Постанова
Іменем України
16 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 523/1323/20
провадження № 61-6792св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Сметюх Веронікою Сергіївною, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2020 року у складі судді Малиновського О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2022 рокуу складі колегії суддів: Сегеди С. М., Вадовської Л. М., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним.
Позов обґрунтований тим, що їй на праві приватно] власності належить квартира АДРЕСА_1 .
02 липня 2019 року, під час проведення її медичного обстеження, в неї було виявлено стан п/о лікування, резидуальні елементи утворення у правому поперечному синусі та субтеноторіального із правої сторони, поренцефалічну кісту лобової та тім`яної частини, у зв`язку з чим вона за станом здоров`я потребувала та на цей час потребує постійного стороннього догляду й допомоги.
Вказувала, що її дочка ОСОБА_2 відмовилася надавати їй матеріальну допомогу на лікування, а погодилася таку надавати, за умови, що вона подарує їй зазначену квартиру.
Тому 03 липня 2019 року був укладений договір дарування № 1182, згідно з яким вона подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 40,4 кв. м, житловою площею 29,8 кв. м.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка стверджувала, що вказаний договір дарування вона уклала під впливом тяжких життєвих обставин і на вкрай невигідних умовах, оскільки вона є особою з інвалідністю другої групи, страждає низкою тяжких хвороб, а спірна квартира є єдиним житлом, де вона зареєстрована та проживає, оплачує комунальні послуги.
Просила визнати договір дарування від 03 липня 2019 року № 1182 недійсним.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2020 року, яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2022 року, позов задоволено. Визнано договір дарування спірної квартири від 03 липня 2019 року № 1182, укладеного між ОСОБА_1, в інтересах та від імені якої діяла за довіреністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Трубачовою Н. О., недійсним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів мотивовані тим, що зазначені обставини, на які посилається позивачка, як на підставу своїх вимог, як кожна обставина окремо, та і в їх сукупності, є тяжкими в розумінні статті 233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір укладено на вкрай невигідних умовах для неї, а тому є підстави для визнання оспорюваного договору дарування недійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року ОСОБА_2 через адвоката Сметюх В. С. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2022 року, просила їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 216/6077/14-ц (провадження № 61-13459св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 712/4728/16-ц (провадження
№ 61-21177св18), у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року (провадження № 6-551цс16).
Оскільки оскаржуваний договір було укладено у липні 2019 року, а частина наданих позивачем епікризів та доказів існування хвороби датується ще січнем 2019 року, тобто задовго до укладення правочину, тому хвороба, що була діагностована у ОСОБА_1 не підтверджує існування тяжких обставин, внаслідок яких вона була вимушена укласти договір дарування.
Для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України необхідна сукупність умов, зокрема: наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин; правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.
Крім того, особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Також з урахуванням безоплатності договору дарування і відсутності зі сторони обдаровуваного зустрічного надання для дарувальника, то умови договору дарування фактично немає з чим порівняти. Тому договір дарування не може визнаватися недійним на підставі статті 233 ЦК України.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13 вересня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С. В., реєстровий номер 2819, була власником квартири АДРЕСА_1 .
У лютому 2019 року під час медичного обстеження у ОСОБА_1 було виявлено об`ємне утворення ЗЧЯ із правої сторони, зокрема поренцефалічна кіста лобової та тім`яної лівої частини.
У травні 2019 року стан здоров`я ОСОБА_1 погіршився та 23 травня 2019 року їй було проведено операцію на головному мозку з видалення пухлини.
Під час люмбального дренування, яке проводилось 04 червня 2019 року, ОСОБА_1 захворіла на менінгіт та як наслідок до стійкої втрати працездатності.
Перебуваючи в лікарні, після проведеної операції, ОСОБА_1 видала на ім`я ОСОБА_3 довіреність від 20 червня 2019 року на розпорядження її майном, а також заяву про надання дозволу на укладання договору дарування, у зв`язку із зареєстрованими у спірній квартирі малолітніми дітьми. Довіреність та заяву посвідчив приватний нотаріус Трубачова Г. І. (т. 1, а. с. 150).
З лікарні ОСОБА_1 була виписана 03 липня 2019 року. На сьогодні позивачка є особою, яка самостійно не ходить, та потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до договору дарування від 03 липня 2019 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трубачовою Н. О., реєстровий номер 1182, ОСОБА_3, діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .(т. 1, а. с. 31).
Вказана квартира є єдиним житлом позивачки, в якій вона після укладання договору дарування продовжує проживати.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з частинами першою-третьою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.