Постанова
Іменем України
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 127/9859/14-ц
провадження № 61-7732 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом),
відповідачі: Лука-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області; ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом); ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 та ОСОБА_6, правонаступники ОСОБА_7 ; Вінницька міська рада (відповідач за зустрічним позовом),
треті особи: управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області, департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня
2017 року у складі судді Сичука М. М., постанову Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 02 травня 2023 року, постановлених у складі колегії суддів: Стадника І. М., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 .
У травні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області (далі - Лука-Мелешківська СР, сільська рада), ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: управління Держземагентства у Вінницькому районі Вінницької області (далі - управління Держземагентства), реєстраційна служба Вінницького міського управління юстиції Вінницької області (далі - реєстраційна служба),
про визнання недійсними рішень сільської ради, їх скасування, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки
та витребування земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що на підставі договорів купівлі-продажу від 29 липня 2005 року № 4598 та № 4594 вона
є власником земельних ділянок АДРЕСА_1 та
АДРЕСА_2, загальною площею 0,2000 га, їй було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ЯА № 923250, зареєстрований під № 010500301249.
Попереднім власником земельної ділянки № НОМЕР_1, згідно з державним актом на право приватної власності на землю, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів
від 04 листопада 1997 року № 1143, був ОСОБА_9, а власником земельної ділянки № НОМЕР_2 - ОСОБА_10 (державний акт на право приватної власності на землю, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 25 грудня 1997 року № 1416).
У 2013 році вона з`ясувала, що належна їй земельна ділянка накладається на земельні ділянки, власниками яких є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Останні набули право власності на земельні ділянки на підставі рішень Лука-Мелешківської СР від 30 січня 1998 року та від 25 січня 2005 року відповідно. Крім того, встановлено можливе суміщення належних
їй на праві власності земельних ділянок додатково із земельними ділянками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4, власниками яких є ОСОБА_11 та ОСОБА_4 .
Відповідно до листа управління містобудування та архітектури
Вінницької МР від 27 липня 2007 року та схеми земельних ділянок,
що знаходяться на межі міста Вінниці та села Луки-Мелешківського, належні їй земельні ділянки більшою своєю частиною знаходяться у межах міста Вінниці.
Позивач вважала, що рішення Лука-Мелешківської СР у частині передачі земельних ділянок у приватну власність вищевказаним особам
є недійсними, так як прийняті поза межами повноважень сільської ради, порушують її право власності на земельні ділянки, оскільки вона позбавлена можливості перереєструвати своє право власності на земельні ділянки, розпоряджатися ними як власник. При цьому надання
їй у власність земельних ділянок АДРЕСА_1,
АДРЕСА_2, відбулося законно, а розпорядження іншими землями поза межами населеного пункту, здійснене Лука-Мелешківською СР, суперечить законодавству та знаходиться за межами повноважень сільської ради.
Державні акти на право приватної власності на землю, видані на підставі відповідних рішень сільської ради, на її думку, підлягають визнанню недійсними та скасуванню.
З урахуванням наведеного та заяв про уточнення позовних вимог,
ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсними та скасувати: рішення 10 сесії 22 скликання
Лука-Мелешківської СР від 04 грудня 1996 року у частині передачі земельної ділянки, площею 306 кв. м, у приватну власність ОСОБА_4,
що суміщається із земельною ділянкою належною їй на праві власності
та входить у межі міста Вінниці; рішення 14 сесії 22 скликання
Лука-Мелешківської СР від 30 січня 1998 року у частині передачі земельної ділянки, площею 585 кв. м, у приватну власність ОСОБА_3,
що суміщається із земельною ділянкою, належною їй на праві власності
та входить у межі міста Вінниці; рішення 20 сесії 4 скликання
Лука-Мелешківської СР від 25 січня 2005 року у частині затвердження технічної документації та видачі державного акта на земельну ділянку, площею 272 кв. м, ОСОБА_7, що суміщається із земельною ділянкою, належною їй на праві власності та входить у межі міста Вінниці;
- визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку, видані: ОСОБА_4, зареєстрований за № 146 від 26 вересня
1997 року; ОСОБА_3, зареєстрований за № 514 від 15 липня
1998 року; ОСОБА_7, зареєстрований за № 010582800359 від 27 травня 2008 року;
- витребувати від ОСОБА_2 на свою користь земельну ділянку
для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510100000:03:59:0059, належну їй на підставі державного акта на праві власності на земельну ділянку серії ЯА № 923250, зареєстрованого
15 листопада 2005 року за № 010500301249.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом
до ОСОБА_1, Вінницької міської ради (далі - Вінницька МР), треті особи: управління Держземагентства, реєстраційна служба, про визнання незаконним та скасування державного акта.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 зазначала,
що відповідно до висновку експерта відділу оцінки майна та судових експертиз Вінницької торгово-промислової палати за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 18 листопада
2015 року № ОС-180 (далі - висновок судової земельно-технічної експертизи від 18 листопада 2015 року № ОС-180), проведеної у цій справі на підставі ухвали суду першої інстанції від 10 жовтня 2014 року, встановлено часткове суміщення належної їй земельної ділянки та земельної ділянки,
яка належить ОСОБА_1 . Указане порушує її права як власника земельної ділянки.
