Постанова
Іменем України
11 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 727/7659/21
провадження № 61-808св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, підписаною представником Фортуною Георгієм Георгійовичем, на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 21 вересня 2022 року у складі судді Танасійчук Н. М., додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 05 жовтня 2022 року у складі судді Танасійчук Н. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 08 грудня 2022 рокуу складі колегії суддів: Височанської Н. К., Владичана А. І., Перепелюк І. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви, заяви про зміну предмета позову
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно, передане спадкоємцям боржника у натурі за зобов`язаннями спадкодавця. Позивач просила звернути стягнення на спадкове майно, яке належало ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві власності у рахунок погашення заборгованості боржника ОСОБА_5 перед ОСОБА_1 у межах належних до виплати грошових коштів у розмірі 94 000,00 грн і 15 000,00 доларів США, а саме на ряд транспортних засобів.
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про зміну предмету позову, у якій відповідачем визначила ОСОБА_2 . Вимоги мотивовані тим, що 12 вересня 2018 року між позивачем та ОСОБА_5 укладений договір позики, на підтвердження якого складена розписка, згідно з якою останній отримав у борг 15 000,00 доларів США та 94 000,00 грн, які зобов`язався повернути до 31 грудня 2020 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. За життя позичальник грошові кошти, отримані в борг, позивачу не повернув. Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є його брат ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ). 23 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з письмовою вимогою про задоволення її вимог як кредитора спадкодавця ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом здійснення одноразового платежу в розмірі 15 000,00 доларів США та 94 000,00 грн у строк до 01 вересня 2021 року. 25 серпня 2021 року приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу (далі - ЧМНО) Макєєва Н. В. за реєстраційним номером 9668 видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_5 . До складу спадщини входить таке майно: транспортний засіб марки КАМАЗ, модель 5511, рік випуску 1984, шасі НОМЕР_1 ; транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель 250 D, рік випуску 1995, шасі НОМЕР_2 ; транспортний засіб марки FOXWELL, модель ZW50QT-7, рік випуску 2019, об`єм двигуна 49; транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 114, рік випуску 2016, шасі НОМЕР_3 ; транспортний засіб марки AUDI, модель А2, рік випуску 2004, шасі НОМЕР_4 ; транспортний засіб марки ПРАГМАТЕК, модель А5-2717, рік випуску 2020, шасі НОМЕР_5 ; земельна ділянка з кадастровим номером 7310136300:23:001:0451 площею 0,0917 га за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 100 % частки в статутному капіталі ТОВ "Автошкола "Мерседес-Бенц"", код ЄДРПОУ 4120546. Відповідно до експертизи від 10 червня 2022 року № 103, складеної експертом Родич Ю. П., середня ринкова вартість транспортних засобів становить 1 227 427,00 грн. Згідно з довідкою про оціночну вартість від 17 червня 2022 року № 201-20220617-0003880781 ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:23:001:0451 становить 371 827,46 грн. У свідоцтві про право на спадщину за законом, виданому 25 серпня 2021 року приватним нотаріусом Макєєвою Н. В., вказано, що вартість 100 % частки в статутному капіталі ТОВ "Автошкола" Мерседес-Бенц" становить 270 000,00 грн. Загальна вартість успадкованого відповідачем майна становить 1 869 254,46 грн, що істотно перевищує розмір заборгованості позичальника перед позивачем. Відповідач свої зобов`язання по поверненню боргу як спадкоємець боржника у строк, встановлений у вимозі кредитора, не виконав.
