Постанова
Іменем України
04 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 507/1130/20
провадження № 61-6996св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б.І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Зеленогірська селищна рада Любашівського району Одеської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Божнюк Дар`єю Юріївною, на постанову Одеського апеляційного суду від 31 січня 2023 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області про захист права власності.
Позовна заява мотивована тим, що 10 червня 2020 року рішенням Любашівського районного суду Одеської області у справі № 507/461/20 задоволено його позов до Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області та за ним визнано право власності на житловий будинок, позначений літерою "А", загальною площею 12,5 кв. м, житловою площею 12,5 кв. м, площа під забудовою 18 кв. м на АДРЕСА_1, загальною вартістю 9 842 грн.
Зазначав, що звернувся до Зеленогірської селищної ради для отримання дозволу на розробку проекту відведення присадибної ділянки під успадкований житловий будинок, оскільки згідно з погосподарською книгою за вказаним будинком рахувалась присадибна ділянка 0,50 га. Однак, йому було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту відведення присадибної ділянки, так як земельна ділянка за вказаною адресою була передана іншій особі. Відповідачу було відомо про ухвалене судове рішення, однак 14 липня 2020 року Зеленогірською селищною радою Одеської області було ухвалено рішення № 732-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність". Відповідно до зазначеного рішення земельна ділянка площею 0,3387 га, кадастровий номер 5123381400:02:002:0094 було передано у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2, який і зареєстрував своє право власності на земельну ділянку. Вказана земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вважав вказане рішення селищної ради незаконним та таким, що підлягає скасування, так як воно порушує його права на спадкове майно.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_3 просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Зеленогірської селищної ради від 14 липня 2020 року № 732-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність";
- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер №5123381400:02:002:0094 загальною площею 0,3387 га на ім`я ОСОБА_2 ;
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 12 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів щодо конфігурації, розмірів земельної ділянки на АДРЕСА_2 щодо житлового будинку. Тому суд вважав, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами, що внаслідок ухвалення рішення Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області про затвердження рішення Зеленогірської селищної ради від 14 липня 2020 року № 732-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_2" були порушені його права на отримання земельної ділянки для обслуговування житлового будинку. При цьому районний суд зазначив, що клопотань про витребування доказів, призначення судових експертиз від позивача не надходило, а відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації він не оскаржував.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 31 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 12 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Зеленогірської селищної ради від 14 липня 2020 року № 732-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_2".
Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер №5123381400:02:002:0094, загальною площею 0,3387 га на ім`я ОСОБА_2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1, як власник об`єкта нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, якою він користується на тих самих умовах, на яких користувалася цією земельною ділянкою спадкодавець ОСОБА_4, набув права вимагати оформлення на своє ім`я документів щодо користування земельною ділянкою, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості -житловий будинок, та яка необхідна для його обслуговування.
Суд апеляційної інстанції посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, у якій зазначено, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.
Також апеляційний суд посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц щодо єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди.
Апеляційний суд зазначив, що, оскільки Зеленогірська селищна рада Любашівського району Одеської області передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,3387 га за адресою: АДРЕСА_2, яка перебуває на праві користування у ОСОБА_1 у зв`язку із прийняттям спадщини на домоволодіння за цією ж адресою, отже, порушені права ОСОБА_1 як користувача земельної ділянки підлягають захисту.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного суду від 31 січня 2023 року скасувати та залишити в силі рішення Любашівського районного суду Одеської області від 12 березня 2021 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Божнюк Д. Ю., мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доказам, що містяться у матеріалах справи та дійшов неправильного висновку про те, що позивач є належним землекористувачем спірної земельної ділянки, а його спадкодавці мали належно оформлене право користування цією земельною ділянкою.
Зазначає, що апеляційний суд застосував до спірних правовідносин законодавчий акт, а саме частини першу, другу, четверту статті 30 ЗК УРСР 1990 року, з порушенням положень статті 5 ЦК України, оскільки ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а ЗК УРСР 1990 року набрав чинності у грудні 1990 року. Відтак, ОСОБА_4 не успадкувала права користування земельною ділянкою на підставі зазначених норм ЗК УРСР.