Із цих підстав уважала незаконним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯА № 923250, виданий на ім`я
ОСОБА_1 на земельні ділянки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 із кадастровими номерами: 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059, а тому просила суд визнати його недійсним та скасувати.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня
2015 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа розглядалася судами неодноразово.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня
2016 року прийнято до провадження зустрічний позов ОСОБА_4
до ОСОБА_1, Вінницької МР, треті особи: управління Держземагентства, реєстраційна служба, про визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, який об`єднано з первісним позовом ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_2 .
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня
2016 року зустрічний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 лютого
2017 року замінено третіх осіб у справі: управління Держземагентства
на управління Держгеокадастру у Вінницькому районі Вінницької області (далі - управління Держгеокадастру), реєстраційну службу на Вінницьку МР в особі департаменту адміністративних послуг.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня
2017 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні первісного та зустрічного позовів, суд першої інстанції виходив із того, що державний акт на право приватної власності
на земельну ділянку серії ЯА № 923250, виданий на ім`я ОСОБА_1,
на земельну ділянку, площею 0,2000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастрові номери: 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059, визнано недійсним
у судовому порядку, скасовано його державну реєстрацію (рішення Апеляційного суду Вінницької області від 08 грудня 2016 року у справі
№ 127/4819/16-ц).
Тобто ОСОБА_1 не є власником цієї земельної ділянки, тому її права
та законні інтереси не порушені. Із цих самих підстав права та законні інтереси ОСОБА_2 також не можуть бути порушені.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, вищевказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі
№ 127/9859/14-ц касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Путіліна Є. В., задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 01 листопада 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-29835св18).
Верховний Суд, зокрема, зазначив, що апеляційний суд не врахував,
що достовірних відомостей про те, чи знаходяться спірні земельні ділянки
в межах міста, чи за його межами (в межах села) матеріали справи не містять і судом ці обставини не встановлені, хоча встановлення цих фактів безпосередньо впливає на вирішення спору; не встановив, чи в межах своїх повноважень діяли міська рада та виконавчий комітет сільської ради
при видачі спірних державних актів.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 березня 2020 року залучено ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як правонаступників ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Останньою постановою Вінницького апеляційного судувід 18 квітня
2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката
Путіліна Є. В., задоволено.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня
2017 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправними і скасовано:
- рішення 10 сесії 22 скликання Лука-Мелешківської СР від 04 грудня
1996 року щодо передачі земельної ділянки у приватну власність
ОСОБА_4 ;
- рішення 14 сесії 22 скликання Лука-Мелешківської СР від 30 січня
1998 року щодо передачі земельної ділянки у приватну власність
ОСОБА_3 ;
- рішення 20 сесії 4 скликання Лука-Мелешківської СР від 25 січня
2005 року у частині затвердження ОСОБА_7 технічної документації
та видачі державного акта на земельну ділянку, площею 0,1000 га.
Визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку, видані:
- ОСОБА_4, серії ВН, зареєстрований за № 146 від 26 вересня 1997 року;
- ОСОБА_3, серії І-В № 021393, зареєстрований за № 514 від 15 липня 1998 року;
- ОСОБА_7, серії ЯА № 397587, зареєстрований за № 010582800359
від 14 жовтня 2005 року.
Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку
для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510100000:03:59:0059, належну ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 923250, зареєстрованого 15 листопада 2005 року за № 010500301249.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнуто з Лука-Мелешківської СР на користь ОСОБА_1 понесені
і документально підтверджені судові витрати у розмірі 45 022,32 грн.
