Постанова
Іменем України
12 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 308/3956/15-ц
провадження № 61-8074св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Ракущинцем Андрієм Андрашовичем, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 серпня 2021 року у складі судді Бенца К. К. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 липня 2022 року у складіколегії суддів: Мацунича М. В., Кожух О. А., Собослоя Г. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", після зміни назви - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі також - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що 13 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк", назву якого змінено на ПАТ КБ "ПриватБанк"), та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 011Є/V-U.
Згідно з умовами кредитного договору банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 100 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12 березня 2018 року включно.
ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та нараховані за користування кредитом відсотки щомісячними платежами.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 13 березня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі № 453.
ЗАТ КБ "ПриватБанк" виконало свої зобов`язання за кредитним договором від 13 березня 2008 року № 011Є/V-U.
Однак ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, у розмірі та строки, визначені кредитним договором, не виконує.
Вимогу банку про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором відповідач проігнорував.
У зв`язку з невиконанням відповідачем належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість, яка станом на 16 лютого 2015 року становить 72 211,75 дол. США, що еквівалентно 1 880 393,92 грн, з яких: 55 961,08 дол. США - заборгованість за кредитом; 11 071,79 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 731,08 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 9,60 дол. США -штраф (фіксована частина); 3 438,20 дол. США - штраф (процентна складова).
Просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 72 211,75 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: магазин продовольчих товарів та кафетерій, загальною площею 75,20 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки від імені ПАТ КБ "ПриватБанк".
Під час розгляду справи, 03 березня 2020 року, відповідно до статті 49 ЦПК України АТ КБ "ПриватБанк" подало до суду заяву про зміну предмета позову та просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 13 березня 2008 року № 011Є/V-U у розмірі 72 211,75 дол. США, що еквівалентно 1 880 393,92 грн, з яких: 55 961,08 дол. США - заборгованість за кредитом; 11 071,79 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 731,08 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 9,60 дол. США - штраф (фіксована частина); 3 438,20 дол. США - штраф (процентна складова).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 серпня 2021 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 13 березня 2008 року № 011Є/V-U у сумі 65 207,95 дол. США, з яких: 55 961,08 дол. США - заборгованість за кредитом; 9 246,87 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що усупереч умовам договору ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання щодо погашення кредиту та відсотків, у результаті чого станом на 16 лютого 2015 року у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 72 211,75 дол. США, що еквівалентно 1 880 393,92 грн.
На виконання статей 12, 13 ЦПК України відповідач не спростував наданий розрахунок заборгованості.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором банк надіслав на його адресу вимогу від 23 грудня 2014 року про дострокове повернення частини позики, що залишилася.
Оскільки банк реалізував своє право на дострокове повернення кредитної заборгованості відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, надіславши відповідачу відповідну вимогу, нарахування відсотків після такої вимоги є неправомірним.
Отже, стягненню підлягає заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 9 246,87 дол. США станом на 11 грудня 2014 року.
Пунктом 6.1. кредитної угоди передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позичальник зобов`язаний сплачувати банку пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), яка діяла в період, за який стягується пеня від простроченої суми за кожен день прострочення.
Оскільки розмір пені, визначений законодавством України та погоджений сторонами у кредитному договорі, пов`язаний із розміром облікової ставки НБУ, встановлення якої не передбачено для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
Відповідно до частини першої, третьої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Отже, вимоги про застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов`язань, визначених в іноземній валюті, можуть заявлятися лише в національній валюті України (гривні).
Враховуючи це, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені, нарахованої в іноземній валюті.
Крім того, за порушення позичальником грошових зобовʼязань за кредитним договором позивач одночасно нарахував пеню та штрафи, що вказує про застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення договірного зобов`язання, що суперечить вимогам частини першої статті 61 Конституції України та частині третій статті 509 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 липня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1,від імені якого діє адвокат Ракущинець А.А., залишенобез задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 серпня 2021 року скасовано в частині відмови у позові щодо частини відсотків і пені та постановлено у цій частині постанову про задоволення позову.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" кредитну заборгованість у розмірі 840,21 дол. США відсотків за користування кредитом, та у розмірі 32 182,32 грн пені. Вирішено питання про розподіл судових витрат (у розмірі 5 835,41 грн).
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач неналежним чином виконував умови кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування коштами, у результаті чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банка.
Однак, надіславши на його адресу вимогу від 23 грудня 2014 року про дострокове повернення частини позики, що залишилася, банк змінив строк повернення кредиту.
При цьому правове значення має момент надсилання вимоги про дострокове повернення кредиту, а не момент її складання.
