Постанова
Іменем України
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 205/6968/19
провадження № 61-8792 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Кузьмінов Дмитро Валерійович,
відповідачі: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби
у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державна казначейська служба України,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьмінова Дмитра Валерійовича, на рішення Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська від 13 серпня 2020 рокуу складі судді Басової Н. В.
та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023 року
у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Новокодацького відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Дніпро) (далі - Новокодацький ВДВС у м. Дніпрі), Державної казначейської служби України(далі - ДКС України), третя особа -
ОСОБА_2, в якому просила суд відшкодувати їй з Державного бюджету України збитки у розмірі 1 700 000,00 грн, а також 170 000,00 грн у рахунок компенсації моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2019 року у справі № 206/6779/18 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошові кошти за договором позики у розмірі 1 700 000,00 грн та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 200,00 грн.
Вказувала, що вона не була боржником у вказаній справі. Проте, у рамках примусового виконання Новокодацьким ВДВС у м. Дніпрі вказаного судового рішення з її рахунку, відкритого в акціонерному товаристві комерційному банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), було незаконно списано грошові кошти у розмірі 1 757 769,35 грн.
На підставі її заяв Новокодацьким ВДВС м. Дніпра було проведено перевірку, у результаті якої скасовано всі постанови державного виконавця, за якими з неї стягнуто грошові кошти, а виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання (пункт 9 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження").
Разом із цим, Новокодацький ВДВС у м. Дніпрі не повернув списані
з її карткового рахунку в межах указаного виконавчого провадження грошові кошти у розмірі 1 757 769,35 грн. Після її звернення
до Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі у серпні 2019 року їй повернуто грошові кошти у розмірі 57 769,35 грн, які було стягнуто у рахунок виконавчого збору. Однак, грошові кошти у розмірі 1 700 00,00 грн їй не повернуто, оскільки їх перераховано стягувачу - ОСОБА_2 . Тобто Новокодацький ВДВС у м. Дніпрі завдав їй збитків, які підлягають відшкодуванню
з Державного бюджету України.
Крім того, такими діями Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі їй завдано моральну шкоду, так як позбавлення її грошових коштів завдало
їй душевних страждань, порушило звичний стиль життя, яку вона оцінила
у 170 000,00 грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2020 року, з урахуванням ухвали цього самого суду від 28 серпня 2020 року про виправлення описки, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено незаконності дій державного виконавця Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі. Вказане є процесуальним обов`язком саме позивача (статті 12,
81 ЦПК України). Зокрема, ОСОБА_1 не надала суду судового рішення, яким встановлено незаконність рішень і дій державного виконавця.
Суд першої інстанції застосував відповідні норми ЦК України, що регулюють питання відшкодування шкоди, ЦПК України, що регулюють питання доказів та доказування, а також судового контролю за виконанням судових рішень, та Закону України "Про виконавче провадження", врахував судову практику Верховного Суду.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката
Кузьмінова Д. В., залишено без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2020 року, з урахуванням ухвали цього самого суду від 28 серпня 2020 року про виправлення описки, залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьмінова Д. В., задоволено частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-15527св21).
У вказаній постанові Верховний Суд указав про те, що Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському
та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Другий Правобережний ВДВС у Чечелівському та Новокадацькому районах м. Дніпра)
є правонаступником Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі, тобто є належним відповідачем.
Останньою постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 травня
2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката
Кузьмінова Д. В., залишено без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1
не оскаржувала дії державного виконавця, а в матеріалах справи відсутні докази преюдиційної неправомірності дій державного виконавця щодо перерахунку коштів, які належать позивачці. При цьому у спірних правовідносинах винну особу не встановлено й у рамках відповідного кримінального провадження.
Факт того, що за результатами перевірки виконавчого провадження
№ НОМЕР_1 постановою начальника Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі
від 05 липня 2019 року було скасовано постанови від 29 травня 2019 року про: відкриття виконавчого провадження, арешт коштів боржника, стягнення виконавчого збору, й винесено повідомлення про повернення виконавчого документа без виконання не підтверджує неправомірність дій державного виконавця.
Апеляційний суд застосував ті самі норми матеріального права, що й суд першої інстанції, врахував судову практику Верховного Суду й вказав про те, що у спірних правовідносинах суд не повинен самостійно вирішувати питання щодо правомірності дій державного виконавця, без оскарження
в судовому порядку його дій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьмінова Д. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Крім того, судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи
між суддями від 15 червня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Білоконь О. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.
До відкриття касаційного провадження у цій справі суддями Верховного Суду: Білоконь О. В., Осіяном О. М., Сакарою Н. Ю., заявлено самовідвід
із підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року заяви про самовідвід указаних суддів задоволено, касаційну скаргу передано на повторний автоматизований розподіл.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 липня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Синельникову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Шипович В. В.
