Вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення зобов`язання у зв`язку з повним виконанням.
Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 та постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України, оскільки апеляційний суд розглянув справу за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання та не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30 липня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ "Ідея Банк" було укладено договір кредиту та страхування № В02.13057.008427378, згідно з яким банк надав позивачці кредит (грошові кошти) в розмірі 20 000 гривень, строком на 30 місяців, зі сплатою процентів в розмірі 16,5% річних від залишкової суми кредиту та кінцевим строком повернення - 30 січня 2024 року.
Відповідно до умов договору (пункт 1.9) також встановлювалась плата щодо послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості.
До договору було надано графік щомісячних платежів за договором і відповідно до графіку (стовпчик 7 договору) розмір такої послуги становить 19 095 гривень 90 коп.
Договір містить пункт 1.10, відповідно до якого позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту в розмірі 3 060 гривень.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає не повністю.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині, що стосується сплати щомісячної комісії за обслуговування кредиту
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції, чинній на час укладення договору кредиту та страхування) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).