Банк просить стягнути відсотки у розмірі 10 008,08 дол. США станом на 11 січня 2015 року, з чим погодився суд апеляційної інстанції.
Щодо стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором, то суд апеляційної інстанції встановив правомірність її нарахування відповідно до умов договору, однак, враховуючи необхідність її стягнення у національній валюті України, встановлений сторонами строк позовної давності до 5 років, а також позовну вимогу банку, дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 пені в сумі 32 182,32 грн, що за курсом НБУ еквівалентно 1 235,88 дол. США.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Ракущинця А. А. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 серпня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 липня 2022 року, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у позові у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна мотивована таким.
Суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги та в межах заявлених позовних вимог. Змінювати за власним розсудом предмет і підставу позову суд апеляційної інстанції не уповноважений. Суд апеляційної інстанції не врахував усталену судову практику Верховного Суду щодо незаконності нарахування та стягнення пені в дол. США., а також, що борг за кредитним договором не підтверджується розрахунком заборгованості банку.
За прострочене зобов`язання, виражене в іноземній валюті, пеня має обчислюватися і стягуватися в національній валюті України. При цьому саме у гривні пеня повинна обчислюватися щоденно (на момент щоденного прострочення зобов`язання).
Оскільки позивач 23 грудня 2014 року звернувся до позичальника з вимогою про дострокове погашення кредитної заборгованості, нараховані після цієї дати відсотки за користування кредитом, не підлягають стягненню. Крім того, суд апеляційної інстанції неправильно розрахував розмір відсотків, які підлягають стягненню.
Заявивши в процесі розгляду справи нові позовні вимоги, позивач не сплатив за неї судовий збір.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18, від 27 березня 2019 року у справі № 220/421/17, провадження № 14-603цс18, від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 905/1923/16, від 13 липня 2018 року у справі № 916/2393/17, від 06 березня 2019 року у справі № 916/4692/15, від 23 листопада 2018 року у справі № 922/4404/17, від 06 березня 2019 року у справі № 916/4692/15, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, провадження № 61-22158св19, від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, провадження № 61-517св18, у постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 909/660/14, від 11 березня 2015 року, провадження № 6-16цс15, від 04 липня 2011 року, провадження № 3-62гс11, від 26 грудня 2011 року, провадження № 3-141гс11; суд встановив обставини, що мають значення, на підставі недопустимих доказів.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" заперечує проти доводів ОСОБА_1 в особі адвоката Ракущинця А. А., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що у зв`язку невиконанням зобов`язань за кредитним договором у відповідача станом на 16 лютого 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 72 211,75 дол. США. Наданий банком розрахунок заборгованості є інформаційним документом за результатами обробки фактичного операційного руху грошових коштів за рахунками кредитної угоди, а також відображає стан нарахування в певні періоди часу. Відповідач не спростував наданий банком розрахунок заборгованості.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційні провадження відкриті з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 березня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитну угоду № 011Є/V-U, згідно з умовами якої банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 100 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення не пізніше 12 березня 2018 року.
За умовами кредитної угоди від 13 березня 2008 року ОСОБА_1 зобов`язався щомісяця в період настання сплати грошових коштів (щомісячний платіж) надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно з кредитним договором (т. 1, а. с. 11-16).
Згідно з пунктом 2.2.2 кредитної угоди від 13 березня 2008 року № 011Є/V-U позичальник зобов`язався сплатити банку відсотки за користування кредитними коштами відповідно до пунктів 2.3.1, 2.3.2, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 цієї угоди, а також пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договорів про видачу траншів, які є невід`ємною частиною цієї угоди.
Встановлено, що ОСОБА_1 отримав суму кредиту у розмірі 100 000,00 дол. США, що підтверджується заявою на видачу готівки (т. 1, а. с. 9).
На забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань щодо повернення суми кредиту за кредитною угодою між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 13 березня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 453.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим банком, станом на 16 лютого 2015 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором від 13 березня 2008 року № 011Є/V-U становить 72 211,75 дол. США, що за курсом 26,04 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16 лютого 2015 року складає 1 880 393,92 грн, з яких: 55 961,08 дол. США - заборгованість за кредитом; 11 071,79 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 731,08 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 9,60 дол. США - штраф (фіксована частина); 3 438,20 дол. США - штраф (процентна складова) (т. 1, а. с. 3-5).
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, ПАТ КБ "ПриватБанк" надіслало на його адресу вимогу про дострокове повернення частини позики, що залишилася, від 23 грудня 2014 року (т. 1, а. с. 7-8).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме заборгованості за простроченими процентами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.