Повернуто ОСОБА_2 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, що повернута ухвалою Апеляційного суду Вінницької області
від 10 вересня 2018 року, у розмірі 352,40 грн.
Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку мотивам суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні первісного та зустрічного позовів,
які ґрунтувалися на висновках рішення Апеляційного суду Вінницької області від 08 грудня 2016 року у справі № 127/4819/16-ц, зазначив про те,
що вказане судове рішення скасовано постановою Верховного Суду
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року (провадження № 61-908св18) із залишенням
без змін рішення Вінницького міського суду Вінницької області
від 18 жовтня 2016 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_2
до Вінницької МР, ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_10, управління Держгеокадастру, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_3, про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та державного акта про право власності
на землю відмовлено.
Апеляційний суд указав, що при вирішенні спору не були перевірені доводи сторін та обставини, не надано оцінки доказам щодо фактичного розташування спірних земельних ділянок у межах міста Вінниці,
чи села Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області, компетенції відповідних органів місцевого самоврядування щодо розпорядження ними.
Суд апеляційної інстанції застосував норми ЦК України, ЗК України
у відповідних редакціях на час спірних правовідносин, законів України:
"Про місцеве самоврядування", "Про землеустрій", "Про основи містобудування", "Про планування і забудову територій", врахував судову практику Верховного Суду України і вказав, що сільська, селищна, міська рада має повноваження щодо розпорядження земельними ділянками,
які віднесено до земель комунальної власності та у межах населеного пункту (села, селища, міста).
Судом апеляційної інстанції надано правову оцінку висновку судової земельно-технічної експертизи від 18 листопада 2015 року № ОС-180,
а також іншим доказам щодо меж міста Вінниці та села Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області, відповідно до яких межа міста
у сторону села не змінювалася з 1962 року по 19 червня 2003 року.
При цьому відповідно до висновку експерта № ОС-390 за результатами проведеної додаткової судової земельно-технічної експертизи від 29 грудня 2022 року, складеного судовим експертом Вінницької торгово-промислової палати на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 26 травня
2020 року (далі - висновок додаткової судової земельно-технічної експертизи від 29 грудня 2022 року № ОС-390), з урахуванням відновленої межі між містом Вінниця і селом Лука-Мелешківська, що міститься
на бланку державного акта 1962 року, усі спірні земельні ділянки розташовані в межах міста Вінниця. Цей висновок експертизи апеляційний суд визнав належним доказом, відхиливши відповідні заперечення
ОСОБА_2 щодо неналежності цього доказу, він не суперечить іншим доказам у справі.
Вищевказаними висновками судових експертиз встановлено, що спірні земельні ділянки, які належать ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, суміщаються (накладаються) одна з одною, а також,
що вони розташовані в межах міста Вінниця. Тобто на одну і ту саму частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування претендують (заявляють права) кілька фізичних осіб, що є неможливим.
Лука-Мелешківська СР розпорядилася відповідними земельними ділянками протиправно, не в межах своєї компетенції. Оскаржуваними рішеннями Лука-Мелешківської СР від 04 грудня 1996 року, від 30 січня 1998 року,
від 25 січня 2005 року порушуються права ОСОБА_1, так як вона у зв`язку із суміщенням (накладенням) земельних ділянок, належних ОСОБА_2 (придбана у ОСОБА_7 ), ОСОБА_4, ОСОБА_3, із її земельними ділянками, не може внести відомості щодо них до Державного земельного кадастру, не може користуватися і розпоряджатися ними.Зазначені рішення сільської ради незаконні, а видані на їх підставі державні акти - недійсні.
Вирішуючи вимоги ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки
від ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції надав оцінку підставам набуття земельних ділянок і виходив із того, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059, на підставі відповідного державного акта на праві власності на земельну ділянку. Тому вимога про витребування земельної ділянки (стаття 388 ЦК України) є належним і ефективним способом судового захисту порушеного права.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про обґрунтованість доводів ОСОБА_1 про те, що вона вперше дізналася про порушення своїх прав
у 2013 році після наміру внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Указане підтверджується й листом Лука-Мелешківської СР
від 06 червня 2013 року, у якому сільська рада повідомила про отримання державних актів на земельні ділянки ОСОБА_3 і ОСОБА_7 .
При цьому про обсяг своїх порушених прав ОСОБА_1 дізналася лише після проведеної відповідної судової експертизи. Тому у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для застосування позовної давності, про що заявлялося представником ОСОБА_2 .
