Постанова
Іменем України
16 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 710/58/22
провадження № 61-6202св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Сільськогосподарське приватне підприємство "Павлівське",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2022 року у складі судді Симоненко О. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 червня 2022 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Вініченка Б. Б., Нерушак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства "Павлівське" (далі - СПП "Павлівське"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним та скасування державної реєстрації.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 6, 4984 га, кадастровий номер 7125785200:04:001:0450, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку (далі - земельна ділянка).
20 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та СПП "Павлівське" було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 7 років до 20 лютого 2023 року. Договір зареєстрований 26 лютого 2016 року.
У подальшому 19 серпня 2021 року ОСОБА_2 внаслідок помилки уклав із СПП "Павлівське" договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на 50 років (далі - спірний договір). Договір зареєстрований 19 серпня 2021 року.
Сторони уклали договір емфітевзису земельної ділянки, незважаючи на чинний договір оренди цієї ж земельної ділянки.
27 жовтня 2021 року ОСОБА_2 подарував йому земельну ділянку.
Внаслідок укладення спірного договору СПП "Павлівське" отримало право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, що перешкоджає йому реалізувати право власності на земельну ділянку.
Спірний договір є недійсним, оскільки укладений під час дії договору оренди землі.
Просив суд визнати недійсним спірний договір, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 серпян 2021 року, індексний номер 59986298, прийняте на підставі спірного договору.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 09 червня 2022 року, у позові відмовлено. Рішенням суду першої інстанції стягнено з ОСОБА_1 на користь СПП "Павлівське" судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 оскаржив спірний договір як заінтересована особа, права якої порушуються вчиненням цього правочину.
ОСОБА_1 був достеменно обізнаний про те, що СПП "Павлівське" вже було користувачем земельної ділянки, яку він прийняв у дар.
Позивач не довів порушенння його права власності на земельну ділянку укладеним спірним договором, що само по собі є підставою для відмови у позові. Водночас суди не встановили і охоронюваного законом інтересу позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 09 червня 2022 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний договір є недійсним, оскільки не відповідає вимогам законодавства, укладений до закінчення дії договору оренди землі, згідно з яким земельна ділянка знаходилась у законному користуванні відповідача.
Суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, провадження № 12-97гс18, від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17, провадження № 14-330цс18, від 28 листопада 2018 року у справі № 823/1508/16, провадження № 11-1042апп18, від 05 грудня 2018 року у справі № 815/2072/17, провадження № 11-815апп18, від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, провадження № 14-25цс19, від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, провадження № 14-74цс19, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, провадження № 14-436цс19, Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2540цс16,
Аргументи інших учасників справи
Відзив СПП "Павлівське", поданий адвокатом Терещенком С. І., мотивований тим, що 18 серпня 2021 року між ОСОБА_2 та СПП "Павлівське" укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди, запис про припинення права внесено 19 серпня 2021 року.
Позивач не довів укладення спірного договору під впливом помилки, та оскільки не був стороною цього договору не довів порушення своїх прав чи інтересів його укладенням.
Просив стягнути з ОСОБА_3 на користь СПП "Павлівське" понесені витрати на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 3 000,00 грн.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 20 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та СПП "Павлівське" укладено договір оренди землі № 73, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння земельну ділянку.
Відповідно до пункту 3.1. договору оренди строк його дії становить 7 років, а саме з 20 лютого 2016 року до 20 лютого 2023 року включно з урахуванням періоду ротації основної сівозміни.
Згідно з актом приймання-передання від 20 лютого 2016 року орендодацець передав земельну ділянку орендарю.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03 березня 2016 року № 54529032 26 лютого 2016 року зареєстровано речове право оренди земельної ділянки № 13525052.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09 червня 2016 року № 61049180 кадастровий номер земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на землю від 04 листопада 2006 року, серія ЯГ № 637979, змінений на 7125785200:04:001:0450.
19 серпня 2021 року між ОСОБА_2 та СПП "Павлівське" укладено спірний договір, предметом якого є земельна ділянка, кадастровий номер 7125785200:04:001:0450, строк дії договору становить 50 років.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 271718984 від 25 серпня 2021 року право користування земельною ділянкою зареєстроване 19 серпня 2021 року на підставі спірного договору.
27 жовтня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, відповідно до якого дарувальник подарував, а обдарований прийняв у дар земельну ділянку.
27 жовтня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. зареєстровано право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (частина першастатті 81 ЗК України).
Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 102-1 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.