Позивач просила стягнути з ОСОБА_2 :
борг у розмірі 94 000,00 грн,
інфляційні втрати в розмірі 16 844,80 грн,
відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 2 263,73 грн,
а також борг за розпискою в розмірі 15 000,00 доларів США,
3 % річних у розмірі 361,23 доларів США.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 21 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 12 вересня 2018 року у розмірі 94 000,00 грн і 15 000,00 доларів США.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 018,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
09 квітня 2021 року ОСОБА_1 зверталася до нотаріуса ЧМНО Балан Р. Б. із вимогою (т. 1, а. с. 76) про задоволення вимог кредитора спадкодавця у добровільному порядку; 23 липня 2021 року зверталася до відповідача ОСОБА_2 з письмовою вимогою про задоволення її вимог; 02 вересня 2021 року ОСОБА_1 (після того як дізналася про відкриття іще однієї спадкової справи, що було спричинено помилкою в написанні біографічних даних спадкодавця) зверталася до приватного нотаріуса ЧМНО Макеєвої Н. В. з проханням зупинити нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину спадкоємцям після померлого ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 152а). Зазначені докази свідчать про те, що встановлений законом строк для пред`явлення вимоги ОСОБА_1 не пропустила;
суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення зі спадкоємця боржника ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 94 000,00 грн і 15 000,00 доларів США;
аналіз частини другої статті 625 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, яка виникла за життя спадкодавця;
борговою розпискою був встановлений строк повернення грошових коштів - 31 грудня 2020 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_2 помер. З вимогою про стягнення з відповідача грошових сум, що утворюють відсотки і інфляційні втрати, які виникли із зобов`язань позичальника за життя, тобто в період з 01 січня 2021 року до 18 лютого 2021 року, позивач до суду не зверталася;
у відповідача не виникло обов`язку сплати позивачу грошових сум, визначених частиною другою статті 625 ЦК України, у період з 01 вересня 2021 року до 20 червня 2022 року. Тому позовні вимоги позивача в цій частині не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 05 жовтня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 7 700,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 624,13 грн.
Додаткове рішення мотивоване тим, що:
на підтвердження понесених витрат у розмірі 7 700,00 грн за проведення автотоварознавчої експертизи позивач надала довідку СП "Західно-Український експертно-консультативний центр" від 16 червня 2022 року та квитанції про оплату (а. с. 148-149);
на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надала договір від 18 лютого 2022 року (а. с. 150), додаткову угоду від 05 квітня
2021 року № 2 (а. с. 151), акт приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 05 квітня 2021 року та додатковій угоді № 2 до договору від 18 лютого 2022 року (а. с. 151 зворот);
оскільки позивач понесла витрати на проведення автотоварознавчої експертизи, що було зумовлено доведенням вартості спадкового майна для визначення меж відповідальності спадкоємця та це стосувалося предмету спору, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 7 700,00 грн;
представник відповідача заперечень щодо заявленого розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу не висловлював та суду не надсилав;
з огляду на наведене, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу адвоката, які згідно з договірними засадами позивач повинна сплатити правнику, підлягають компенсації пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені на 94,9 %, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що від заявленого розміру 27 000,00 грн становить 25 624,13 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Фортуна Г. Г., залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 21 вересня 2022 року та додаткове рішення від 05 жовтня 2022 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 існували договірні правовідносини позики, оформлені розпискою від 12 вересня 2018 року, за якими останній отримав від ОСОБА_1 у борг кошти в розмірі 94 000,00 грн і 15 000,00 доларів США та зобов`язався повернути їх до 31 грудня 2020 року. Разом з тим зобов`язання перед позикодавцем залишились невиконаними, кошти, отримані у борг, не повернуті, а ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлена статтею 204 ЦК України презумпція правомірності правочину - договору позики, оформленого борговим документом, під час розгляду справи не спростована. Розписка ОСОБА_2 від 12 вересня 2018 року містить умови про отримання грошових коштів у розмірі 94 000,00 грн і 15 000,00 доларів США, дату отримання коштів - 12 вересня 2018 року, яка є датою складання боргового документа, а також зобов`язання позичальника повернути позичену суму до 31 грудня 2020 року. На момент пред`явлення вимог кредитора та звернення з позовом до суду оригінал розписки перебував у позикодавця та долучений судом до матеріалів справи. Крім того, висновком судової почеркознавчої експертизи від 21 січня 2022 року № СЕ-19/126-21/10065-ПЧ підтверджено, що підпис від імені ОСОБА_5 у розписці від 12 вересня 2018 року виконаний ОСОБА_5 . Тому колегія суддів вважає, що зазначені відповідачем аргументи та посилання в апеляційній скарзі, що розписка не підтверджує боргові зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1, є безпідставними, а доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із письмовими доказами, оцінка яким надана судом першої інстанції;