У даній справі спір виник між фізичною особою, яка набула у власність земельну ділянку в установленому законом порядку, і фізичними особами, яким земельні ділянки протиправно передані у власність органом місцевого самоврядування. У зв`язку з тим, що кілька фізичних осіб претендують
на одні і ті самі земельні ділянки (їх частини), неминучим є позбавлення майна одних за рахунок інших. При дотриманні балансу інтересів різних власників апеляційний суд, урахувавши положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Першого протоколу до Конвенції, прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), виходив саме з вимог законності набуття (отримання) цих земельних ділянок.
Апеляційним судом спростовано презумпцію правомірності набуття права власності відповідачів, установлено умови для застосування статті 388
ЦК України і витребування майна від ОСОБА_2 . При цьому відповідачі
не позбавлені права захистити свої права у визначений законом спосіб (вимагати передання аналогічних земельних ділянок, відшкодування
їх вартості, повернення сплачених коштів тощо).
У зв`язку із законним набуттям права власності на земельні ділянки
ОСОБА_1 і задоволення її позовних вимог, апеляційний суд зазначив
про те, що у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити з вищенаведених підстав, а не з тих підстав, які викладено
у рішенні суду першої інстанції.
Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 02 травня
2023 рокузаяву представника ОСОБА_1 - адвоката Путіліна Є. В.,
про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат задоволено.
Стягнуто з Лука-Мелешківської СР на користь ОСОБА_1 понесені нею
і документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 370,00 грн.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвоката Ковальової В. С., та ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат відмовлено.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції надав оцінку доказам, наданим сторонам
на підтвердження витрат на правничу допомогу, застосував відповідні норми ЦПК України, Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", урахував судову практику Великої Палати Верховного Суду
та Верховного Суду зі вказаного процесуального питання і зазначив
про те, що відповідні судові витрати відшкодовуються залежно
від результату задоволення позовних вимог.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасував рішення суду першої інстанції
та ухвалив нове рішення, яким її позов задовольнив, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив.
Тому наявні правові підстави для стягнення з Лука-Мелешківської СР
на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 370,00 грн, які підтверджені
та співмірні. Натомість, заява про відшкодування відповідних витрат подана стороною, яка програла спір, задоволенню не підлягає.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 червня
2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Путіліна Є. В.,
про перегляд рішення Вінницького міського суду Вінницької області
від 11 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами залишено
без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2023 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 звернулися
до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2017 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 02 травня 2023 року, в якій просять постанову Вінницького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року
та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 02 травня
2023 року скасувати, залишити в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2017 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1, змінивши мотивувальну частину рішення. У частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов
ОСОБА_2 задовольнити.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, а саме: застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах. Крім того, справу розглянуто судами за відсутності учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання; суди прийняли рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі
у справі. Суди не дослідили докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Інші учасники справи судові рішення судів попередніх інстанцій
у касаційному порядку не оскаржили.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року касаційну скаргу
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано всім заявникам сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.
У наданий судом строк ОСОБА_3, ОСОБА_8 надіслали матеріали
на усунення недоліків касаційної скарги, а саме докази сплати судового збору кожним із заявників.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. У задоволенні клопотання про зупинення дії постанови апеляційного суду та додаткової постанови апеляційного суду відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих
до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу
та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2023 року у задоволенні клопотання заявників про розгляд справи за участю сторін відмовлено. Справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 28 серпня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві
Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В.,
Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року заяву судді Верховного Суду Білоконь О. В. про самовідвід задоволено. Відведено суддю
Білоконь О. В. за її заявою від участі у розгляді справи. Справу передано
для проведення повторного автоматизованого розподілу.
Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 06 вересня
2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи
між суддями у зв`язку з постановленням вищевказаної ухвали.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи
між суддями від 06 вересня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю.,
Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій надав оцінку лише доводам ОСОБА_1,
не врахував доводи інших учасників справи, не встановив обставини,
на які інші учасники посилалися, не надав оцінку наданим сторонами доказам.
Зазначається, що сільська рада могла розпоряджатися відповідними землями. Землі міста Вінниця були винесені в натурі лише у 2015 році. Фактична межа між селом Лука-Мелешківська та містом Вінниця проходила по паркану ділянок відповідачів. При цьому ОСОБА_1, як і попередні власники землі - ОСОБА_12, ОСОБА_10, не користувалися земельними ділянками. Натомість, заявники касаційної скарги тривалий час законно користувалися належними їм земельними ділянками.