До відкриття касаційного провадження у цій справі суддями Верховного Суду: Синельниковим Є. В. та Шиповичем В. В., також заявлено самовідвід із підстав, визначених пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2023 року заяви про самовідвід указаних суддів задоволено, касаційну скаргу передано на повторний автоматизований розподіл.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 липня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії:
Гулько Б. І., Коломієць Г. В.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив
на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 03 жовтня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді,
які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьмінов Д. В., мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не встановлено фактичні обставини справи й не надано належної правової оцінки поданим ОСОБА_1 доказам. Зокрема, за результатами перевірки виконавчого провадження № НОМЕР_1 начальником Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі
05 липня 2019 року винесено постанову, якою: скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 29 травня 2019 року; скасовано постанову про арешт коштів боржника від 29 травня 2019 року; скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 29 травня 2019 року; винесено повідомлення про повернення виконавчого документа
без виконання. Виконавчий документ, на підставі якого було списано грошові кошти, судом не видавався. Усі виконавчі дії та прийняті
у виконавчому провадженні постанови були незаконними.
Позивачем у справі доведено, а Новокодацьким ВДВС у м. Дніпрі визнано, обов`язок останнього повернути безпідставно списані грошові кошти.
При цьому частина коштів повернуті ОСОБА_1 . Проте, грошові кошти
у розмірі 1 700 000,00 грн перераховані стягувачу - ОСОБА_2,
а не ОСОБА_1
ОСОБА_1 довела неправомірність дій органу державної виконавчої служби, наявність шкоди та причинний зв`язок між такими діями і завданою шкодою, а тому висновки судів про недоведеність позовних вимог безпідставні. У цій частині посилається на відповідні норми ЦК України
та судову практику Верховного Суду України, Верховного Суду.
З урахуванням наведеного та правових позицій Верховного Суду, посилається на наявність правових підстав для відшкодування на її користь не лише збитків, а й моральної шкоди у визначеному у позові розмірі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокадацькому районах м. Дніпра, в якому останній просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ОСОБА_1 не оскаржувала дії державного виконавця, відповідних доказів суду не надала. Вона безпідставно хоче стягнути ці кошти
з держави, а не від їх отримувача - ОСОБА_2 . При цьому про списання грошових коштів вона дізналася 07 червня 2019 року, проте з вимогою повернути їх звернулася лише 20 червня 2019 року. Крім того, позивачка
не довела задання їй моральної шкоди.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою заступника начальника Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі
від 29 травня 2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1
із виконання виконавчого листа № 206/6779/18, виданого 22 квітня
2019 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 1 700 000,00 грн
(а. с. 30-31, 32, т. 1).
Постановою заступника начальника Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі
від 29 травня 2019 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться
на банківському рахунку ОСОБА_1 (а. с. 102, т. 1).
04 червня 2019 року із карткового рахунку ОСОБА_1 на підставі вищевказаного виконавчого листа № 206/6779/18 списано грошові кошти
у розмірі 1 870 138,28 грн.
Грошові кошти у розмірі 1 870 138,28 грн, що надійшли 07 червня 2019 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого провадження № НОМЕР_1 про стягнення грошових коштів
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1 700 000,00 грн, перераховано: ОСОБА_2 - 1 700 000,00 грн; 170 000,00 грн - виконавчий збір; 138,28 грн - витрати ГУЮ (а. с. 107, т. 1).
Грошові кошти у розмірі 1 700 000,00 грн 11 червня 2019 року перераховано на рахунок стягувача - ОСОБА_2, що підтверджується копією платіжного доручення від 11 червня 2019 року № 4805 (а. с. 108, т. 1).
Постановою начальника Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі від 13 червня 2019 року виконавче провадження № НОМЕР_1 закінчено у зв`язку
з виконанням вимог виконавчого документа в повному обсязі
(а. с. 111, т. 1).
У зв`язку з перевіркою виконавчого провадження № НОМЕР_1 постановою виконуючого обов`язки начальника Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі
від 25 червня 2019 року скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 13 червня 2019 року, направлено на адресу стягувача лист щодо повернення помилково перерахованих коштів у розмірі 102 156,74 грн (а. с. 119, т. 1).