встановлено, що після смерті позичальника, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 звернулася у строк, визначений частиною другою статті 1281 ЦК України, до приватного нотаріуса ЧМНО Балана Р. Б. із заявою про відкриття спадщини, а також з вимогою кредитора до спадкоємців про сплату їй боргу спадкодавця ОСОБА_2 . Крім того, 09 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до спадкоємця першої черги матері померлого - ОСОБА_4, а 09 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до спадкоємця другої черги брата померлого - ОСОБА_2 із вимогою про сплату спадкоємцями боргу спадкодавця. 23 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 із письмовою вимогою про задоволення її вимог як кредитора спадкодавця ОСОБА_2 у строк до 01 вересня 2021 року. Згідно з повідомленням приватного нотаріуса ЧМНО Макеєвої Н. В. остання повідомляє приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р. Б. про те, що нею 11 березня 2021 року було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_5 . При вивченні матеріалів вказаної спадкової справи нею було допущено помилку в написанні прізвища померлого " ОСОБА_8" замість " ОСОБА_8". Після внесення виправлень та повторної перевірки у спадковому реєстрі наявності спадкових справ, виявлено що 09 квітня 2021 року після смерті ОСОБА_2 заведено спадкову справу нотаріусом Балан Р. Б. Надаючи аналіз викладеному, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зробив правильні висновки про те, що позивач не пропустила строк для пред`явлення цієї вимоги до спадкоємця;
25 серпня 2021 року приватний нотаріус Макеєва Н. В. видала ОСОБА_2 (відповідачу) свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на загальну суму, яка є істотно більшою за боргові зобов`язання перед ОСОБА_1 за розпискою від 12 вересня 2018 року. Установивши, що ОСОБА_5 отримав у борг від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 94 000,00 грн та 15 000,00 доларів США, що підтверджується розпискою від 12 вересня 2018 року, які за життя не повернув, ОСОБА_2 (відповідач) є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, а ОСОБА_1 звернулася з претензією кредитора в порядку статті 1281 ЦК України, тобто в обумовлений вказаною статтею строк, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення зі спадкоємця позичальника ОСОБА_2 грошових коштів за договором позики;
безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо призначення судово-почеркознавчої експертизи установою, на якій наполягав представник позивача, а не відповідача. Відповідач ОСОБА_2 ухвалу про призначення експертизи в частині визначення експертної установи в апеляційному порядку не оскаржував;
щодо доводів апеляційної скарги про невирішення питання давності документу, то колегія суддів вважає, що це питання не відноситься до предмету та підстав позову і не впливає на встановлення факту договірних відносин;
стягуючи із відповідача на користь позивача судові витрати, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем понесені витрати на проведення автотоварознавчої експертизи, що було зумовлено доведенням вартості спадкового майна для визначення меж відповідальності спадкоємця і стосувалося предмету спору, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на проведення експертного дослідження в розмірі 7 700,00 грн. Крім того, суд першої інстанції врахував, що представник відповідача заперечень щодо заявленого розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу не висловлював та в письмовому вигляді до суду не надсилав, а тому судові витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які відповідно до договірних засад позивач повинна сплатити представнику, підлягають компенсації пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково на 94,9 %, з відповідача на користь позивача судом першої інстанції стягнуто витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що від заявленого розміру 27 000,00 грн становить 25 624,13 грн;
необґрунтованими є аргументи апеляційної скарги про те, що відповідача та представника відповідача не було повідомлено про розгляд судом першої інстанції заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки розгляд такої справи у відсутність учасників справи регламентований статтею 270 ЦПК України;
відповідно до матеріалів справи представник позивача Бартусевич В. М. із клопотанням про стягнення судових витрат звернулася 21 червня 2022 року. Рішення у справі ухвалено 21 вересня 2022 року. Представник відповідача до ухвалення рішення у справі не заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, як того вимагає стаття 137 ЦПК України, а саме суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;
апеляційна скарга не містить інших доводів незгоди з висновками суду першої інстанції в додатковому рішення в частині стягнення витрат на проведення експертизи і витрат на правову допомогу, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та з визначеним розміром стягнутих судових витрат.