Крім того, питання меж населених пунктів виходить за межі приватно-правового спору. Заявники касаційної скарги, приватні особи,
не порушували права ОСОБА_1 і не можуть нести відповідальність
за винні дії сільської ради. Суд апеляційної інстанції не долучив
до матеріалів справи всі докази, надані відповідачами за первісним позовом, не врахував, що ОСОБА_1 є громадянкою Ізраїлю й у неї відсутні пільги щодо сплати земельного податку, а межі між селом Лука-Мелешківська та містом Вінниця за державним актом 1962 року в натурі
не виносилися, вони не змінювалася з 1962 року по 2003 рік. Спір з цього приводу між територіальними громадами відсутній.
Суд апеляційної інстанції надав невірну правову оцінку висновку судової земельно-технічної експертизи від 18 листопада 2015 року № ОС-180
та висновку додаткової судової земельно-технічної експертизи
від 29 грудня 2022 року № ОС-390, які в цілому є недостовірними доказами, так як виконані на підставі документації щодо меж міста Вінниці,
які встановлені у 2008 році, тобто після надання спірних земельних діялнок у власність. При цьому висновок додаткової судової земельно-технічної експертизи від 29 грудня 2022 року № ОС-390 містить недоліки щодо порушення порядку відповідей на запитання, використаних експертом методів дослідження, програмного забезпечення, експерт не виїжджав
на місцевість, надав невірну оцінку похибці в результатах дослідження. Указують на штучність позову ОСОБА_1, а також на "пов`язаність знайомствами в органах влади" осіб, які брали участь в отриманні нею земельної ділянки.
Судом не враховано прецедентну практику ЄСПЛ у справах щодо можливості втручання держави у право мирного володіння власником своїм майном. Заявники касаційної скарги, як добросовісні набувачі, довше користуються своїми земельними ділянками, а ОСОБА_1 з 1997 року
не користувалася земельною ділянкою. Тому апеляційний суд повинен
був урахувати давність користування сторонами спірними земельними ділянками й роз`яснити ОСОБА_1 її право на захист свого права шляхом звернення до суду з відповідним позовом до винної особи - органу місцевого самоврядування. Вказане унеможливлює застосування
до спірних правовідносин статті 388 ЦК України. При цьому суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, скасувавши рішення сільської ради та визнавши недійсними державні акти повністю, а не в частинах.
У спірних правовідносинах наявні правові підстави для застосування позовної давності, про що було зроблено відповідну заяву представником ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_1 придбала земельну ділянку
ще в 2005 році, визначивши її межі та погодивши їх. Вона не довела,
що лише в 2013 році довідалася про порушення своїх прав, не повідомила причину внесення інформації про земельні ділянки до Державного земельного кадастру у 2013 році.
Вважають, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив ОСОБА_2 у задоволенні її зустрічного позову, так як державний акт про право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 незаконний, як і державні акти попередніх власників.
Крім того, суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір і вказавши про те,
що спірні землі знаходяться у межах міста Вінниця, безпідставно вирішив питання про права та обов`язки державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", а також
не повідомив про розгляд справи ОСОБА_8 .
Заявники просять також передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України, вважаючи, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Путіліна Є. В., в якому останній просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а судові рішення апеляційного суду - без змін.
Вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив законні та обґрунтовані судові рішення, правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку поданим сторонами доказам, висновкам відповідних експертиз. Апеляційний суд вірно відхилив докази, подані відповідачами уже після надходження висновків указаних експертиз, урахував положення Конвенції та прецедентну практику ЄСПЛ. При цьому заявники касаційної скарги рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржували.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням виконавчого комітету Вінницької МР від 25 грудня 1997 року
№ 1416 ОСОБА_10 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку АДРЕСА_5 . Земельна ділянка виділена для будівництва і обслуговування житлових будинків відповідно до рішення міської ради від 27 червня 1996 року № 504, що підтверджується державним актом на право приватної власності
на землю від 18 травня 1998 року (а. с. 9, т. 1).
Рішенням виконавчого комітету Вінницької МР від 04 листопада 1997 року № 1143 ОСОБА_12 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку АДРЕСА_2, площею 0,1000 га. Земельна ділянка виділена для будівництва і обслуговування житлових будинків згідно з рішенням міської ради від 20 липня 1997 року № 586,
що підтверджується державним актом на право приватної власності
на землю від 16 серпня 1999 року (а. с. 10, т. 1).