Суд не взяв до уваги положення статті 106-1 ЗК УРСР 1970 року, у якій визначено, що перехід права власності на будівлю, розташовану в сільському населеному пункті, не тягне за собою переходу права користування присадибною земельною ділянкою. Надання присадибної земельної ділянки особі, до якої перейшло право власності на будівлю, провадиться на загальних підставах відповідно до вимог цього Кодексу.
Посилається на те, що позивачем не надано докази, що його права порушені. Також він не надав доказів з відображеною графічною площею, межами та конфігурацію будинку чи земельної ділянки, що накладається на земельну ділянку, надану йому у власність.
Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 128/2884/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Крім того, ОСОБА_2 зазначає що суд апеляційної інстанції помилково застосував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, які не підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають нормам матеріального права, відтак, оскаржувана постанова скасуванню не підлягає.
Посилається на те, що апеляційним судом правильно враховано принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, враховано обставину належності йому на праві власності житлового будинку й користування спірною земельною ділянкою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договору купівлі-продажу від 06 червня 1979 року ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_6 житловий будинок в с. Гвоздавка-2 Любашівського району Одеської області (а. с. 18).
Згідно з довідкою № 359 від 17 березня 2020 року ОСОБА_5 проживала в с. Гвоздавка Друга Любашівського району Одеської області, погосподарська книга № 82, особовий рахунок НОМЕР_1 (а. с. 20).
Відповідно до рішення Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області № 811-VII від 10 серпня 2018 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,40 га за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 28).
14 липня 2020 року Зеленогірською селищною радою Одеської області було ухвалено рішення № 732-VII "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність". Згідно з вказаним рішенням земельна ділянка площею 0,3387 га, кадастровий номер 5123381400:02:002:0094 була передана у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2, який і зареєстрував своє право власності на неї. Вказана земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 27, 29-30).
З огляду на інформацію з Державного земельного кадастру на право власності та речові права на земельну ділянку земельній ділянці площею 0,3387 га на АДРЕСА_2, яку надано у власність ОСОБА_2 присвоєно кадастровий номер 5123381400:02:002:0094 (а. с. 29-30).
Згідно з рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 10 червня 2020 року у справі № 507/461/20 за ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок, позначений літерою "А", загальною площею 12,5 кв. м, житловою площею 12,5 кв. м, площа під забудовою 18 кв. м на АДРЕСА_1, загальною вартістю 9 842 грн (а. с. 7-16).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності своє право власності на будинок на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зареєстрував 22 вересня 2020 року (а. с. 8)
Згідно з витягом із погосподарської книги № 82, особовий рахунок НОМЕР_1 за будинком, в якому проживала ОСОБА_5, станом на 01 червня 1979 року рахувалась земельна ділянка площею 0,50, в тому числі під забудовою - 0,01 без зазначення одиниць виміру (а. с. 21-24).
ОСОБА_1 подав 25 вересня 2020 року на ім`я голови Зеленогірської селищної ради заяву про надання дозволу на розробку документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а. с. 25).
З огляду на лист Зеленогірської селищної ради № 762/02-09 від 28 вересня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви, а саме в наданні дозволу на розробку документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а. с. 26).
З матеріалів цивільної справи № 507/461/20 вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дочка померлої ОСОБА_4 (мати позивача ОСОБА_1 ) проживала з січня 1990 року у с. Гвоздавка Друга Любашівського району Одеської області, а також використовувала будинок та присадибну ділянку своєї матері ОСОБА_5 .
Отже, ОСОБА_4 фактично успадкувала житловий будинок на АДРЕСА_2 після смерті матері ОСОБА_5 .
Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 13 грудня 2019 року серії НОЕ 085260, ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 за заповітом.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Божнюк Д. Ю., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої та третьої статті 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз`яснив судам, що положення статті 1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.