Постанова
Іменем України
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 335/837/22
провадження № 61-7435св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - концерн "Міські теплові мережі",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу концерну "Міські теплові мережі" на постанову Запорізького апеляційного суду від 18 квітня 2023 року в складі колегії суддів Кочеткової І. В., Гончар М. С., Дашковської А. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до концерну "Міські теплові мережі" про визнання незаконним та скасування наказів, стягнення недоплаченої заробітної плати.
Позов мотивував тим, що працює слюсарем-електриком з ремонту електроустаткування 5 розряду підрозділу з ремонту автотранспорту ділянки автотранспорту Заводського району автотранспортної дільниці концерну "Міські теплові мережі" з 2004 року.
У листопаді 2021 року позивача відсторонено від роботи на підставі наказу № 2762 від 29 жовтня 2021 року "Про запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19" у зв`язку з ненаданням документів, передбачених частиною 3 пункту 1.2 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 24 листопада 2021 року № 612 "Про заходи щодо обов`язкової вакцинації працівників філії". У подальшому наказ про відсторонення роботодавець скасував.
Наказом концерну "Міські теплові мережі" від 15 листопада 2021 року № 3044 "Про початок простою" позивачу встановлено простій відповідно до постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236 та наказу концерну "Міські теплові мережі № 2663 від 18 жовтня 2021 року та у зв`язку з неможливістю організувати дистанційну роботу із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій, необхідних для виконання трудових обов`язків поза приміщенням роботодавця (стаття 60-2 КЗпП України).
Зазначав, що у листопаді 2021 року роботодавець грубо порушив його конституційне право на працю, що полягало у незаконному встановленні простою на роботі, застосовані обмеження його права як працівника щодо повноцінної роботи. Вважає зазначений наказ незаконним, таким, що не відповідає чинному законодавству та грубо порушує його трудові права.
На вимогу суду позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив:
визнати незаконним та скасувати наказ концерну "Міські теплові мережі" від 15 листопада 2021 року № 3044 "Про початок простою";
зобов`язати керівника концерну "Міські теплові мережі" виплатити невиплачену заробітну плату за час знаходження на простої з 15 листопада 2021 року до 31 січня 2022 року в розмірі 10 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 30 червня 2022 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції виходив з того, що:
підставою оспорюваного наказу в цій справі про встановлення простою позивачу визначено положення постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", наказ підприємства від 18 жовтня 2021 року № 2663 "Про попередження розповсюдження нової коронавірусної інфекції" та відсутність певної роботи на підприємстві у слюсаря-ремонтника з ремонту електроустаткування 5 розряду ОСОБА_1 . Оголошення простою було встановлено зі збереженням 2/3 окладу ОСОБА_1, що відповідає частині першій статті 113 КЗпП України. Також позивачу запропоновано знаходитися дома у період простою з отриманням визначеної частини заробітної плати, проте, позивач відмовився від написання заяви про знаходження у період простою за домашньою адресою. У зв`язку з наведеним суд першої інстанції зробив висновок, що оголошення простою не є порушенням права позивача на працю, визначеного статтею 43 Конституції України, оскільки за ним зберігається робоче місце, заробітна плата у розмірі 2/3 тарифної ставки, трудовий договір з ним не припинений, а тому підстави для скасування наказу про встановлення простою відсутні.
Позовну вимогу про стягнення недоплаченої заробітної плати суд першої інстанції вважав похідною від первісної позовної вимоги та такою, що не підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою від 18 квітня 2023 року Запорізький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив; рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від ЗО червня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 :
визнав незаконним та скасував наказ концерну "Міські теплові мережі" від 15 листопада 2021 року № 3044 "Про початок простою" в частині встановлення простою відносно ОСОБА_1, слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування 5 розряду підрозділу з ремонту автотранспорту ділянки автотранспорту Заводського районного управління з транспорту Концерну "Міські теплові мережі";
стягнув з концерну "Міські теплові мережі" на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час простою з 15 листопада 2021 року до 31 січня 2022 року в розмірі 11 397,14 грн;
стягнув з концерну "Міські теплові мережі" на користь ОСОБА_2 судові витрати, понесені під час розгляду справи в сумі 2 354 грн;
стягнув з концерну "Міські теплові мережі" на користь держави судовий збір, сплату якого було відстрочено до ухвалення судового рішення по справі, у розмірі 1615,20 грн.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що:
суд першої інстанції не звернув увагу, що оголошення власником простою з 15 листопада 2021 року до 30 січня 2022 року відбулося під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України і тривалість оголошеного власником простою повністю охоплювалась періодом карантину, та простій ОСОБА_1 було оголошено з підстав відмови у проведенні щеплення;
суд першої інстанції не врахував, що застосування до позивача такого заходу як оголошення простою не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, відповідач не обґрунтував необхідність запровадження простою для позивача тим, що він, працюючи слюсарем-електриком з ремонту електроустаткування ділянки автотранспорту, створював загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивача частини заробітку, неможливість встановлення позивачу такої організації праці, де б перебувало найменша кількістю людей тощо. Суд першої інстанції не встановив жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача;
апеляційний суд встановив, що на робочому місці у позивача немає прямих контактів з великою кількістю людей, оскільки він займається ремонтом електроустаткування, а коли він не виконує ремонтні роботи, то знаходиться в невеличкій кімнаті один, тому його умови праці, у яких він перебуває, не збільшують вірогідність зараження COVID-19. Відповідач зазначені обставини не спростував;
дії роботодавця щодо оголошення простою позивачу та встановлення на цей період меншої заробітної плати були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи, у зв`язку з чим апеляційний суд уважав наявними підстави для скасування оскарженого наказу. При цьому апеляційний суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справ № 130/3548/21;
простій позивачу було встановлено зі збереженням 2/3 окладу, період простою тривав з 15 листопада до 31 січня 2022 року. Оскільки наказ про оголошення ОСОБА_1 простою підлягає скасуванню, апеляційний суд вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату за час простою з 15 листопада 2021 року до 31 січня 2022 року, яка відповідно до довідки-розрахунку від 03 квітня 2023 року становить 11 397,14 грн.
Аргументи учасників справи
15 травня 2023 року концерн "Міські теплові мережі" засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, у якій просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції прийняв постанову без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи. Висновок апеляційного суду про те, що відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача, оскільки на робочому місці у позивача немає прямих контактів з великою кількістю людей, не відповідає обставинам справи. Позивач виконує роботу, яка обумовлює службову необхідність у контактуванні з іншими працівниками підприємства, що підвищує ризик інфікування персоналу та сприяє його подальшому поширенню.
Відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції під час вирішення справи невірно застосував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21.
Рух справи
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 18 травня 2023 року касаційну скаргу відповідача передано на розгляд судді-доповідачеві Антоненко Н. О.
Ухвалою від 12 червня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача; витребував з районного суду справу № 335/837/22; надав учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
29 червня 2023 року матеріали справи № 335/837/22 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачеві Антоненко Н. О.
Ухвалою від 20 вересня 2023 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
При перегляді у касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі від 12 червня 2023 року Верховний Суд зазначив, що підставою касаційного оскарження рішення суду першої та апеляційної інстанції заявник зазначив пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що апеляційний суд під час розгляду справи не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21 та не дослідив зібрані в справі докази.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 працює у концерні "Міські теплові мережі" на посаді слюсар-ремонтник з ремонту електроустаткування 5 розряду.