правова допомога позивачу ОСОБА_1 в апеляційному суді надавалася адвокатом Бартусевич В. М. на підставі договору про надання правової допомоги від 05 квітня 2021 року, додаткової угоди від 28 жовтня 2022 року № 4 до договору про надання правової допомоги від 05 квітня 2021 року та ордеру серії СЕ № 1021235. Додатковою угодою від 28 жовтня 2022 року № 4 передбачено, що клієнт ОСОБА_1 зобов`язується сплатити адвокату Бартусевич В. М. за справу № 727/7659/21, яка розглядається в Чернівецькому апеляційному суді, гонорар у фіксованій сумі в розмірі 6 000,00 грн (т. 3, а. с. 44). Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 05 квітня 2021 року та додатковій угоді від 28 жовтня 2022 року № 4, складеного 03 листопада 2022 року, вбачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу з договором від 05 квітня 2021 року та додатковій угоді №4 від 28 жовтня 2022 року у цивільній справі №727/7659/21 яка розглядається в Чернівецькому апеляційному суді. Гонорар визначений у фіксованій сумі в розмірі 6 000,00 грн (т. 3, а. с. 44 на звороті). З урахуванням обсягу наданих адвокатом Бартусевич В. М. послуг у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з відсутністю від відповідача клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 6 000,00 грн.
Аргументи учасників
У січні 2023 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення, додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга та уточнена редакція представника ОСОБА_2 мотивовані тим, що при розгляді справи суди не врахували, що розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. У справі, що переглядається, розписка не містить зобов`язання про повернення коштів, а також вказівки на те, що кошти були передані. Суди не встановили справжньої природи укладеного між сторонами договору та дійшли помилкового висновку про укладення договору позики. Відповідач неодноразово наголошував у судах попередніх інстанцій про той беззаперечний факт, що оскільки договір позики є двостороннім правочином, що слідує із тексту розписки (яка сама по собі ще не констатує факт передачі коштів), у якій на підтвердження того, що правочин відбувся, проставлено підписи позичальника на доказ отримання коштів і позикодавця, який повинен засвідчувати факт передачі грошей. Тобто цей документ є цілісним, експерти, які його досліджували, повинні були перевірити два підписи на їх справжність, а натомість дослідили тільки підпис позичальника. У проведенні повторної експертизи було відмовлено. Підпис у розписці має бути ідентичним тому підпису, який міститься у паспорті. Беззаперечним є той факт, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а кінцевий термін повернення коштів у розписці вказаний 31 грудня 2020 року. Тобто на моменту настання строку виконання зобов`язання ОСОБА_5 був живий, однак у позові відсутня будь-яка інформація про те, що після прострочення повернення боргу кредитор пред`явив хоч якусь вимогу про повернення боргу безпосередньо позичальнику. Суд першої інстанції безпідставно відмовив у представнику відповідача у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи в постановленні на вирішення експерта питання щодо давності здійснення підписів у розписці, що безумовно є важливим. Крім того, суд надав перевагу не запропонованій в клопотанні експертній установі, а задовольнив клопотання представника позивача і направив справу на експертизу саме в ту установу, яку та забажала. Більше того, в подальшому суд відмовив у призначенні комісійної судової почеркознавчої експертизи. Натомість недосконалість наявного в справі експертного висновку очевидна. Експерт не спромігся дати відповідь на два з трьох поставлених запитань та обґрунтував свою неспроможність відсутністю зразків підпису позивача, хоча в самій справі наявні щонайменше 15 зразків її вільного підпису. Намагаючись провести належну експертизу справжності підписів, наявних у розписці, представник відповідача був вимушений подати зустрічний позов. Однак отримав безпідставну відмову. Щодо додаткового рішення представник ОСОБА_2 зазначає, що це рішення ухвалено без його виклику у судове засідання. Відповідачу не надсилалася сама заява, повідомлення про дату і час розгляду, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості захищати свої права та інтереси.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із судовими рішеннями у частині задоволених позовних вимог, ухваленням додаткового рішення, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України оскаржені судові рішення в іншій частині касаційному перегляду не підлягають.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема, зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року справі № 6-1967цс15, від 18 вересня 1013 року у справі
№ 6-63цс13, постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі
№ 524/4946/16-ц, від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16-ц, від
22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16-ц, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16-ц, від 22 серпня 2019 року у справі № 369/3340/16-ц, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 5 частини першої, пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що згідно з оригіналом розписки від 12 вересня 2018 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, отримав у борг від ОСОБА_1 15 000,00 доларів США та 94 000,00 грн строком до 31 грудня 2020 року (т. 1, а. с. 211).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
09 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_4 - матері ОСОБА_5 з вимогою про задоволення вимог кредитора спадкодавця у добровільному порядку в строк до 30 квітня
2021 року (т. 1, а. с. 14-15).