Відповідно до договорів купівлі-продажу від 29 липня 2005 року № 4598
та № 4594 ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_10 і ОСОБА_12 земельні ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, з кадастровими номерами: 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059
(а. с. 15, 16, т. 1).
15 листопада 2005 року ОСОБА_1 на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,2000 га (а. с. 11, т. 1).
27 травня 2008 року управлінням земельних ресурсів у Вінницькому районі ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 268122, площею 0,1000 га, по
АДРЕСА_6, кадастровий номер 0520682803:02:002:0137. Підставою для цього стало рішення третейського суду від 11 квітня 2008 року у справі № 3/62-08
(а. с.14, т. 1). Указана земельна ділянка була придбана нею у ОСОБА_7, якій вона належала на підставі рішення Лука-Мелешківської СР
від 25 січня 2005 року (а. с. 13, т. 1).
Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю
серії І-ВН № 021393 ОСОБА_3 на підставі рішення 14 сесії
22 скликання Луко-Мелешківської СР від 30 січня 1998 року передано
у приватну власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, у межах згідно
з планом, яка розташована на території Лука-Мелешківської СР, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку
та господарських будівель.
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 397587 ОСОБА_7 є власником земельної ділянки, площею 0,1000 га,
у межах згідно з планом, яка розташована по
АДРЕСА_6,
з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель. Указана земельна ділянка виділена ОСОБА_7 на підставі рішення 20 сесії 4 скликання Лука-Мелешківської СР від 25 січня 2005 року (а. с. 185, т. 1).
06 червня 2013 року Лука-Мелешківська СР у відповідь на запит
ОСОБА_1 від 17 травня 2013 року повідомила останню про осіб,
які отримали державні акти на земельні ділянки згідно з планом забудови НОМЕР_3 і НОМЕР_4 ( ОСОБА_3, ОСОБА_7 ) (а. с. 31, т. 1).
Висновком судової земельно-технічної експертизи від 18 листопада
2015 року № ОС-180, проведеної на підставі ухвали суду першої інстанції
від 10 жовтня 2014 року, встановлено, що земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2000 га, кадастровий номер: 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059, яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, частково суміщається із земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0520682803:02:002:0137, що належить на праві приватної власності
ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 268172 від 27 травня 2008 року. Площа даного суміщення становить 415,0 кв. м; площу та конфігурацію суміщення наведено у план-схемі співставлення меж земельної ділянки,
площею 0,1000 га, кадастровий номер 0520682803:02:002:0137, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, земельної ділянки
площею 0,1000 га, що належить на праві приватної власності
ОСОБА_3, земельної ділянки, площею 0,1000 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4, земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 0520682803:02:002:0214, що належить на праві приватної власності ОСОБА_11, та земельної ділянки, площею 0,2000 га, кадастровий номер 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059,
що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2000 га, кадастровий номер 0510100000:03:059:0058, 0510100000:03:059:0059, що розташована
за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2,
частково суміщається: із земельною ділянкою для будівництва
та обслуговування жилого будинку та господарських будівель,
площею 0,1000 га, що належить на праві приватної власності
ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності на землю серії І-ВН № 021393 від 15 липня 1998 року, площа даного суміщення становить 957,0 кв. м; із земельною ділянкою для будівництва
і обслуговування жилого будинку та господарських будівель,
площею 0,1000 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4
на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ВН від 26 вересня 1997 року, площа даного суміщення становить 544,0 кв. м. Площу та конфігурацію суміщення наведено у вищевказаному план-схемі співставлення меж земельної ділянки (а. с. 12-42, т. 2).
Відповідно до державного акта на право користування землею, виданого виконавчим комітетом Вінницької обласної Ради депутатів трудящих
від 15 грудня 1962 року, у постійне користування виконавчому комітету Вінницької міської Ради депутатів трудящих міста Вінниці Вінницької області було відведено 5 183,3 га землі згідно з наведеним у акті планом
і описом меж (а. с. 17-19, т. 1).
Постановою Верховної Ради України від 19 червня 2003 року "Про зміну меж міста Вінниці Вінницької області" було включено у межі міста Вінниця Вінницької області, у тому числі 11,2 га земель Лука-Мелешківської СР