Згідно з листом Самарського районного суду м. Дніпропетровська
від 03 липня 2019 року № 9/99/2019 10 грудня 2018 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська подано позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та присвоєно єдиний унікальний номер 206/6779/19. Виконавчий лист, який перебуває
на виконанні у Новокодацькому ВДВС у м. Дніпрі не відповідає виконавчому листу, який видавався Самарським районним судом м. Дніпропетровська, оскільки форма відрізняється від оригіналу; у верхньому куті не зазначено номер провадження; зазначені інші учасники судового процесу, в оригіналі: ОСОБА_4 до ОСОБА_3 ; у наданій копії виконавчого листа сторонами є ОСОБА_5 до ОСОБА_6, відповідно і всі інші дані відрізняються від оригіналу; секретар Соловйова О. В. не може видавати виконавчий лист, оскільки вона не є секретарем суду; так само на печатці суду відображені не всі символи, а саме перед і після слова "Україна"
не має такого символу "*"; дата видачі виконавчого листа в оригіналі
15 квітня 2019 року, а в наданій копії 22 квітня 2019 року (а. с. 14, т. 1).
Відповідно до листа Самарського районного суду м. Дніпропетровська
від 03 липня 2019 року № 9/100/2019 станом на 03 липня 2019 року
у провадженні суду цивільних справ відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надходило та не перебувало; виконавчий лист про примусове виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судом не видавався (а. с. 132, т. 1).
За результатами перевірки виконавчого провадження № НОМЕР_1 винесено постанову начальника Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі від 05 липня
2019 року, якою: скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 29 травня 2019 року; скасовано постанову про арешт коштів боржника від 29 травня 2019 року; скасовано постанову
про стягнення виконавчого збору від 29 травня 2019 року; винесено повідомлення про повернення виконавчого документу без виконання
(а. с. 134, т. 1).
Грошові кошти у розмірі 57 765,87 грн, що повернулися на депозитний рахунок відділу 11 липня 2019 року, відповідно до статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" перераховано ОСОБА_1
(а. с. 173, 177, т. 1).
У відповідь на заяву ОСОБА_1 від 22 липня 2019 року
до Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі про повернення незаконно списаних грошових коштів останній листом від 05 серпня 2019 року № 45193 повідомив, що кошти у розмірі 57 765,87 грн перераховані на її рахунок; щодо повернення коштів у сумі 1 700 000,00 грн, які перераховані ОСОБА_2, державним виконавцем 08 липня 2019 року направлено лист щодо повернення коштів. Станом на 05 серпня 2019 року кошти на депозитний рахунок відділу не повернулися. Також 15 липня 2019 року направлено повідомлення до правоохоронного органу щодо реагування відповідно
до вимог законодавства (а. с. 176, т. 1).
До Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 06 грудня
2019 року внесено відомості за номером 42019040000000746 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою
статті 190 КК України (шахрайство), у зв`язку з тим, що невстановлена особа, діючи умисно з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, надала до Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі виконавчий лист
№ 206/6779/18, виданий 22 квітня 2019 року Самарським районним судом
м. Дніпропетровська, який містить ознаки підробки, про стягнення
з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 700 000,00 грн, на виконання якого на підставі вимоги державного виконавця від 03 травня 2019 року
з карткового рахунку ОСОБА_1, відкритого в АТ КБ "ПриватБанк",
07 червня 2019 року списані грошові кошти у розмірі 1 757 769,35 грн,
чим завдано ОСОБА_1 шкоду в особливо великому розмірі
(а. с. 56-58, т. 3).
Указане кримінальне провадження було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення) (а. с. 203-205, т. 4).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої
цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьмінова Д. В., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої
або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання
про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,
які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи
чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної
в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства,
що регулює спірні відносини.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи
на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання
або оспорювання.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див.: пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).
Під способами захисту субʼєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав
та вплив на порушника.
Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором,
та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону.
Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового
або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право
або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити
до відновлення порушеного права позивача.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі, правонаступником якого є Другий Правобережний ВДВС у Чечелівському та Новокадацькому районах м. Дніпра, ДКС України, третя особа - ОСОБА_2,
про відшкодування шкоди.
У позові ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державного бюджету України на її користь збитки у розмірі 1 700 000,00 грн, а також
170 000,00 грн у рахунок компенсації моральної шкоди.
Позивачка посилалася на те, що державним виконавцем безпідставно стягнуто з її банківського рахунку грошові кошти у виконавчому проваджені з виконання виконавчого документа, який не видавався судом і в якому вона не є боржником. Разом із цим, грошові кошти державним виконавцем їй не повернуто.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того,
що ОСОБА_1 не довела преюдиційну неправомірність дій державного виконавця при перерахунку коштів, які належать останній, так як у судовому порядку не оскаржила дії державного виконавця.
Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції.
Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обовʼязків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди
є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому
або більшому розмірі (частини перша, третя статті 22 ЦК України).
Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Стаття 56 Конституції України закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної
та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями
чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим
або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до статті 1174 цього самого Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування
при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.