09 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса ЧМНО Балан Р. Б. з вимогою про задоволення вимог кредитора спадкодавця у добровільному порядку (т. 1, а. с. 16).
23 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з вимогою про задоволення вимог кредитора спадкодавця у добровільному порядку в строк до 01 вересня 2021 року (т. 1, а. с. 17).
19 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса ЧМНО Балан Р. Б. із заявою, в якій просила зупинити нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину спадкоємцям після померлого ОСОБА_5 до вирішення судової справи за її позовом про стягнення боргу та набранням рішенням суду законної сили (т. 1, а. с. 76).
Відповідно до поданої приватному нотаріусу Макеєвій Н. В. заяви від 21 серпня 2021 року ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті брата ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 131).
25 серпня 2021 року приватним нотаріусом Макеєвою Н. В. видане свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2, зокрема, на спадкове майно: транспортні засоби: марки ПРАГМАТЕК, модель A5-2717, 2020 року випуску, шасі № НОМЕР_5 ; марки AUDI, модель A2, 2004 року випуску, шасі № НОМЕР_4 ; марки MERCEDES-BENZ, модель 250 D, 1995 року випуску, шасі № НОМЕР_2 ; марки КАМАЗ, модель 5511, 1984 року випуску, шасі № НОМЕР_1 ; марки FOXWELL, модель ZW50QT-7, 2019 року випуску, шасі № НОМЕР_6 ; марки MERCEDES-BENZ, модель VITO 114, 2016 року випуску, шасі № НОМЕР_3 (т. 1, а. с. 146).
25 серпня 2021 року приватним нотаріусом Макеєвою Н. В. видане свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 на спадкове майно: 100 % частки в статутному капіталі ТОВ "Автошкола "Мерседес-Бенц", код ЄДРПОУ 4120546, вартістю 270 000,00 грн (т. 1,
а. с. 150).
02 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса ЧМНО Макеєвої Н. В. із заявою, в якій просила зупинити нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину спадкоємцям після померлого ОСОБА_5 до вирішення судової справи за її позовом про стягнення боргу та набранням рішенням суду законної сили (т. 1, а. с. 152).
Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса ЧМНО Макеєвої Н. В. остання повідомляє приватного нотаріуса ЧМНО Балан Р. Б. про те, що нею 11 березня 2021 року було заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 . При вивченні матеріалів вказаної спадкової справи нею було допущено помилку в написанні прізвища померлого " ОСОБА_8" замість " ОСОБА_8". Після внесення виправлень та повторної перевірки у спадковому реєстрі наявності спадкових справ виявлено, що 09 квітня 2021 року після смерті ОСОБА_2 заведено спадкову справу нотаріусом Балан Р. Б. У зв`язку з зазначеним просить нотаріуса Балан Р. Б. передати їй спадкову справу для об`єднання (т. 1, а. с. 159).
Висновком експерта від 21 січня 2022 року № СЕ-19/126-21/10065-ПЧ, підтверджується те, що підпис від імені ОСОБА_5 у розписці від 12 вересня 2018 року, укладеній між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, виконаний ОСОБА_5 . Визначити, чи належить підпис у зазначеній розписці ОСОБА_1, експертам не вдалося можливим, у зв`язку зі значною варіаційністю зразків підпису та відсутністю їх вільних зразків (т. 2, а. с. 41-46).
Позиція Верховного Суду
Щодо касаційного оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 21 вересня 2022 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 08 грудня 2022 рокуу частині залишення без змін цього рішення суду першої інстанції щодо вимог про стягнення боргу за розпискою
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)".
Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги (частина друга статті 1281 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 рок у справі № 669/446/17 (провадження № 61-8415св21) зазначено, що "у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Отже, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку статті 1282 ЦК України. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України".